"Ви наближаєтеся до території Тьоткіно? А ми натрапляємо на ті ж самі проблеми." Яка ситуація на Сумщині, куди просувається російська армія?

Останні кілька тижнів Сумщина, на території якої тривалий час не відбувалися інтенсивні бойові дії, майже щодня з'являється в оновленнях мапи DeepState.

"Противник захопив Андріївку і Водолаги."

"Просування противника на Сумщині продовжується".

"Противник захопив Локню."

Виведення українських сил з Курщини призвело не лише до втрати контролю над російською територією, але й до втрати контролю над частинами України.

Протягом останніх місяців Росія захопила близько десяти невеликих сіл на кордоні з Сумщиною та прагне встановити контроль над трьома ключовими населеними пунктами, які мають велике значення для логістики Сил оборони: Юнаківкою, Писарівкою та Хотінем.

Паралельно з просуванням уздовж кордону, Росія систематично і безладно атакує Суми, забираючи життя цивільних осіб. 3 червня вона вперше завдала удару по місту за допомогою реактивної артилерії, ймовірно, підвівши її ближче до кордону.

Існує обмежена кількість публічних даних щодо фактичної ситуації на Сумщині, зокрема від військових структур, таких як Генеральний штаб, управління військ "Курськ" та оперативно-тактичне угруповання "Сіверськ".

По-перше, Генеральний штаб все ще вживає термін "Курський напрямок", хоча вже кілька місяців очевидно, що його слід вважати Сумським. Українські сили не просуваються до Курська; навпаки, Росія, хоч це і важко визнати, веде наступ на Сумщину. Наразі важко стверджувати, чи є основною метою саме місто Суми.

По-друге, на добових картах зведень Генерального штабу досі не позначено "червоним", що вказує на "захоплені", жодне із сіл Сумської області, які опинилися під контролем окупантів. За інформацією, наданою DeepState та нашими джерелами серед військових, таких населених пунктів налічується близько десяти. Декілька з них були втрачені ще в березні-квітні.

Журналістам працювати з військовими на Сумщині заборонено. Шукаючи співрозмовників для цього тексту, ми почули зо два десятки відмов. Ніхто з тих, хто все ж погодився, не захотів говорити під своїм іменем.

У цьому тексті "Українська правда" розповідає, що відбувалося на Сумщині після виходу Сил оборони з Курщини, яка зараз ситуація на захопленій противником ділянці біля кордону, та як наближення лінії бойового зіткнення позначається на самих Сумах.

Після того, як більшість українських військ залишила Курщину в середині березня, Сили оборони провели ще два ризиковані наступи - в Бєлгородській області та в районах Тьоткіне і Весьолоє на Курщині.

Головнокомандувач Олександр Сирський, відправляючи свої сили на російську територію, активував і свій резерв — 225-й та 425-й штурмові батальйони. Останній, відомий під назвою "Скала", нещодавно отримав першу мотоциклетну роту в Збройних Силах України.

Нам невідомий план максимум щодо просування на Бєлгородщині, однак у районі Тьоткіного та Весьолого Сили оборони, як нам кажуть військові, мали пройти аж до селища Глушково - це понад 10 кілометрів углиб ворожої території. За словами одного з командирів, що брав участь у цій операції, завдання від початку було нереалістичним. Передусім через величезний брак людей у підрозділах закріплення, тобто тих, хто мав стати в оборону після штурмів 225-го і 425-го батальйонів.

Один із наших співрозмовників на уточнююче запитання "Чи ви наступаєте на Тьоткіно?", відповів: "Ми наступаємо на граблі", маючи на увазі, що знов і знов ідемо в наступ, не маючи спроможності потім тримати оборону.

"Я чув, що керівництво намагається організувати буферну зону, але з наявними в нас ресурсами це фактично недосяжно. До того ж, російські сили, борючись на своїй території, проявляють набагато більшу активність, ніж ми. Тут відбуваються постійні атаки, безперервно. Тому я вважаю, що ці військові маневри були більше політичною стратегією - ми прагнули продемонструвати нашу присутність на землі Росії. Можливо, це робилося для збереження репутації головнокомандувача, або ж для підготовки аргументів під час переговорів", - ділиться своїми думками один з командирів, який зараз веде бойові дії на Сумщині, у розмові з УП.

