Як конфлікти з Трампом вплинули на українську соціологію і кому зараз довіряють українці?

Це може видатися кумедним, але наприкінці минулого року багато українців будували свої плани, беручи до уваги ймовірність "закінчення війни за 24 години" під егідою Дональда Трампа.

Хоча б під час бесід з соціологами "Української правди" неодноразово згадувалося, що вибори в США стали своєрідним "сигналом надії" для українського народу.

Надії, якій не судилося справдитись.

Після інавгурації Дональда Трампа, його взаємодія з Володимиром Путіним, а особливо скандал в Овальному кабінеті з Володимиром Зеленським наприкінці лютого, призвели до розчарування у сподіваннях на те, що американський лідер зможе зупинити війну з Росією.

Разом із втратою надії на американський "мир через силу" українці, схоже, починають втрачати надію на будь-який мир. У всякому разі станом на середину літа 2025-го соціологи фіксують усе більше сповзання суспільства в невизначеність.

Українці, як і раніше, демонструють стійкість перед обличчям ворога і не мають наміру жертвувати своїми принципами. Проте, певні зміни все ж відбулися, і ці зрушення можна помітити, якщо звернути увагу на довгострокові тенденції.

Зрозуміло, що після "жорсткої посадки" від Трампа (зменшення підтримки та зміна риторики США щодо Росії - УП) можна було очікувати певного морально-психологічного спаду серед українців. Однак, навіть у таких обставинах, наші дослідження демонструють, що абсолютна більшість громадян України залишається проти будь-яких варіантів завершення війни, які можуть бути сприйняті як капітуляція.

Незабаром ми представимо результати нашого нового дослідження, яке показує, що відчуття єдності в суспільстві дещо зросло. Приблизно 60% респондентів вважають, що Україна більше схильна до єднання, аніж до розподілу", - зазначив виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький в інтерв'ю УП.

Проте у нас виникло інше питання. "Якою ви уявляєте Україну через десять років: як процвітаючу країну в складі Євросоюзу чи як devastated nation з великим відтоком населення?" Під час опитувань у грудні 2024 року понад 57% респондентів вважали, що в майбутньому Україна буде успішною в рамках ЄС. Однак станом на кінець травня - початок червня майже половина опитаних (з 28% до 47% - за даними УП) висловлює побоювання, що Україна опиниться в руїнах, - зазначає Грушецький.

Як змінилося сприйняття світу українцями за останні шість місяців, кому вони зараз більше довіряють, за кого готові голосувати, а також як у соціологічних опитуваннях виявляється новий поділ у суспільстві — ці питання досліджувала "Українська правда".

На початку 2025 року в Україні панувала надія, що нова адміністрація США, незважаючи на свою риторику, підтримає нашу країну або, принаймні, не зашкодить її інтересам. Однак у період з лютого по травень стало зрозуміло, що американський президент Дональд Трамп не виконує ролі ані союзника, ані посередника для досягнення справедливого миру.

Це спричинило глибокий емоційний шок у значної частини українців. Відчуття політичного "холодного душу" перетворилося з теоретичного припущення на реальне переживання для багатьох людей.

Точкою неповернення можна назвати 28 лютого 2025 року і безпрецедентну сварку в прямому ефірі між президентом України Володимиром Зеленським, Дональдом Трампом і його віцепрезидентом Джей Ді Венсом.

Ця подія фактично змінила суспільні настрої в Україні на 180 градусів. Її вплив яскраво відображається на діаграмах соціологічних опитувань з будь-якої теми.

Власне, дуже наочно події в Овальному кабінеті відобразились і на ставленні українців до самого американського лідера.

"В грудні 2024-го більше 50% опитаних в Україні вважали позитивом, що Трамп став президентом. А уже в березні 2025-го було більше 70%, які говорили, що це погано для України", - пригадує Грушецький.

Це розчарування у Трампі має куди ширші наслідки, ніж просто втрата довіри до нього самого.

Наприклад, якщо проаналізувати графік відповідей на питання щодо розвитку ситуації в Україні, опублікований у липні "Социсом", можна чітко виявити "злам", що збігається з періодом конфлікту в Білому домі.

Окрім самої суті значної зміни настроїв, варто звернути увагу на її зміст. Це можна охарактеризувати одним терміном – консолідація. Або, як зазвичай висловлюються фахівці з політичних технологій, – ефект об'єднання під одним знаменем.

"Українська правда" повідомляла, що на початку весняного сезону фахівці Офісу президента намагалися створити політичну кампанію для Зеленського, спираючись на цю тенденцію об'єднання навколо лідера, якому загрожують виклики.

За словами Грушецького, ефект росту підтримки президента після "агресії" американських лідерів досі тримається.

На даний момент президент має позитивний баланс довіри. За результатами наших грудневих опитувань, показник підтримки Зеленського вперше з початку вторгнення знизився до 52%. Проте це все ще досить високий рівень довіри для демократичних країн.

Станом на початок червня ця довіра тримається на рівні, здається, близько 65%. Але на початку травня було понад 70%. Тобто тренд пішов на спад", - пояснює соціолог.

Згідно з даними "Социса", президентські рейтинги так само миттєво відреагували на вашингтонський конфлікт. Вперше за багато місяців підтримка Зеленського (зелена лінія) в першому турі президентських виборів перевершила підтримку Валерія Залужного (синя лінія).

З лютого графіки їхньої підтримки рухаються паралельно, хоча в другому турі Залужний здобуває впевнену перемогу. Однак ця обставина виявила дві несподівані тенденції, які раніше залишалися поза увагою.

Перша - це історія про єдність і довіру, або ж, точніше, про те, як ці цінності були втрачені.

