Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) рекомендувала шістьох суддів скандального Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) на переведення до іншого суду, де вони зможуть знову вершити правосуддя.
Ця подія є надзвичайно важливою, оскільки судді ОАСК можуть бути зібрані в одному суді з справами, які раніше були передані до Київського окружного адміністративного суду (КОАС). Існують конкретні докази, що вказують на явну неправомірність кожного з суддів у цьому списку. Завдяки цій схемі вони не лише продовжать отримувати чималі суддівські оклади, але й знову зможуть ухвалювати рішення від імені України.
Які особливості відрізняють ОАСК?
ОАСК ліквідували у грудні 2022 року після більш як десяти років антиукраїнської діяльності, кульмінацією якої була спроба легалізувати Януковича як президента на початку повномасштабного вторгнення. Тоді СБУ довелося фізично відключати ОАСК від судового реєстру, щоб цього не сталося. Хоча навіть це, та ще 16 тисяч годин записів із кабінету голови ОАСК Павла Вовка, де зафіксовано, як він із колегами організовує захоплення судової влади, не були аргументом ліквідувати цей суд. Допомогли персональні санкції, накладені на Вовка у США.
Протягом понад 3,5 років судді ОАСК фактично не виконують своїх обов'язків, отримуючи при цьому оплату за "узагальнення практики", що можна вважати бездіяльністю. Для того щоб повністю ліквідувати цей суд, необхідно звільнити всіх його суддів або перевести їх на інші посади. Однак, чомусь Вища кваліфікаційна комісія суддів вирішила зосередитися на працевлаштуванні шести суддів ОАСК, замість того, щоб оцінити тих, хто вже давно підлягає звільненню.
4 серпня ВККС рекомендувала суддів ОАСК Ігоря Погрібніченка, Віктора Шулежка, Кирила Гарника, Костянтина Кобилянського, Ігоря Іщука та Олену Патратій до роботи в КОАС.
Члени ВККС, а саме Луганський, Волкова, Пасічник, Дух, Мельник, Омельян, Сидорович, Кидисюк, Шевчук, Кобецька, Гацелюк, Коліуш та Богоніс, підтримали рішення про зміни в місці роботи колишніх ОАСКівців.
Очільника Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, який викликав чимало суперечок, нарешті звільнили, разом із кількома його колегами. Проте більшість суддів залишаються в невизначеності, оскільки переведення до іншого суду без проведення конкурсу та оцінювання в Вищій кваліфікаційній комісії суддів неможливе. Водночас існує група суддів, які ще за попереднього складу ВККС (який, згідно з записами НАБУ, частково опинився під контролем Вовка) пройшли процедуру і були офіційно визнані доброчесними.
Хто має повноваження ухвалювати рішення від імені України?
ВККС подає переведення цих суддів як технічну подію -- мовляв, треба вирішувати питання "кадрового голоду", а тут саме є група суддів, які формально пройшли процедуру кваліфікацйного оцінювання, то чого б не використати цей ресурс.
Проте насправді ситуація виглядає зовсім інакше. Перш за все, варто звернути увагу на етичні аспекти та суспільний імідж цих суддів, які, безумовно, були відомі членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
На "плівках Вовка" можна почути висловлювання Ігоря Погрібніченка, одного з кандидатів, рекомендованих Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС), яке досить точно передає суть ситуації. Погрібніченко, разом із Вовком та його заступником Абловим, який брав участь у вирішенні питання повернення Януковича на пост президента, є фігурантом у двох кримінальних провадженнях. Перше стосується захоплення судової влади і розглядається Вищим антикорупційним судом, а друге пов'язане з перешкоджанням діяльності ВККС та розглядається Подільським районним судом.
Крім Погрібніченка, чотири інші судді Окружного адміністративного суду Києва також успішно пройшли оцінювання в 2018-2019 роках під керівництвом попереднього складу Комісії. Серед них:
* Кирило Гарник, який заборонив мирні зібрання в центрі Києва на час приїзду московського патріарха Кирила та відмовився проходити тест на стан сп'яніння за кермом;
* Віктор Шулежко -- забороняв мирні протести, дозволив перерахувати 200 млн грн компанії, яку пов'язували із сином Януковича, скасував рішення Київради про захист Протасового Яру від забудови;
Костянтин Кобилянський з'явився на святкуванні дня народження Аблова разом із представниками ВККС, які згодом підтримали його на голосуванні, а також володіє значною кількістю незрозумілого майна.