За інформацією "Української правди", наступальні операції, що відбувалися в Бєлгородській та Курській областях, не дали очікуваного ефекту. У зоні Тьоткіного, де Сили оборони досягли певних успіхів, атаки також були зупинені.

"Росіяни активізували свою елітну десантну частину, в той час як деякі наші підрозділи відмовилися зайти на позиції для утримання флангів. Наш батальйон за цей місяць штурмів суттєво зменшився, тому тепер ми переважно в оборонних діях," - ділиться інформацією з УП один з бійців, який брав участь у наступальних операціях на напрямку Тьоткіного.

Ще до остаточного виходу Сил оборони з Курщини і початку нових наступальних дій на російській території, окупанти почали штурмувати Сумщину і поступово розширювали зону свого контролю. Спершу вони рухалися від кордону на південь - у район Юнаківки, потім почали розширювати свій наступ і на захід - у бік Біловодів, Водолаг тощо.

Сумчанин, офіцер із 17-ої важкої механізованої бригади у розмові з УП дивується і певною мірою обурюється, що суспільство дізналося про російське просування на Сумщині лише у травні - червні. Адже

13 березня, під час виведення Сил оборони з Курщини, УП працювала за кілька кілометрів від кордону і чула від тамтешніх військових, що росіяни вже "залітали" на квадроциклах у Басівку. Басівка - це друге село від кордону.

"Багато хто вважає, що росіяни здійснили це за один тиждень, але насправді все почалося ще з середини лютого. Просто DeepState не оновлював дані по цій території довгий час. Тенденція залишалася незмінною, вони постійно наступали. Наприклад, на околицях Локні росіяни були вже на початку травня, якщо не раніше, хоча сама Локні складається лише з двох вулиць протяжністю 1,5 кілометра. На карті DeepState вона позначена як захоплена російськими військами з 7 червня", - зазначає військовослужбовець 17-ої бригади в коментарі УП.

Протягом останніх трьох місяців російські війська захопили близько десяти маленьких сіл поблизу кордону на північний схід від Сум. У цій статті ми розглянемо причини успіхів окупантів та опишемо, що відбувається на цих захоплених територіях.

Перед цим слід зазначити, що DeepState виділяє "червоним" кольором ще дві маленькі території, які опинилися під контролем російських військ, на південь від Юнаківки — в районах Садків та Олександрії. Проте наразі у нас немає інформації стосовно цих територій.

Два солдати, які забезпечують оборону в районі Миропілля — села, що знаходиться за 30 кілометрів від Сум, у бесіді з УП зазначили, що протягом певного часу спостерігають скупчення російських військ на іншій стороні кордону, в околицях російського населеного пункту Горналь.

"Чи це просто спосіб відволікти нас, чи справді готуються до наступу – важко сказати. Якщо вони вирушать у наш бік такою ж чисельністю, як це було на Юнаківці, є ймовірність, що їхній план може повторитися і тут. Ми маємо проблеми з укріпленнями, а в будинках довго не затримаєшся – їх швидко розберуть КАБи; існують також питання щодо безпеки життєвих шляхів," – прокоментував військовослужбовець, що перебуває на напрямку Миропілля.

"Якщо російські війська почнуть просуватися до Сум з іншого напрямку - через Садки та Миропілля - це може створити серйозні труднощі. У цьому регіоні багато лісистих територій, і в теперішньому зеленому середовищі можна легко сховатися. З перехоплених повідомлень стало відомо, що вони направили на Сумщину чотири нові підрозділи," - зазначив головний сержант одного з підрозділів БПЛА, що діє в Сумській області.

Відповідно до інформації, отриманої від військових, сьогодні критично важливо не дати російським силам потрапити в інший щільний ліс, що знаходиться на південь від Хотіні та Писарівки. Витіснити супротивника з такої великої "зеленки", яка приховує все — від рухів до укриттів, — є складним завданням. Крім того, в умовах лісу ускладнюється використання FPV-дронів, оскільки дерева перешкоджають передачі радіосигналу.

По суті, впустивши росіян у ліс під Хотінню та Писарівкою, ми отримаємо друге Серебрянське лісництво. А, можливо, навіть складніше поле бою, адже ліс на Сумщині широколистий і з глибокими ярами.

При створенні цього матеріалу ми натрапили на дві абсолютно різні перспективи щодо сучасних дій росіян за межами країни та в околицях Юнаківки, які висловлюють як цивільні особи, так і військові.