З'ясувалося, що близько 20-25% українців мають настільки негативне ставлення до президента, що їх вже не можуть переконати навіть такі події, як скандал у Білому домі.

Згідно з аналізом Грушецького з КМІС, у 2022 році рівень довіри до президента досягнув 90%. Однак після його виступу в Овальному кабінеті цей показник знизився до трохи більше 70%. Це свідчить про наявність значного сегмента населення, яке, хоча й готове підтримувати главу держави в міжнародному контексті, все ж має певні зауваження і критично ставиться до влади в умовах нормалізації ситуації.

Інша помітна тенденція, що спостерігається на графіку рейтингів від "Социса", - це сіра лінія, яка займає лідируючу позицію в опитуваннях, відображаючи категорію "важко відповісти".

По суті, чверть українських виборців не визначилась зі своїм кандидатом. Ріст цієї категорії почався ще минулого року паралельно з падінням рейтингу Зеленського. З осені 2024-го тих, хто не визначився, було стабільно більше, ніж виборців чинного президента.

Але після лютневого скандалу у Вашингтоні обидва лідери президентського рейтингу мають менше підтримки, ніж умовний кандидат "ВВ" ("важко відповісти"). У схожій електоральній ситуації в 2019-му році з'явився несподіваний позасистемний кандидат Володимир Зеленський і з легкістю виграв вибори.

Поступове падіння і довіри, і рейтингів Зеленського, починаючи з квітня - точне тому підтвердження.

У Володимира Зеленського спостерігається зниження рівня підтримки в останні місяці. Проте, варто зазначити, що ситуація щодо інших учасників політичного процесу також далеко не ідеальна. У всіх суб'єктів є свої проблеми з довірою, і це викликає певні занепокоєння.

А у людей ще з 2022 року є запит на щось нове, на оновлення політикуму. Тільки цього разу запит не тільки на нове, а ще й на компетентне. Особливо із середовищ волонтерів і військових. Тому в рейтингах і є так багато тих, хто "не визначився".

Люди спостерігають за щоденним героїзмом різних особистостей: військових, волонтерів та окремих представників місцевої влади. Відтак, суспільство прагне бачити їх на керівних посадах. Проте, в опитуваннях ці нові особи часто не враховуються, адже вони ще не стали героями громадсько-політичного життя, здатними вести країну вперед. Це, в свою чергу, призводить до розбіжностей у сприйнятті, - зазначає Антон Грушецький, коментуючи суть явища "важко відповісти".

Однак, попри падіння довіри до окремих осіб, абсолютна більшість українців продовжує виступати проти проведення виборів у час війни. Орієнтовно 75-80% вважають, що це питання може бути порушене тільки після завершення бойових дій.

Хоча, як переконують дані від "Социс", запит на проведення виборів одразу після "завершення переговорів" і закінчення воєнного стану дуже значний: майже 58% виступають за швидкі вибори, 33% вважають, що їх треба буде ще на якийсь час відкласти.

Таке сильне прагнення змінити владу пов'язане також з кількома серйозними проблемами, які українці вважають невирішеними і за які несуть відповідальність саме керівники.

Основною критикою на адресу Зеленського та його команди залишається "збереження значного рівня корупції".

Беручи до уваги, що в опитуваннях, проведених різними соціологічними компаніями, корупція іноді сприймається як серйозніша проблема, ніж російське вторгнення, зв'язок влади з цим питанням лише підсилює прагнення до її реформ.

"Корупція викликає відчуття несправедливості, яке можуть використати наші противники. Зокрема, нещодавні напади на будівлі ТЦК супроводжуються інформаційною кампанією типу 'покарали' і так далі. Деякі люди вбачають несправедливість у процесах мобілізації, і саме на них націлені ці медіаакції. Проте я сподіваюся, що більшість громадян не поділяють таких поглядів", - зазначає виконавчий директор КМІС Грушецький.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Наприкінці червня КМІС опублікував дані цікавого опитування. Виявилось, що 41% українців вважає, що країна рухається до авторитаризму, 50% - що до демократії.

Грушецький зазначає, що наразі складно робити однозначні висновки з цих даних, оскільки це питання було піднято вперше.

Ми інтегрували це питання безпосередньо в наше поточне дослідження, оскільки кількість запитів, зокрема з боку західних журналістів та експертів, значно зросла.

41% респондентів висловили думку, що ми наближаємося до авторитарного режиму. Хоча, на мою думку, малоймовірно, що до 2022 року ситуація була б набагато кращою, або, скажімо, на початку 2019 року", - зазначає директор КМІС, усміхаючись. Навіть сам факт значного інтересу з боку західних медіа є яскравим свідченням цього.

Проте, якщо уважно розглянути відповіді респондентів на питання про те, що вони вважають проявами авторитаризму, можна помітити, що їхні варіанти швидше слугують формою протесту проти уряду, а не справжніми сигналами тривоги.

18% респондентів зазначили про обмеження свободи слова та тиск на засоби масової інформації, хоча основна увага була приділена "телемарафону". 14% висловили занепокоєння щодо концентрації влади, а 12% згадали про корупцію та ТЦК. Цікаво, що лише 4% опитаних, які відчувають страх перед авторитаризмом, згадали про відсутність виборів.

Отже, наразі спостерігається збереження певної єдності та рішучості протистояти агресору. Росія залишається ворогом, з яким необхідно боротися, незалежно від дій Сполучених Штатів та інших країн.

"Справжнім джерелом занепокоєння є те, що цей промінь надії, який вказував на можливість кращого майбутнього, повільно зникає. Люди починають втрачати віру в позитивний розвиток нашої країни. Це викликає тривогу", - зазначає Антон Грушецький з КМІС. Він також підкреслює: