"Вы — рассадник ядовитых змей и мошенников". Рассказ о президенте, который вернулся в политику спустя 180 лет после своей кончины.

#Політика

Серед численних нових призначень та резонансних заяв 45-го і 47-го президента США Дональда Трампа, одна важлива зміна в адміністрації Білого дому залишилася практично непомітною.

Разом із Трампом в Овальний кабінет знову потрапив 7-й президент Ендрю Джексон. Звичайно, не в буквальному сенсі - такі феномени поки що не під силу навіть Трампу, незважаючи на його уявлення про магію. Але його портрет красується на стіні ліворуч від столу "Resolute", за яким керівники країни підписують важливі рішення.

Заміна портретів на стінах Овального кабінету може видаватися звичайною справою. Але варто врахувати, що кожен новий президент обирає ті зображення своїх попередників, які найбільше відображають його прагнення або імідж, який він хоче створити для себе.

Пропонуємо вам ознайомитися з історією Ендрю Джексона, першого президента-популіста в Сполучених Штатах, якого Дональд Трамп вважає "одним із найзначніших".

Портрет Ендрю Джексона вже займав своє місце в Овальному кабінеті під час першого терміну президенства Трампа. Однак після виборчої перемоги в 2020 році Джо Байден вирішив прибрати Джексона з виду. Натомість його портрет було замінено зображенням Бенджаміна Франкліна, видатного просвітителя та одного з засновників американської дипломатії, який широко відомий завдяки своєму портрету на банкноті в 100 доларів.

І ось чотири роки по тому відбулася нова переоцінка цінностей. Причому в буквальному сенсі, якщо згадати, що портрет Джексона прикрашає собою купюру номіналом 20 доларів.

Трампу лестить порівнювати себе з величним попередником. "Ще в роки революції Джексон уперше зіткнувся з пихатою елітою і кинув їй виклик... О, Ендрю, я знаю це почуття", - захоплюється він 7-им президентом США.

Сучасники часто зображували Джексона в карикатурах з мітлою, натякаючи на його обіцянки "очистити авгієві стайні Вашингтона" від корупції та бюрократії. Це яскраво нагадує обіцянки Трампа "осушити вашингтонське болото".

Проте, Джексон викликає інтерес не лише через свою взаємодію з Трампом та трампізмом, але й як самостійна особистість.

Ендрю Джексон здобув перемогу на виборах 1828 року, які стали одними з найгірших за всю історію США. Серед численних звинувачень на його адресу було й те, що він нібито викрав дружину іншого чоловіка. Джексон дійсно одружився з Рейчел Робардс ще до того, як її розлучення з першим чоловіком стало офіційним, хоча, за словами закоханих, вони про це не знали. Історію їхнього 37-річного шлюбу детально описав Ірвінг Стоун у своєму романі "Перша леді, або Рейчел і Ендрю Джексон".

Перед тим, як він став президентом, його друзі жартували: "Ендрю дзвенить, немов мішок, наповнений монетами". Це стосувалося не його фінансового стану, а осколків куль, які залишилися в його тілі після численних дуелей. Історики підрахували, що їх було не менше 13.

Джексон став першим американським президентом, на якого вчинили замах і який дивом уцілів - обидва пістолети зловмисника дали осічки.

Хоча Джексон позиціонував себе як захисник свободи і демократії навіть для найбідніших білих, він залишався непокаянним власником рабів.

Джексон, чуттєва особа, яка на полі бою врятувала індіанську дівчинку-сироту і взяла її під своє крило, також була причетна до виселення корінних племен з їхніх традиційних територій.

Джексон, який сприймав фінансові еліти зі східного узбережжя як ворога, а Банк Сполучених Штатів - як символ корупції, не тільки відкрито виступав проти них, але й готовий був пожертвувати своїм життям заради збереження влади і авторитету центрального уряду, - зазначав американський історик Джон Мічем у своїй біографії "Американський лев".

Яким, на думку Трампа, повинен бути ідеальний американський президент?

Його неможливо зіставити з попередніми постатями, такими як батько і син Адамс, які були справжніми інтелектуалами. Я впевнений, що навіть Томас Джефферсон був би шокований, дізнавшись, що президентом став чоловік на кшталт Джексона.

Він не був освічений, за ним не стояла відома сім'я, він не був знайомий зі структурою уряду. Ендрю Джексон став політиком, не знаючи політики, і став генералом, не маючи уявлення про військове мистецтво", - характеризує Джексона інший його біограф, професор Роберт Реміні.

Проте майбутній вождь нації, стрункий юнак на ім'я Ендрю з яскравими блакитними очима, син ірландських іммігрантів, які працювали на землі, завжди був готовий до нових викликів. З раннього віку він навчився, що надіятися слід лише на власні сили. Батька не стало ще до його приходу на світ, а мати відійшла в інший світ, коли йому виповнилося 15 років.