Більшість наших співрозмовників серед цивільного населення Сум висловлюють схожу думку: значних проривів російських військ на території Сумщини не спостерігається, а важка техніка в захоплених селах, здатна дістатися до Сум, відсутня. Тому, на їхню думку, не варто перебільшувати небезпеки. Саме місто наразі не піддається загрозі.

Водночас майже всі військові, які забезпечують оборону на кордоні та в районі Юнаківки, а також керують цими підрозділами на командному рівні — десантники та прикордонники — демонструють значно менший оптимізм. Вони описують ситуацію як "складну", "критичну", "хаос" і навіть "супер ж*па". Відчувається брак особового складу, особливо кваліфікованих FPV-екіпажів, дронів на оптоволоконних системах, укріплень, підготовлених позицій, своєчасного мінування та злагодженої взаємодії між підрозділами, що необхідна для ефективної оборони.

Села Хотінь і Писарівка в Україні, які знаходяться на головній трасі між Юнаківкою та Сумами, на думку військових, з якими ми говорили, є цілком реальними цілями для російських військ.

Яким чином російським військам вдалося досягти значних успіхів на території Сумщини за останні кілька місяців?

По-перше, з території, що підлягає російському наступу, в районі кордону та Юнаківки були виведені декілька найбоєздатніших бригад. Одну частину направили для атаки на Тьоткіно, іншу — на Донеччину, де, ймовірно, російські війська планують завдати основного удару в цьому літньому сезоні.

Замість очікуваних підрозділів, військове угруповання "Курськ" отримало новостворені бригади з обмеженими можливостями. Одна з таких бригад, як стало відомо УП, прибули на Сумщину, не маючи жодного досвіду в бойових умовах і з мінімальною кількістю дронів.

"Нам треба резерви, нам треба сильні FPV-екіпажі", - пояснює УП досвідчений боєць однієї з бригад ДШВ.

На Сумському напрямку з боку Росії активно діє один з найефективніших підрозділів безпілотних літальних апаратів супротивника, відомий як "Рубікон". Цей підрозділ спеціалізується на ураженні логістичних шляхів, а також на знищенні розвідувальних дронів і бомбардувальників. Згідно з даними українських льотчиків, більшість цілей, які атакують російські сили, наразі знищуються за допомогою дронів, що працюють на основі оптичних систем.

По-друге, співрозмовники УП у чотирьох підрозділах, які стояли на нині захопленій росіянами ділянці або ж добре поінформовані щодо неї, в один голос повторюють: вздовж кордону над Хотінню, Писарівкою та Юнаківкою не було суцільної лінії оборони. Лише поодинокі окопи та бліндажі.

"Коли ми сиділи на російських позиціях, нас дуже дивувало, що в них є траншеї по 6-8 кілометрів, які тягнуться під землею і всі ведуть до кордону, до КПВВ. Вони дуже добре свій кордон укріпили. А зараз ми на Сумщині, і тут взагалі немає нічого... Ти маєш поспіхом собі щось робити. У мене на днях хлопці тримали оборону в бліндажах, які вирили ну десь у 2014 році. Пішов дощ, і їх по пояс затопило.

Коли стояв Курськ, можна було включити фантазію і зробити підземний світ на Сумщині. Але ніхто нічого не робив. Якби ми натягнули сітки над дорогами раніше, ситуація на Курщині могла б розвиватися по іншому", - обурюється в розмові з УП головний сержант одного з підрозділів БПЛА, який раніше воював на Курщині, а тепер діє на Сумщині.

"Там точно не було жодного бетону. Коли ще була можливість зводити фортифікації з військовою технікою, ніхто цим не займався," - зазначає наш співрозмовник з 17-ї бригади.

По-третє, над дорогами Сумщини почали надто пізно розтягувати сітки від ворожих FPV-дронів. Деякі частини дороги в принципі досі не перекриті. На тих, що вже встановили, була проблема з півтораметровими "дірками" між сіткою та землею, що дозволяло росіянам зрідка, але все ж залітати під сітку й уражати українські авто.

Підрозділи Сил оборони, які діють на Сумщині, почали збільшувати час перебування своїх людей на позиціях, щоби якомога рідше ризикувати ними під час переміщень. Часи, коли, наприклад, оператори БПЛА могли на добу заїхати на роботу, уже в минулому.