Ігор Іщук висловив підтримку Андрію Портнову, коли той здійснював тиск на прокурора, відновив ліцензію приватного університету Поплавського, що займався фінансовими махінаціями з бюджетними коштами, та своїми рішеннями ускладнював процес люстрації.
Варто зазначити, що ці судді ОАСК пройшли кваліфікаційне оцінювання на пільгових умовах. Через те, що старий склад ВККС запланував провести 5 тисяч таких оцінювань за кілька місяців, деякі співбесіди тривали по шість хвилин -- менше, ніж під час прийому на роботу в МакДональдс, а висновки Громадської ради доброчесності (ГРД) було проігноровано. ГРД не захотіла бути статистом цього псевдооцінювання й вийшла з процесу.
Таким чином, судді Погрібніченко, Шулежко, Іщук, Гарник і Кобилянський пройшли оцінювання без залучення ГРД та без урахування їхніх висновків.
Дещо інша історія -- з Оленою Патратій. Оцінювання вона пройшла 2025 року ще в цьому складі ВККС, хоча запитань до неї також чимало: двічі з порушенням авторозподілу ставала на бік забудовника, так само двічі з усіма суддями ОАСК хворіла, щоб не зʼявлятися на оцінювання, дозволила забудувати 13 гектарів Подолу без оцінки впливу на довкілля, погодження Мінкульту та інших обов'язкових документів. ВККС вирішила, що це не проблема для того, щоб далі працювати суддею, і мінімальними 11 голосами (проти були Чумак, Омельян, Сабодаш, Богоніс, Пасічник) підтвердили відповідність Патратій.
Яким чином ВККС обґрунтувала своє рішення?
Чи мали підстави ВККС для здійснення такого кроку в даний момент?
Ось деякі доводи, які були представлені на офіційному веб-сайті Комісії:
* реалізація положень Закону України "Про судову систему та статус суддів";
* необхідність ефективно використати кошти з бюджету (з 2023 року на утримання суддів ОАСК іде по 155 млн грн);
Завершити ліквідацію ОАСК неможливо без звільнення чи переведення всіх суддів цього суду.
Два з трьох аргументів, власне, вже спростував член ВККС Руслан Сидорович, який зазначив: "Переведення таких суддів ніяк не впливає на строки ліквідації ОАСК, оскільки там у штаті продовжує перебувати чимало суддів. Переведення таких суддів ніяк не впливає на державний бюджет -- не має значення, де вони отримують зарплату..."
Залишається питання "дотримання вимог законодавства". Член ВККС Сергій Чумак нещодавно публічно зазначав: "Існує закон, і судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, повинні виконувати свої обов'язки, а не отримувати значну суддівську винагороду протягом майже чотирьох років без дій". Він також наводить витяг із закону: "61. Переведення судді... може здійснюватися без конкурсу лише після підтвердження відповідності судді займаній посаді...".
У подібному контексті аргументує голосування за переведення і Руслан Сидорович, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі "Головчук проти України". Він зазначає: "Було встановлено, що тривале невиконання переведення судді до іншого суду, куди вона мала право бути переведеною, є неправомірним. Затримка з ухваленням рішення про переведення могла б призвести до значних фінансових зобов'язань у вигляді компенсацій з державного бюджету, відповідно до висновків ЄСПЛ".
Єдиний аргумент на підтримку термінового переведення суддів ОАСК полягає в тому, що закон, начебто, вимагає цього. Затримка в реалізації може призвести до рішень Європейського суду з прав людини та витрат на компенсації з державного бюджету.
Проте в законодавстві не зазначено чітких термінів, в які ВККС повинна здійснити переведення суддів ліквідованого суду. Натомість, закон категорично забороняє переведення суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, без проведення конкурсу. Додатково, сама Комісія торкалася питання переведення суддів ОАСК лише на третьому році своєї діяльності. Таким чином, аргументи щодо терміновості цього питання виглядають маловірогідними.
У Регламенті ВККС також відсутні чіткі вказівки; натомість, Комісія має право відкласти розгляд питання з метою "проведення додаткової перевірки" або з інших причин. Це може включати, наприклад, необхідність з'ясувати ситуацію, що виникла у дисциплінарних або кримінальних справах.
Щодо рішення ЄСПЛ. Імовірно, цей аргумент зʼявився на тлі зустрічі ВККС із представниками Ради Європи близько місяця тому. Там саме обговорювали справу "Головчук проти України".
