Президентські вибори в Польщі: які виклики на горизонті?

Уряд Туска втрачає підтримку поляків, оскільки президент Дуда блокує його плани. Новий глава держави, якого оберуть 18 травня, може вивести ситуацію з глухого кута. DW - про кандидатів на посаду президента Польщі.

18 травня, у неділю, поляки матимуть можливість вирішити не лише, хто стане новим президентом їхньої країни — чи це буде лівий ліберал Рафал Тшасковський, чи націонал-консерватор Кароль Навроцький. Вибори мають значно більшу вагу, оскільки їх результати визначать, чи зможе проєвропейський уряд лівоцентристів під керівництвом Дональда Туска подолати опір, який координується з президентського палацу і який стримує роботу кабінету з моменту його вступу на посаду півтора роки тому.

Глава польської держави, хоча й не має такої ж міцної влади, як президенти Франції чи США, володіє значно більшими повноваженнями, ніж, наприклад, президент Німеччини, чия роль в основному обмежується представницькими та протокольними функціями. Президент Польщі, обраний через пряме голосування громадян, має право вето, що дозволяє йому блокувати законодавчі пропозиції уряду. Крім того, він є головнокомандувачем збройних сил, має можливість впливати на зовнішню політику та може вносити власні законодавчі ініціативи до парламенту.

У грудні 2023 року, коли очолювана Дональдом Туском "Громадянська коаліція" здобула перемогу на виборах до Сейму, вона поклала край восьмирічному правлінню націонал-консервативної партії "Право і справедливість" (ПіС) Ярослава Качинського. Ця подія викликала значний оптимізм серед багатьох поляків, які сподівалися на швидкі демократичні зміни в країні. Під час кампанії Туск обіцяв відновити верховенство права, лібералізувати законодавство щодо абортів та розширити права ЛГБТ-спільноти. "Громадянська коаліція" також планувала реформувати державні засоби масової інформації та покарати політиків, яких запідозрили у корупції та зловживанні владою.

Однак незабаром стало зрозуміло, що більшість відповідних ініціатив провалилися через протидію націонал-консервативного президента Анджея Дуди, у минулому члена ПіС. Дуда активно використовував своє право вето або відправляв урядові законопроєкти на перевірку до Конституційного суду, в якому домінують прихильники ПіС. У підсумку після півтора року правління внутрішньополітичні досягнення кабінету Туска виглядають досить скромно. Як наслідок, по всій країні зростає розчарування і невдоволення - зокрема і серед електорату правлячих партій.

"Президентський палац або смерть. Туск знає, що все залежить від результату цієї битви", - написав Яцек Гадек, публіцист видання Newsweek, після початку виборчої кампанії восени минулого року.

Тому прем'єр-міністр призначив на цю відповідальну місію свого товариша з праволіберальної політичної сили "Громадянська платформа", мера Варшави Рафала Тшасковського. Цей політик вже брав участь у президентських виборах п'ять років тому, поступившись Анджею Дуді у другому турі з незначним відривом — 48,97% проти 51,03%.

Попри порівняно молодий для політика вік за польськими мірками, за плечима 53-річного Тшасковського вже досить довга кар'єра. Він був депутатом Європарламенту, очолював міністерство адміністрації та цифровізації, був держсекретарем і заступником міністра закордонних справ з європейських питань. А з 2018 року керує столицею Польщі.

Рафал Тшасковський належить до лівого крила "Громадянської платформи" Туска. Так, він наказав зняти хрести в кабінетах у столичній ратуші та виступає за ухвалення ліберального закону про аборти, який передбачає переривання вагітності до 12-го тижня. Мер Варшави є одним із небагатьох польських політиків, які захищають "зелений" кліматичний курс ЄС. За кілька днів до виборів Тшасковський лідирує в соцопитуваннях, хоча в останні тижні відрив від переслідувачів скоротився.

Його найголовніший суперник - Кароль Навроцький. 42-річний історик із Гданська, який очолює Інститут національної пам'яті (ІНП). Вважається, що лідер ПіС Ярослав Качинський висунув у президенти безпартійного правого націоналіста Навроцького як "кандидата від громадян". Ставку було зроблено на те, що історик приверне на свій бік консервативних виборців, які не входять до ПіС, тому що він не вважається партійним функціонером, як, наприклад, колишній прем'єр Матеуш Моравецький.

Ознайомтеся також з: Вибори президента в Польщі: історик виступає проти мера.

Однак цей розрахунок, схоже, поки що не виправдався - підтримка Кароля Навроцького є нижчою, ніж у самої ПіС, тому що навіть багато членів партії не знають свого кандидата. У низці журналістських розслідувань містяться твердження, що Навроцький мав зв'язки у злочинному світі. А незадовго до виборів він опинився втягнутий у скандал - опоненти звинуватили голову ІНП у шахрайстві з муніципальною квартирою у Гданську. Після великої кількості критики він, попри заперечення своєї провини, передав цю однокімнатну квартиру благодійній організації, яка опікується бездомними людьми.

Під час виборчих мітингів Навроцький висловлювався проти імміграції, критикував "зелену" політику Європейського Союзу та загалом ставився негативно до Брюсселя. Він також закликав до зменшення фінансової підтримки Україні та створював негативний образ Німеччини, стверджуючи, що не готовий бути "слугою" чи "помічником" цієї країни. Партія Право і Справедливість давно звинувачує Дональда Туска у тому, що він є "агентом Німеччини".

Читайте також: Польща звинувачує Росію у втручанні в президентські вибори.

Команда Кароля Навроцького під час виборчої кампанії використовувала свої хороші контакти з республіканцями у США, щоб минулого тижня пред'явити потужний козир: Навроцького в Овальному кабінеті Білого дому прийняв американський президент Дональд Трамп і сфотографувався з ним. "Ви переможете", - сказав Трамп Навроцькому.

Переможець першого туру президентських виборів у Румунії, лідер ультраправої партії "Альянс за об'єднання румунів" (АОР) Джордже Сіміон, вирушив до Польщі, щоб підтримати свого польського союзника. На мітингу в Забже, що відбувся у вівторок, 13 травня, обидва політики висловили намір створити "Європу батьківщин". "Ми не дозволимо Євросоюзу централізувати нас і перетворити Польщу та Румунію на прості адміністративні одиниці", - підкреслив Навроцький.

Довгий час здавалося, що Славомір Ментцен, кандидат від ультраправої партії "Конфедерація свободи і незалежності" (КСН), здатен скласти конкуренцію Каролю Навроцькому. У березневих опитуваннях 2025 року 38-річний податковий консультант і підприємець навіть обійшов його. Проте з тих пір рейтинг Ментцена знизився до трохи менше ніж 12 відсотків. Він подорожує Польщею з осені минулого року і вже провів 340 виступів у рамках своєї передвиборчої кампанії. Особливо вражаюча його присутність у соцмережах — у TikTok його підписники налічують 1,6 мільйона.

Програма Ментцена містить гостру критику нинішньої політичної ситуації, при цьому в Польщі він критикує переважно сферу охорони здоров'я і пенсійну систему, а в ЄС - міграційну політику і "зелений" курс. Крім того, кандидат від польських ультраправих виступає за право на носіння зброї та за заборону абортів - навіть після зґвалтування. Такі радикальні гасла, за оцінками спостерігачів, особливо приваблюють молодь - на передвиборчих мітингах Славоміра Ментцена непропорційно багато підлітків шкільного віку.

Читайте також: Як змінилося ставлення поляків до українських біженців?

У цьому контексті Ментцен висловлює звинувачення на адресу партії ПіС, очолюваної Качинським, та "Громадянської платформи" під керівництвом Туска за всі труднощі, з якими стикається країна. Він також критично оцінює "дуополію" — домінування цих двох політичних сил. Подібні настрої поділяють багато з 13 кандидатів у президенти, які нині беруть участь у виборчому процесі.

Дійсно, суперництво Туска і Качинського визначало політичну арену у Польщі протягом останніх 20 років. ПіС і "Громадянська платформа", змінюючи один одного при владі, правлять весь цей час, тоді як для інших політичних сил залишається не так багато місця.

Якщо не станеться нічого непередбачуваного, для виявлення переможця президентських виборів знадобиться другий тур, який відбудеться 1 червня і до якого, ймовірно, вийдуть Тшасковський і Навроцький. Соціологічні опитування свідчать, що в цьому протистоянні у Тшасковського більше шансів, але він не може бути впевнений у перемозі. Чи проголосують за нього виборці інших партій, що входять до правлячої коаліції, чи не підуть на виборчі дільниці? А кого підтримають у другому турі прихильники Ментцена? Схоже, прем'єру Туску доведеться залишатися в напрузі доти, доки не буде підраховано останній голос.