Засновник Москви, можливо, знайшов свій останній спочинок у Києві: ексклюзивна розмова з керівником Лаври.

#Мистецтво та розваги

Як змінилась Києво-Печерська лавра після "вигнання" Московського патріархату, чи може він "відвоювати" святиню, а також, що буде із фресками, які несуть проросійські наративи, і яке майбутнє чекає на Заповідник, - читайте в інтерв'ю РБК-Україна із Генеральним директором Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" Максимом Остапенком.

Києво-Печерська лавра є однією з найзначніших святинь України, і наразі проходить через важливі зміни в своїй історії. Після виходу Московського патріархату з її складу розпочався непростий, але надзвичайно важливий етап повернення Лаври до української духовності.

Замість російських ідеологем - українська історія, замість пропаганди - справжня віра, замість імперських нашарувань - власна тисячолітня ідентичність. Але це повернення - не лише про зміну орендаря. Це - про очищення, боротьбу і нову відповідальність усього суспільства.

- Як би ви описали в кількох словах зміни, які відбулися в Лаврі після того, як з неї пішов Московський патріархат?

- Києво-Печерська лавра зараз проходить період найскладнішої і найважливішої історичної трансформації. Вона повертається в український сакральний духовний простір, і цей простір звільняється від російського наративу, від російської пропаганди, від російської ідеології.

Це дуже важливий період, який залежить не тільки від Заповідника, не тільки від монахів Православної церкви України, які вже почали тут служіння. Він залежить від всього суспільства - наскільки ми будемо цікавитися нашою історичною і культурною спадщиною. Тому що це наша національна святиня, яка була створена майже тисячу років назад. І вона слугувала українцям тисячоліття.

Вона давала натхнення, вона зберігала пантеон святих, вона надихала найвидатніших наших історичних діячів. І Росія, розуміючи все це, за останні 300 років зробила все, щоб позбавити нас цієї історичної культурної спадщини.

Модифікована Лавра повинна відображати духовні цінності, закладені ще в 1150-х роках, коли монастир був заснований афонським ченцем Антонієм. Ці елементи нашої ідентичності в Лаврі формувалися під впливом великих київських князів, а також литовських і козацьких часів, завдяки нашим видатним гетьманам та численним визначним особистостям України, які мали стосунок до Печерської святині.

Протягом століть наша українська ідентичність, сформована історичними подіями, стала мішенню для імперської Росії, яка намагалася викрасти та спотворити нашу культурну спадщину. Вона запроваджувала свої маркери, наративи та легенди, замінюючи все на російське. Це стосується як видатних особистостей нашої історії, таких як князь Костянтин Острозький та гетьман Іван Мазепа, так і легендарних героїв, як Ілля Муровлянин-Чобіток, якого московити з XVIII століття перейменували на "Іллю з міста Мурома".

Києво-Печерська лавра, панорама з дзвіниці (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Чи остаточно Московський патріархат залишив Лавру?

Не можна стверджувати, що Лавра вже повністю позбулася впливу московської церкви. Це питання наразі перебуває на розгляді судових органів і є однією з найскладніших складових роботи Національного заповідника.

Суди першої інстанції винесли рішення на користь держави. Зараз триває апеляційний розгляд, і вже півтора року суд вислуховує нескінченні звернення представників Московського патріархату на право продовжувати володіти Києво-Печерською лаврою.

Є відчуття, що ці особи сподіваються на повернення та очікують тріумфу Російської Федерації в цій війні! Вони вірять, що ставлення української держави до Московського патріархату зміниться, і їхні права на володіння Лаврою будуть відновлені.

Пропагандистські матеріали з Росії, знайдені в Лаврі (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Важливо усвідомлювати, що мова йде про величезний комплекс споруд в центрі Києва. Це територія з 79 об'єктів, які були передані в свій час в безкоштовне постійне користування Московському патріархату. Під час господарювання монастиря (МП) на цій території було збудованих 17 нових споруд - з прямим порушенням законодавства. Тут працювало декілька повноцінних готелів, магазинів, кав'ярень, різноманітні бізнеси, цехи з виробництва церковної продукції. Все це, очевидно, працювало за готівку і без належного контролю.

