(ВІДЕО) "Лице кордону": втратив кінцівку, але бойовий дух залишився непохитним. Розповідь про "Джедая".

Історія Володимира "Джедая" Мазурака, учасника фотовиставки Державної прикордонної служби України "Обличчя кордону", є свідченням життєвого шляху справжнього воїна, який вже в юному віці вирішив присвятити себе військовій службі.

У всесвіті, де тьма прагне охопити всі межі, виникають ті, хто несе в собі світло. Для Володимира Мазурака його шлях "Джедая" стартував не з кіно, а з дитячої мрії, яка з часом знайшла своє місце в його житті.

Володимир з'явився на світ 3 вересня 2001 року в селі Акрешори, що знаходиться в Косівському районі Івано-Франківської області. Природа та чисте повітря надали йому здоров'я і енергії, а його розумна натура спонукала до занять спортом. З раннього віку він самостійно ставив перед собою нові цілі та виклики, зокрема, мріючи підкорити всі найвищі вершини українських Карпат. Формування його тіла та духу почалося ще в дитинстві.

Поки однолітки лише обирали комп'ютерні ігри та різні забавки, семикласник Володимир вже вперше міряв однострій Прикарпатського військово-спортивного ліцею. Це був не просто крок до освіти - це був перший марш-кидок в життя, що згодом проліг через Військову академію м. Одеса прямо у вогняне хрещення десантно-штурмових військ. Під час навчання опанував дві дисципліни бойових мистецтв - тайський бокс та тхеквондо, у яких постійно займав призові місця.

Після завершення навчання в одеському військовому закладі молодий десантник вирішив обрати кар'єру в прикордонній службі, і не де-небудь на заході країни, а відразу в 10-му мобільному прикордонному загоні "ДОЗОР", про який він дізнався ще під час своїх студій. Повномасштабна війна, що вже тривала в той час, не залякала Володимира, а навпаки, стала поштовхом до його вибору. Саме звідти розпочався його бойовий шлях як офіцера.

У 10-му мобільному прикордонному загоні "Джедай" Володимир швидко отримав посаду офіцера вогневого підрозділу. Його звання лейтенанта стало лише відправною точкою для подальшого розвитку. Володимир завжди прагнув до знань: між бойовими завданнями, у короткі перерви, він невтомно аналізував тактичні плани та вивчав новітні види озброєння. "Джедай" усвідомлював, що в сучасній війні перемагає не той, хто просто натискає на спусковий гачок, а той, хто розуміє свою зброю на глибокому рівні та випереджає супротивника розумом. Він належить до категорії офіцерів, які впевнено вірять у важливість підготовки. Володимир розуміє, що успіх — це не випадковість, а результат безперервних тренувань і вдосконалення здібностей. "Найкращий момент - коли все відбувається відповідно до плану", - стверджує він. У цих словах втілюється спокій професіонала, готового взяти на себе відповідальність за результат у бою.

Однак справжнє випробування настало в жовтні 2024 року. Тоді, на лінії фронту, повітря здавалося насиченим залізом. Володимир, будучи частиною штурмової групи, брав участь у запеклій стрільбі. Ворог, усвідомлюючи, що його позиції поступово руйнуються, застосував усі свої сили: міномети, артилерію та повітряні удари. Земля тряслася, і один із снарядів вибухнув поруч із "Джедаем". Біль охопив миттєво, але не зламав його рішучості. Попри численні поранення, зокрема обидві ноги, офіцер продовжував вогневий супровід, захищаючи своїх товаришів. Лише коли побратими помітили, що Володимир втрачає кров, під інтенсивним обстрілом почалась евакуація — справжнє диво відваги на полі бою.

"Коли побратими дотягли мене до машини, я сидів поранений і згадав, що у моєї сестри сьогодні весілля. В той момент я думав: "чому я маю загинути саме в цей день, а не в якийсь інший?" - посміхаючись пригадує Володимир.

Ціна того дня полягала у високій ампутації лівої ноги, проте бойовий дух офіцера залишився непохитним. Втрата кінцівки не означала завершення його шляху, адже він завжди вмів долати труднощі. Попереду його чекав складний процес реабілітації та виготовлення протеза, який він також сприйняв як новий виклик і можливість для особистісного зростання.

Відповідно до Указу Президента України від 9 квітня 2025 року № 252/20252, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Володимир Мазурак нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Сьогодні "Джедай" отримав найновіший біонічний модуль і знову готовий до дії. Він повернувся до своїх товаришів у "ДОЗОР", довівши, що справжнього воїна неможливо зупинити, поки його серце вірно служить присязі. Його шлях продовжується, і попереду чекають численні успішні плани, переможні місії та нові висоти, які він неодмінно досягне — тепер вже з потужною підтримкою біоніки та незламним духом спецпризначенця.

Нагадуємо, що в Києві, Хмельницькому та Львові пройшли презентації фотовиставки "Обличчя кордону". Цей проєкт об'єднав розповіді військовослужбовців, які стали на захист своєї країни. Однією з історій є оповідь Володимира "Джедая" Мазурака.

Інформаційним партнером цього проєкту є сайт TrueUA.info (https://trueua.info/).