У ній ішлося про суддю ліквідованого Вищого адміністративного суду України. 2017 року вона підтвердила здатність здійснювати правосуддя в новоствореному Верховному суді, але посіла в рейтингу місце, нижче за кількість доступних вакансій. Наступного року ВККС рекомендувала перевести Головчук до апеляційного суду. Вища рада правосуддя (ВРП) не розглянула цієї рекомендації, оскільки відповідний суд також ліквідували. До грудня 2023 року судді не запропонували жодних інших можливостей повернутися до здійснення правосуддя. Тож ЄСПЛ присудив їй 5 тис. євро компенсації моральної шкоди та 3 тис. євро судових витрат.
Не існує причин, щоб не підтримати вердикт Європейського суду з прав людини. Проте це рішення є індивідуальним і не встановлює заздалегідь, що саме слід розуміти під терміном "розумний строк" у кожній конкретній ситуації. І тут виникає риторичне запитання: що гірше — витратити кілька тисяч євро з державного бюджету чи дозволити суддям завдати значно більшої шкоди цьому бюджету своїми рішеннями?
Шість вакансій поза конкурсом
Важко не звернути увагу на те, що під час цього ж засідання ВККС оголосила конкурс на 272 вільні посади в місцевих адміністративних судах, з яких 20 призначені для КОАС. Проте спочатку було рекомендовано ВРП перевести зазначених шість суддів ОАСК до КОАС, внаслідок чого ці вакансії не були включені до конкурсу.
Чи могла ВККС, в свою чергу, оголосити конкурс на всі 278 вакансій, а питання переведення вирішити після появи нових посад? Прямої заборони в законодавстві на таку процедуру не існує. Закон не зобов'язував призначити цим суддям саме перші вільні місця або переводити їх тільки до КОАС. Проте заповнити всі відкриті вакансії конкурсантами, залишивши суддів ліквідованого ОАСК в невизначеності, і, наприклад, переводити їх через рік чи два в один з регіональних адміністративних судів було б юридично ризиковано: таке зволікання вимагало б належних пояснень.
Згадка члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів Олексія Омельяна про справу Європейського суду з прав людини "Головчук проти України" під час засідання може свідчити про те, що у ВККС обрали легший шлях і не вдавались до складного юридичного аналізу.
Невеликий огляд чисел
Після старту функціонування КОАС зарплати колишніх суддів ОАСК збільшаться приблизно на 25% — до їхніх окладів знову буде застосовано регіональний коефіцієнт 1,25 за виконання судових обов'язків у великому місті.
ВККС та ВРП стикаються з величезними викликами: численні конкурси, кваліфікаційні оцінювання, дисциплінарні розслідування, звільнення та безліч нерозглянутих справ. У зв'язку з цим виникає логічне запитання: чи дійсно відновлення правосуддя саме суддями ОАСК повинно було стати одним із головних пріоритетів?
Головна проблема полягає в тому, що ОАСК був і залишається символом судової корупції. Його ліквідація та усунення від здійснення правосуддя бодай частини суддів, включно з Павлом Вовком, стали одним із небагатьох відчутних досягнень судової реформи.
Реформа судової системи є складовою першого переговорного блоку в контексті вступу України до Європейського Союзу. Для забезпечення подальшого прогресу наша країна повинна демонструвати реальні досягнення. Однак спочатку було ухвалено закон про декларації доброчесності, який суперечить євроінтеграційним зобов'язанням, а тепер існує ризик повернення до влади найбільш скандальних суддів ОАСК. Це може призвести не лише до відновлення їхніх старих практик, але й завдати серйозного удару по довірі до України та її європейських прагнень.
Кінцеве рішення має бути прийняте Вищою радою правосуддя. Ця інстанція може відмовити у переведенні на підставах, що передбачені законодавством, або ж затягнути процес розгляду таких заяв, зосередившись спочатку на дисциплінарних справах стосовно суддів.
Дії ВРП в даній ситуації можуть стати значущими. Якщо вона вирішить відкласти дисциплінарні справи, але швидко схвалить переведення, це стане наочним свідченням того, що мова йде не просто про технічне кадрове рішення, а про ретельно сплановану стратегію повернення суперечливих суддів ОАСК до впливових позицій.
#Президент України #Київ #Київська міська рада #Голод #Європейський Союз #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Євро #Історія #Суддя #Бюджет #Рада Європи #Служба безпеки України #Віктор Янукович #Національне антикорупційне бюро України #Вища кваліфікаційна комісія суддів України #Окружний адміністративний суд міста Києва #Судова влада #Патріарх Московський і всієї Русі #Європейський суд з прав людини #Прокурор #Портнов Андрій Володимирович (політик) #Правосуддя #Ймовірна причина #Верховна рада юстиції #Громадська рада доброчесності #Лустрація #Частка #Касаційний адміністративний суд