Ці об'єкти також отримували різноманітні привілеї. Це був значний економічний елемент, завдяки якому фактично функціонувала потужна система просування російських ідей в нашій державі.

Пропагандистські підрозділи, друковані видання, відео- та радіостудії – все це функціонувало в цьому регіоні, створюючи контент для величезної аудиторії. Проте більшість із цих "традиційних" цінностей, як їх називають, були написані під впливом патріарха Кирила та ФСБ. На картах Google ще можна знайти позначки, що вказують на "Відділ пропаганди Московського патріархату в Україні" на території Лаври. На жаль, деяка частина українців все ще підпадала під вплив цієї пропаганди, наслідки якої ми відчуваємо й досі.

Частина ченців була зареєстрована безпосередньо на території Лаври?

Отже, в 2000-х роках відбулася абсолютно незвичайна подія. У реєстраційній службі, відповідальної за державні об'єкти, з'явилася інформація про приблизно 70 монахів, які були зареєстровані в невідомий спосіб. Тепер вони стверджують, що Лавра є їхньою приватною власністю, і це стало однією з причин затягування судових процесів.

- Що зараз відбувається у Лаврських печерах?

- У зв'язку з тим, що понад 30 років цим об'єктом володіли представники Московського патріархату (печери наприкінці 1980-х були передані саме РПЦ), зараз створена Міністерством культури і стратегічних комунікацій України комісія проводить інвентаризацію тих святинь, які там знаходяться. Ця робота має забезпечити збереження унікальних комплексів Ближніх і Дальніх Печер для майбутніх поколінь.

Коли планується закінчення інвентаризації власності?

Ми очікуємо, що це відбудеться в найближчі кілька місяців. Це стане ключовим етапом і важливим завданням для заповідника, оскільки саме він відповідальний за комплексне збереження всіх пам’яток, включно зі святинями, що розташовані в печерах: іконостасами, іконами та реліквіями.

Держава має розуміти, в якому стані вони перебувають, як здійснюється все, що стосується цих святинь, тому що це спадщина всього українського народу. І це має бути поставлено під контроль держави, а не осіб, які ніяк не звітуються перед українським суспільством.

Територія Нижньої Лаври, на якій продовжують проживати ченці УПЦ Московського патріархату (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Відомо, що на площах "Нижньої Лаври" досі перебувають монахи Московського патріархату.

Так, вони мешкають у келіях та використовують частину храмів для своїх молитов. На даний момент, до ухвалення рішення судом, на Нижній території перебуває приблизно 140 представників громади Московського патріархату. Вони продовжують залишатися там. Усі, включаючи заповідник, монастир і всю українську громадськість, очікують на рішення суду, яке має встановити законність використання будівель, що належать державі.

- Вони ізольовані?

- Ні. Вони можуть вільно пересуватися. Але для вірян вільного доступу на Нижню територію зараз немає через те, що триває розгляд судової справи.

Які ж манери у цих монахів?

На щастя, той непростий час, коли біля Лаври спостерігалися жорстокі конфлікти та численні провокації, нарешті минув. Я переконаний, що частина монахів Московського патріархату, які є громадянами України і мають проукраїнські погляди, зможуть служити святиням Лаври та народу України. Вірю, що з часом тінь російської пропаганди і її вплив поступово зникне.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Поділіться, будь ласка, інформацією про культурну та історичну значущість Успенського собору.

Згідно з церковними легендами, саме Богородиця обрала це місце. Воно стало однією з ключових локацій у формуванні української історії та культури протягом майже тисячі років. Це місце пов'язане з безліччю значущих подій для нашої країни, долями видатних особистостей і мільйонів звичайних людей, які приходили сюди для молитви.

Його історія надзвичайно велична і драматична: це періоди піднесення, занепаду, знищення, відродження. Востаннє Велика Печерська церква (Успенський собор) відродився тільки з Незалежною Україною.

У 1941 році собор зазнав значних руйнувань і був практично знищений. Лише одна восьма частина його залишилася недоторканою. Більшість стін була зруйнована, проте фундаменти і нижні рівні збереглися частково, особливо в районі вівтаря.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці - це центральний храм Лаври (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач).