Чи планують росіяни наступати на самі Суми?

Жоден з наших співрозмовників не має чіткої відповіді на це запитання. Проте вони одностайні в одному: захоплення Писарівки дасть змогу окупантам перервати головну трасу, що з'єднує Суми з Юнаківкою, а взяття під контроль самої Юнаківки відкриє шлях до стратегічного прикордонного населеного пункту.

До Писарівки росіянам залишилося 5 кілометрів, у Юнаківці вони вже стоять на околицях. Прикордонники, які літають дронами над Юнаківкою, фіксували заскакування росіян у центр села на мотоциклах 7-8 червня. 10 червня українські осінтери DeepState, які оновлюють свою мапу із затримкою, позначили приблизно третину Юнаківки "сірою зоною".

На захопленій росіянами ділянці Сумщини, як відомо УП від військових, наразі немає важкої техніки; найбільше, що вдалося зафіксувати - міномет. Окупанти рухаються малими штурмовими групами й більшість часу сидять у селах по хатах. Точок зльоту дронів, за даними УП, поки що не зафіксовано.

Нещодавно російські військові, подібно до українських, почали використовувати важкі нічні бомбардувальники, а також запровадили наземні роботизовані системи для доставки боєприпасів, їжі та транспортування згаданого міномета.

Протягом години обов'язкової евакуації, що розпочалася в 2023 році, з населених пунктів Сумської області було переміщено 55 тисяч осіб, серед яких 8 тисяч – діти. У 60 населених пунктах, розташованих поблизу кордону, фактично евакуювали всіх жителів.

На даний момент немає підстав для евакуації з Сум, які знаходяться лише за 20 кілометрів від лінії фронту, як, наприклад, Краматорськ. Таку думку висловив новопризначений голова обласної військової адміністрації Олег Григоров. У розмові з УП він запевнив, що в місті існує план евакуації, розроблено кілька маршрутів, і у разі потреби їх буде використано.

Проте, за словами Григорова, наразі в цьому немає потреби. Він вважає, що Сили оборони не дозволять російським військам наблизитися до обласного центру.

"Ми усвідомлюємо, що ситуація на фронті є складною, але вона перебуває під контролем наших Збройних сил. Крім того, ми розуміємо, що ворог намагається посіяти паніку, використовуючи інформаційні атаки. Я впевнений, що напад 3 червня був не лише терористичним актом проти мирного населення з боку Росії, але й спробою посилити ці панічні настрої. Я на 100% вірю у нашу армію і не маю жодних сумнівів у їхній боєздатності та здібностях; вони самовіддано виконують свою місію", - підкреслив Григоров.

Вранці 3 червня російські військові влаштували обстріл автомобілів, які стояли на світлофорі в центрі Сум, внаслідок чого загинули троє людей. Ще троє, серед яких 17-річний підліток, 86-річна жінка та 43-річний чоловік, стали жертвами обстрілу і померли в лікарні. Дочка останнього, 7-річна Маша, отримала поранення - уламок потрапив у її легені, і її терміново перевезли до "Охмадиту" в Київ.

Місцеві медіа, ОВА, а згодом і президент в перші години після обстрілу повідомили, що, попередньо, росіяни обстріляли місто з реактивної артилерії дальньої дії. У соцмережах сумчани, а також журналісти припускали, що йдеться про щось на кшталт російського РЗСВ "Торнадо", яке може стріляти на 120 кілометрів. Мовляв, жодної нової загрози для міста не з'явилося - не варто нагнітати ситуацію.

Однак, можливо, це не зовсім так.

Згідно з інформацією, наданою джерелами УП в одному з правоохоронних відомств, а згодом підтвердженою в Генеральній прокуратурі, існують перші дані про те, що...

Окупанти застосували по центру міста 122-міліметровий реактивний снаряд підвищеної дальності - 9М521. Це некерована, неточна ракета з осколково-фугасною частиною, яку використовують для роботи по відкритій та укритій піхоті, неброньованій та легкоброньованій техніці тощо. Її заряджають у "Град" або в "Торнадо-Г", який є модернізованим "Градом". За один раз "Град" випускає до 40 ракет, в кожній з яких приблизно тисяча первинних осколків. Максимальна дальність польоту такої ракети - 40 кілометрів.

Згідно з інформацією, наданою УП у правоохоронних органах, удар, здійснений з використанням "Граду", був завданий з території Російської Федерації. Це ще раз підтверджує, що в населених пунктах на Сумщині, які потрапили під контроль росіян, немає важкої техніки, артилерійських установок чи реактивних систем залпового вогню. Якщо виміряти відстань на карті в 30-40 кілометрів від місця прильоту у Сумах, можна зробити висновок, що "Град" міг стріляти або з північного напрямку, з районів російських сіл Сіняк, Кульбакі, Новоівановка, або зі сходу, з території поблизу Гуєва та Горналі.

Що ми намагаємось донести цим? Російські війська змогли розмістити установку "Град" майже впритул до кордону та розпочати обстріл, в той час як українські підрозділи не встигли виявити цю загрозу чи здійснити відповідні дії. Це, безумовно, створює зовсім нові ризики для самого міста Суми.

З іншого боку: прильоти РСЗВ по Сумах поки що не стали масовими, тож, імовірно, обстріл 3-го червня наразі можна назвати черговим способом залякування цивільного населення і спробою схилити Україну до компромісів на перемовинах. Мовляв, ми вже і в Суми добиваємо з РСЗВ, ви ризикуєте втратити більше, якщо не пристанете на наші умови.

Проте, навіть найпотужніші та найжорсткіші атаки Росії на Суми, Київ чи інші українські міста не змінюють "червоні лінії" для України. Натомість, це лише підштовхує українців до ще запеклішої боротьби за свої рідні місця.

Операційний радіус російського FPV-дрона, що використовує оптоволоконні технології, становить близько 15 кілометрів. Відстань до найближчих російських позицій від Сум коливається між 18 і 20 кілометрами. Варто зазначити, що місце запуску дрона зазвичай знаходиться значно далі від передових окопів піхоти.

"Усі часто беруть за основу сіру зону або край захопленої території і стверджують, що до Сум залишилося 20-25 кілометрів! Але, по-перше, точка старту знаходиться щонайменше за 5 кілометрів від лінії бойових дій, тож якщо росіяни знаходяться на відстані 20-25 кілометрів від Сум, то безпілотник опиниться за 35 кілометрів. По-друге, чим далі ти пролітаєш на оптоволоконному дроні, тим менше корисного навантаження ти можеш доставити. Що ж ти плануєш привезти до околиць Сум - гранату F-1? Вона не завдасть значної шкоди. Отже, витрачати оптоволоконний дрон, щоб налякати якогось цивільного в тилу, абсолютно безглуздо," - пояснює головний сержант одного з підрозділів БПЛА.

Тим часом у своїх телеграм-каналах росіяни вже розповідають, що готуються літати на оптоволокні дальністю 50 кілометрів. Якщо вони їх справді почнуть застосовувати, і ця технологія спрацює, ситуація може змінитися. Щоправда, на реалізацію такого сценарію в них піде щонайменше кілька місяців.

***

"Генеральний штаб розширив фронт. Замість того, щоб зосередити свої зусилля на Дніпропетровщині та Донеччині, вони вирішили активізувати дії на Курському напрямку, що зрештою призвело до Сумської операції. Для ведення бойових дій на нових територіях необхідно залучити додаткові сили. Ідея "ворог атакує тут, а ми відповімо на іншому фронті, щоб обмежити його можливості" не спрацьовує, оскільки Росія має перевагу в людських ресурсах, ракетах та боєприпасах", - висловлює своє занепокоєння щодо ситуації на Сумщині один з високопосадовців, якому не вистачає підкріплення на Донеччині.

Він представляє той сегмент українських військових, які вважають, що наступ на Курщині мав бути не лише швидким на вході, але й таким же оперативним на виході. Наступальні дії на Бєлгородщині та в Тьоткіно лише розпорошують сили оборони, яких і так недостатньо. Українська армія успішно виконує швидкі та рішучі операції, однак стикається зі значними труднощами в оборонних позиціях.

На Сумщині та Донеччині підрозділи стикаються з подібними викликами: недостатні резерви, відсутність чіткої координації між різними транспортними засобами та вразлива логістика, а також брак адекватних фортифікацій чи їхня нездатність відповідати сучасним вимогам. Крім того, спостерігається відставання у кількості та якості безпілотників.

Деякі з цих труднощів, безумовно, можна вирішити. Можливо, в такому випадку обстановка на Сумщині виглядала б інакше.