У період Війни за незалежність 13-річний Ендрю був узятий у полон. Згідно з американською міфологією, коли юнак відмовився очищати чоботи британського офіцера, той вдарив його шаблею, завдавши йому поранення лівої руки та порізавши голову.

Після звільнення з полону Джексон кілька років вивчав право в коледжі, згодом отримав посаду прокурора в глушині Північної Кароліни. Займався переважно тим, що вибивав для кредиторів борги. Водночас спекулював землею, рабами й кіньми і став у місцевій громаді настільки шанованою людиною, що його обрали до Конгресу Сполучених Штатів.

Тодішній співробітник Джексона у Конгресі, а згодом міністр фінансів Альберт Ґаллатін згадував про нього як про "високого, стрункого, незграбного чоловіка в сюртуку, обв'язаному шкірою вугра... з манерами грубуватого лісника".

Згодом Джексон повертається з Вашингтона додому. Там він стає членом Верховного суду штату Теннессі та очолює місцевих ополченців, за що отримає звання генерал-майора. Першою його військовою кампанією стала битва з індіанським племенем крик, яке жило на південь від Теннессі. Ополченці розгромили індіанські загони, і ті змушені були віддати білим поселенцям дві третини своїх земель.

До свого Ватерлоо - битви з англійцями при Новому Орлеані в січні 1815-го - генерал Джексон прийшов із прізвиськом Old Hickory - "Старий Горіх". Саме Новий Орлеан зробив його національним героєм. Англійці втратили в тому бою 2 тисячі вояків, американці - 13 убитих і 39 поранених.

У 1822-му в нашвілльській газеті з'явилася стаття: "Великі перегони! Приз, через який тривають перегони, - крісло президента... Чотири штати вже посилали своїх шкап. Чому б Теннессі не виставити свого жеребця? І якщо так, нехай він зветься Old Hickory..."

На велику честь Старого Горіха, він не здався з першої спроби.

"Чи справді вони думають, - міркував він, - що я такий безнадійний недоумок, який може вважати себе гідним обіймати посаду президента США? Ні, пане; я усвідомлюю свої можливості. Я здатний керувати колективом з рішучістю, але цього недостатньо для ролі президента."

Проте незабаром він все ж піддався умовлянням. Як і Трамп у 2016 та 2024 роках, Джексон зосередив свою виборчу кампанію на контрасті між собою та тодішніми представниками політичної еліти країни.

Перша спроба здобути Білий дім для нього завершилася провалом. Завдяки "таємній угоді" між іншими кандидатами перемогу здобув Джон Квінсі Адамс.

Джексон взяв реванш за чотири роки. На наступних виборах 1828-го він переміг як перший в історії кандидат від створеної ним Демократичної партії.

4 березня 1829 року Ендрю Джексон мав можливість спостерігати за своїми прихильниками в усій їхній величі. Чимало з них подолали сотні миль, аби приїхати до Вашингтона й стати свідками урочистої інавгурації нового президента.

Після присяги Джексона в Капітолії натовп його фанатів рушив у бік Білого дому, прорвався через ворота і заповнив Східну залу, де мав відбутися урочистий прийом.

"Коли офіціанти намагалися увійти до вітальні з напоями для прийому, натовп все розхапував. Барильця апельсинового пуншу з додаванням міцних спиртних напоїв, щойно їх винесли з комори, негайно перекинули. У загальному звалищі люди трощили кришталь і фарфор. Нарешті діжки пуншу, вино і морозиво винесли на галявину, сподіваючись на те, що вони виманять натовп з особняка, і це спрацювало. Чоловіки стрибали за здобиччю з вікон, а діти билися, забираючи одне в одного морозиво і напої... Настало нове демократичне століття", - у своїй "Короткій історії США" описував події того дня історик Роберт Ріміні.

Ендрю Джексон став президентом для американських фермерів, ремісників та торговців, які отримали можливість голосувати внаслідок того, що штати почали впроваджувати загальне виборче право. Тепер кожен білий дорослий чоловік мав право голосу, незалежно від своїх фінансових можливостей, соціального статусу чи джерел доходу. Країна стала їхньою власністю, і саме ці люди стали виборцями Джексона.

Його попередники-просвітителі хотіли, щоб американці спочатку здобули освіту, а вже потім - право брати участь у голосуванні. Джексон вважав інакше: освіта зачекає, а спочатку скасування цензу на участь у виборах.

Змінювався не лише склад виборців, а й їх представники. Це стосується не лише Білого дому, але й усієї системи влади.

Французький мислитель Алексіс де Токвіль, відомий завдяки своєму історико-політичному твору "Демократія в Америці", був глибоко вражений тим, що спостерігав під час засідань Конгресу в кінці 1820-х років.

"При відвідуванні палати представників у Вашингтоні, - писав він, - вражає вульгарна поведінка учасників таких високих зборів. Буває, що серед усіх присутніх не знайдеться жодного гідного. Майже всі вони - люди темного походження, чиї імена не викликають в розумі жодних асоціацій. Здебільшого це сільські юристи, ділки, а то й люди з нижчих верств суспільства".

Про новий тип політиків писала й американська преса. Газета New York Tribune розповідала про депутата від "забутого куточка в Огайо" Вільяма Сойєра. О першій годині дня він залишав своє місце в залі засідань Конгресу і йшов до вікна обідати. Розгортав газетний згорток і витягував звідти ковбасу. Він пожирав ковбасу, обтрушував крихти, викидав газету і повертався на своє робоче місце. Ось новий тип законодавця, який тепер засідає в Конгресі, - жахалися журналісти.

"Джексонівська демократія" - це термін, яким історики характеризують політичну систему, що була сформована "Старим Горіхом" протягом його двох президентських термінів.

Багато що в історії США тоді сталося вперше.

Джексон першим з американських президентів запровадив поняття "особисті радники" і "кухонний кабінет", що часто підміняв собою федеральний уряд.

З тим самим завзяттям, з яким Трамп сьогодні взявся за нелегальних мігрантів з півдня, його кумир Джексон займався "індіанським питанням".

У 1830 році було ухвалено Закон про переселення індіанців, відомий як Removal Act. Цей закон призвів до виселення корінних народів із Південно-Східних штатів на незаселені території, що розташовувалися на заході від річки Міссісіпі. Історія черокі є яскравим прикладом наслідків цього закону. Цей народ опинився в оточенні, після чого був змушений відправитися на захід по "дорозі сліз", довжина якої складала 1300 кілометрів. В результаті переміщення, близько 18 тисяч черокі були змушені залишити свої рідні землі, і з них щонайменше 4 тисячі загинули під час подорожі до нових територій.

Чи не слугував приклад Джексона натхненням для Трампа, коли той висловлював ідею про можливе переселення жителів Сектора Гази в незнані місця? І чи можна бути впевненими, що він обмежиться лише цією модерністською концепцією і не виступить завтра з пропозицією переселити всіх українців до Гренландії, а мешканців Гренландії – до Панами?

Ще одним нововведенням, яке Джексон запровадив і яке нині активно використовує Трамп під час своїх кадрових "чисток" у державних установах, є система "spoils" - система розподілу здобутків. Переможець виборів розставляє своїх прихильників на ключові посади, базуючись на особистій відданості та як нагороду за підтримку під час виборчого процесу.

За перші вісімнадцять місяців при владі Джексон звільнив кожного 11-го держслужбовця, пояснюючи це тим, що так знищує бюрократію.

Ще одна руйнівна війна, яку вів Джексон, була спрямована проти Другого банку США, що на той час виконував роль центрального фінансового інституту в країні. Що ж спонукало Джексона до такої конфронтації? Як зазначають його біографи, основною причиною стала його особиста недовіра до банківських спекуляцій і паперових грошей. Це було зумовлено досвідом, який він пережив у молодості, коли ледь уникнув потрапляння до боргової в'язниці.

"Банк намагається позбутися мене, але я не здамся!" — вигукнув Джексон. За розпорядженням президента міністр фінансів забрав урядові депозити з Другого банку і переніс їх до "улюблених банків". Це призвело до серйозної фінансової кризи 1837 року.

"Ви - гніздо змій і шахраїв. Я вирішив вигнати вас і клянусь Вічним: я вижену вас!" - за переказами, Джексон виголосив цю промову перед керівництвом Центрального банку. Ця репліка могла б стати справжньою знахідкою в колекції афоризмів Трампа на Truth Social.

Хоча Джексон протягом свого життя дійсно боровся – з англійцями, індіанцями та Центральним банком, Трамп, на відміну від нього, здебільшого веде свої "битви" у соціальних мережах. З військовими подвигами у нього, м'яко кажучи, не склалося. Наприклад, під час війни у В'єтнамі він отримав п'ять відстрочок від служби – чотири з них він отримав як студент, а одну через наявність п'яткової шпори.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

На відміну від багатьох американських президентів XIX століття, які зазвичай згадуються лише під час уроків історії або при розрахунках готівкою, Джексон постійно потрапляє в заголовки новин.

Археологи знайшли на території його маєтку "Ермітаж" у Нешвіллі, штат Теннессі, поховання рабів, які були зайняті на його плантації.

За Обами і Байдена Джексона хотіли "посунути" з двадцятидоларової банкноти, замінивши його зображенням афроамериканки-аболіціоністки Гаррієт Табмен.

У ході "війни пам'ятників" протестувальники намагалися зірвати з постаменту кінну скульптуру в Лафайєт-сквері, розташованій неподалік від Білого дому.

На початку 2020-х років у США Джексона стали згадувати не тільки як воєнного лідера та реформатора, а й як власника рабів та переслідувача корінного населення.

Лише до моменту, поки він знову не вступив до Овального кабінету - цього разу в образі альтер его Трампа. Це нагадує американську версію "Портрета Доріана Грея", яка має взяти на себе всі гріхи минулого та можливого майбутнього свого попередника в Білому домі, дозволяючи йому зберегти лише славу, тріумфи та вічне місце в історії.