Відновлення цього собору можна порівняти з відновленням України. Після завершення Другої світової війни радянський уряд відновив численні історичні та культурні пам'ятки на території СРСР, проте існувала неофіційна заборона на відновлення головного храму Лаври. Лише в період Незалежності вдалося здійснити відродження Успенського собору.

У цьому році минає 25 років від часу його відтворення. Це величезне звершення і народу України, і державної влади, яка прийняла таке рішення і за два роки повністю відродила цю святиню. Звісно, ще є над чим працювати, але завершення відбудови цього собору - важливий символ того, що Україна відбулася як незалежна держава.

Чи можна сказати, що на цих малюнках відображені російські наративи?

- Коли почали відновлювати Успенський собор, було ухвалено дуже важливе рішення - відродити його у стилі XVII-XVIII століть. Багато хто називає цей стиль "українське козацьке" або "мазепинське" бароко.

Інформацію про вигляд інтер'єрів собору ми отримуємо завдяки вражаючим малюнкам, створеним у 1860-х роках. Відновлення образу головного храму Лаври, притаманного мазепинському періоду, є однією з основних задач. Справа в тому, що під час імперського правління все барокове оформлення храму було знищено, а всі розписи були виконані в класичному російському імперському стилі, характерному для кінця XIX - початку XX століття.

Цю задачу під час відновлення практично вдалося вирішити. Тепер ви можете спостерігати за розписами та вражаючим іконостасом, створеним за підтримки гетьмана Івана Скоропадського, усе це виконано в розкішному бароковому стилі.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці, панорама з хору (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Проте, навіть у цьому випадку, незважаючи на те, що храм було відновлено за рахунок держави, деякі особи намагалися впровадити імперські ідеї ще до початку великого вторгнення.

Спосіб, яким Московський патріархат готувався до анексії України, можна спостерігати в Андріївському приділі. Ви не відчуваєте, що опинилися в якомусь храмі Російської Федерації? Навіть орнаменти на стінах — це елементи, які не характерні для української культури. Вони відображають виключно імперський, так званий русько-візантійський стиль, що виник у XIX столітті під впливом архітектури міст Можайськ, Калуга та Рязань.

Його місією стало створення та утвердження "великоруської імперської концепції". Напередодні війни, без будь-яких узгоджень, Андріївський приділ, за замовленням керівництва монастиря, був самовільно оформлений у цьому стилі.

Важливим аспектом є те, що цей сегмент храму відіграє унікальну роль в історії України. Андріївський приділ був заснований Іваном Мазепою з наміром відтворити козацьке бароко. Проте, всі зображення в цьому місці, здається, навмисно підкреслюють традиції російської імперії та українських діячів, які підтримували її.

Андріївський приділ (зображення: РБк-Україна/Віталій Носач)

Ці діячі мали певні зв'язки з Києво-Печерською лаврою. Але зверніть увагу на таких святих, як Білгородський, Дівєєвський, Арзамаський, Воронезький та інші. Це лише деякі з тих, кого найбільше вшановує російська церква. Серед них одним із найбільш знаних є Серафим Саровський, який на сьогоднішній день вважається офіційним покровителем ядерної зброї в Росії. Чи не дивно, що цей "шедевр" з'явився на світ напередодні війни?

А як щодо того, щоб залишити все це на потім?

Це дійсно цікаве запитання, оскільки його можна розглядати як складову семантичної війни — як вона функціонує. Адже було виконано величезну роботу, а фінансові витрати просто астрономічні. Однак наратив, закладений у цей процес, в основному спрямований на просування концепції "руського міра".

Я переконаний, що замовники мали на увазі, що в 2022 році, після захоплення Києва, патріарх Кирило або інші представники московського духовенства повинні були провести службу тут "на благо всім мазепинцям".

Іншими словами, вони займалися підготовкою резиденції?

Спроби трансформувати Лавру на резиденцію патріарха Кирила почалися ще в самому початку 2010-х років. Це питання неодноразово обговорювалося на державному рівні, включаючи участь віце-прем'єрів та міністрів. І, слава Богу, такі плани не були реалізовані.

