Експерти вважають, що практика необмеженого застосування санкцій може зазнати змін після винесення рішень Європейським судом з прав людини та Великою палатою Верховного Суду.

У публікації проаналізували нові критерії оцінки санкційних рішень

Метод, яким українські суди обробляють справи, пов’язані з санкціями, зазнає трансформацій після ухвал Європейського суду з прав людини та рішень Великої Палати Верховного Суду.

Цю інформацію висвітлено у статті юридичного журналу "Право".

Авторки матеріалу - юристки Дарина Артимовець та Ольга Коновалова - зазначають, що тривалий час судова практика виходила з широкої дискреції органів влади при запровадженні санкцій у питаннях національної безпеки. Як приклад вони наводять справу щодо санкцій проти п'ятого президента України Петра Порошенка.

У статті зазначено, що рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "М.С.Л." проти України" визначило новий підхід до судового контролю за санкціями. Зокрема, Суд вказав, що українські суди мають оцінювати достовірність інформації, яка стала підставою для застосування санкцій, а Конституція не виключає такі спори з-під юрисдикції судів.

Авторки підкреслюють, що 23 червня 2026 року Велика Палата Верховного Суду вирішила передати справу "М.С.Л." на повторний розгляд, зобов'язавши суд першої інстанції врахувати рекомендації ЄСПЛ та здійснити ґрунтовну перевірку підстав для застосування санкцій.

Окремо в матеріалі згадується постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2026 року, яка, за оцінкою авторок, визначила п'ять критеріїв перевірки санкційних рішень: дотримання процедури, наявність фактичної основи, правильність правової кваліфікації, пропорційність та відсутність свавілля.

У статті також розглядаються окремі позиції суддів Касаційного адміністративного суду Наталії Радишевської та Михайла Смоковича в контексті справи, пов'язаної із санкціями проти Петра Порошенка. На думку авторок, обидва судді висловили сумніви щодо адекватності доказів та законності процесу прийняття рішення про накладення санкцій.

Відповідно до думки правозахисників, майбутня практика вирішення спорів, пов'язаних із санкціями, продемонструє, яким чином українські суди зможуть знайти баланс між охороною національної безпеки в умовах війни та забезпеченням ефективного судового захисту для осіб, до яких застосовані санкції. У статті наголошується, що рішення Європейського суду з прав людини повинно слугувати орієнтиром для національної судової практики.

Незважаючи на наведені аргументи, 10 липня 2026 року більшість суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалили рішення відмовити в задоволенні позову. Окрема думка головуючої судді Олесі Радишевської підтверджує наявність істотних правових висновків для подальшого оскарження рішення в апеляційному порядку та в ЄСПЛ.

Як раніше зазначав 5.UA, на адресу голови Держфінмоніторингу Філіпа Проніна висловлюються звинувачення щодо його сумнівної незалежності та можливого використання контролюючого державного органу в політичних цілях. Цю інформацію оприлюднила низка українських громадських організацій, очолювана Лабораторією законодавчих ініціатив (ЛЗІ), у звіті для Європейської комісії, де були розкриті факти політичних репресій у контексті накладення санкцій на лідера "ЄС" Петра Порошенка.

Читайте також: Хто нестиме відповідальність за неправомірні санкції: уповноваженого президента Власюка запитали, чи готовий він покрити витрати на компенсацію у випадку програшу в Європейському суді з прав людини.

Друзі, приєднуйтесь до "5 каналу" у Telegram! Лише за хвилину ви будете в курсі всіх новин. Також не забувайте слідкувати за нами у WhatsApp. Для тих, хто говорить англійською, у нас є окрема група в WhatsApp!