Фрагмент фрески в Андріївському приділі. По центру - Серафим Саровський (фото: РБК-Україна)

Те, що Лавра стала осередком "русского мира" в Україні, можна вважати або недбалістю з боку держави, або ж тут слід шукати більш глибокі історичні корені.

Цю тему обгрунтовує глибока історична основа, адже імперія давно усвідомила важливість Лаври для реалізації своєї духовної місії. Підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху та вилучення Києво-Печерської лаври з-під юрисдикції Константинопольського патріарха стали знаковими моментами в цьому процесі. Багато людей не знають, що до 1686 року Лавра функціонувала як ставропігія, тобто була самостійною організацією, що підпорядковувалася безпосередньо Константинополю.

Проте з часом московські діячі почали використовувати Лавру як інструмент для підкорення України, яка в епоху раннього модерну демонструвала всі риси незалежної державності.

Те, що ми сьогодні називаємо Гетьманщиною, виникло та укріпилося завдяки ідентичності, яка була сформована ще в епоху князів. Вона знову набула сили за часів Костянтина Острозького, Петра Могили та Івана Мазепи. Розуміючи це, Росія в своїх імперських амбіціях намагалася знищити цю ідентичність. У цих подіях московська церква відігравала вирішальну роль, як у XX столітті, так і в XXI столітті.

Вкрай важливо усвідомлювати, що Росія веде війну не лише за географічні території. Вона прагне здобути символи, які підтверджують її неоімперські амбіції. Слід усвідомлювати, що захоплення таких об'єктів, як Лавра, Софія та інші священні пам'ятки, є ключовим завданням для імперської держави.

На даний момент собор перебуває під управлінням ченців Православної церкви України?

- Заповідник створює умови для відновлення церковного служіння представниками Православної Церкви України. Дуже важливо усвідомлювати і підтримувати відродження української духовної традиції після стількох років російського панування.

Чи відбулися якісь зміни в оформленні з моментом утворення ПЦУ?

Цей процес тільки почався. Насправді, ПЦУ змогла зайнятися служінням у храмах Лаври лише після указу Президента та рішення РНБО. Вже зараз помітно, що в архітектурі та оформленні з'являються численні елементи, притаманні українському стилю, а також візантійські та грецькі традиції, які раніше були втрачені і замінені російськими впливами. Тому відновлення триває. Відродження такого величного храму з майже тисячолітньою історією є складним завданням.

Купол храму (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Чи зауважили ви якісь зміни серед прихожан після створення ПЦУ?

Категорія вірян зазнала значних змін. Їхній зовнішній вигляд також став іншим: люди в темному одязі з напруженими виразами облич. Відчувалася певна негативна атмосфера навколо.

Це на рівні відчуттів і візуальних образів. Багато людей, які приходили на служби під егідою Московського патріархату, особливо до 2014 року, були просякнуті злобною російською пропагандою, була велика кількість туристів з Білорусі, Росії. Ці люди відверто знущалися з усього українського, і це була частина офіційної російської пропаганди ще з середини 2000-х.

Зараз ми бачимо значні зміни. Це було помітно на останні свята. Величезна кількість людей з дітьми, в національному одязі, з позитивною енергією. Лунають українська мова і спів. Звісно, є і російська. Але люди між собою спілкуються вільно. Це відчуття свободи та одночасно дотичності до духовного не через примус, а через усвідомлення того, що ти продовжуєш українську духовну традицію. Оце відчуття існує.

Дзвінниця Києво-Печерської лаври (зображення: Віталій Носач)

Кількість відвідувачів зростає щомісяця. Спостерігаємо зростаючий інтерес до Лаври як важливого символу української культури. Українці починають повертатися сюди, шукаючи українські наративи, історію та духовність.

Саме в цьому місці, два роки тому, вперше за три століття відбулася служба в Лаврі українською мовою.

Отже, перша українська служба відбулася на Різдво два роки тому. Варто пам'ятати, що процес духовної окупації Лаври не обмежувався лише Московським патріархатом. Насправді, його початок був покладений за указом Петра І після подій, пов'язаних із Мазепою. З роками ця окупація лише зміцнювалася, супроводжуючись впровадженням нових наративів, в результаті чого Лавра стала рупором імперського впливу. На жаль, цей процес був реалізований вже в ХІХ столітті. І протягом усіх цих століть перша вільна молитва українською мовою відбулася лише в 2023 році.

Яка інформація у вас є про церкву Спаса на Берестові?

Перед нами одна з найзначніших архітектурних пам'яток XII століття, тісно пов'язана з відомим київським князем Володимиром Мономахом. Ця церква була зведена як князівський храм і слугувала усипальницею для родини Мономаховичів. Згідно з історичними даними, саме в цьому храмі або неподалік від нього знайшов вічний спочинок засновник Москви, син Володимира Мономаха, Юрій Долгорукий, який на той час також виконував обов'язки київського князя.

Цікаво, що наприкінці 1990-х років московська мерія надіслала запит про передачу Росії території, на якій розташований храм. Але, звісно, цей запит не був прийнятий.

Церква Спаса на Берестові (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

В цілому, цей храм вражає своєю красою. Він пройшов через кілька етапів реконструкції, і тепер поєднує різні архітектурні стилі, такі як княжа доба, неоготика, бароко та класицизм. Окрім ділянок з унікальними зображеннями, що датуються початком XII століття, у храмі також збережені фрески, замовлені митрополитом Київським і всієї Русі, архімандритом Києво-Печерської лаври Петром Могилою в 1630-х роках.

Фрески зображують постать Петра Могили і містять його власний підпис. Хоча вони були створені через 500 років після заснування церкви, їхній стиль повністю відповідає грецьким художнім традиціям тієї епохи.

Церква Спаса на Берестові не збереглася в повному обсязі – в князівську епоху XII століття вона була втричі більшою. Після її руйнування під час монгольських набігів, відновлення здійснив видатний український та європейський духовний діяч XVII століття, Петро Могила.

Чи залишилися на цій території поховання князів?

- У храмі і на прилеглій території ще з XIX століття здійснювались археологічні дослідження. З середини ХХ століття основним завданням археологів став пошук місця поховання князя-засновника Москви. Але їх спіткала невдача.

У процесі археологічних досліджень в цьому місці виявлено більше 700 поховань, в основному, місцевих мешканців. Проте, територія навколо храму залишається ще недостатньо вивченою.

Внутрішній вигляд Храму Спаса на Берестові (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Але всі знайдені рештки зберігаються в Україні? Їх не вкрали?

Так, вони всі присутні тут.

Чи зараз тут відсутні богослужіння?

- У церкви Спаса на Берестові - особливий режим використання - вона функціонує як музей і її можуть відвідати усі бажаючі, але лише з квітня по жовтень.

Яким чином, на вашу думку, може трансформуватися Лавра в майбутньому? Чи стане вона більш духовним осередком, історичним музеєм чи, можливо, національним символом України?

- Як на мене, це синергія між музейниками, які зберегли лаврські святині в останнє століття, і давніми лаврськими традиціями, що були закладені преподобним Антонієм і Феодосієм. І ця синергія має працювати на українське суспільство, допомогти нам здолати найважчі випробування і, найголовніше, не тільки транслювати минуле, а й показувати певні дороговкази майбутнього.

У нас є неперевершений пантеон історичних постатей, які зверталися до молитви в Лаврі, зводили та творили визначні архітектурні шедеври, вшановували й охороняли її святині. Українці повинні не лише знати про них, але й шанувати, наслідуючи їхній приклад.

Ми маємо повернути собі причетність до цієї тисячолітньої плеяди духовних і державних лідерів, воїнів і художників, науковців і дієвців. І на фундаменті із історичних особистостей минулого будувати майбутнє своє і всієї України.

Я сподіваюся, що держава і церква зможуть об'єднати свої зусилля для збереження Печерської лаври як об'єкта світової культурної спадщини. Це місце стане осередком відновлення української духовної традиції, що ґрунтується на християнських і загальнолюдських цінностях. Через 25 років ми зможемо відзначити тисячоліття цієї святині, яка є важливим елементом як світового, так і національного культурного надбання України.