Карпати, пронизані вампірськими легендами, та небезпечна гра на межі життя і смерті - 5 книг, від яких не вдасться втекти.

Персонажі цих творів стикаються з подіями, які неможливо ані скасувати, ані розтлумачити звичними методами. Читач разом із ними поступово відкриває, де закінчується випадковість і де розпочинається закономірність.

Тут є детективи, монстри, журналісти, космонавти й люди, яким не пощастило опинитися не в тому місці й не в той час. Але об'єднує їх одне: кожна з цих історій змушує подивитися на звичний світ під таким кутом, з якого він уже не здається ані безпечним, ані остаточно зрозумілим.

Ірина Грабовська. Леобург. Фінальна конфлікт імперій. - Харків: Vivat, 2026.

У цій книзі війна представлена не як фон для героїчних пригод, а як складний фактор, що руйнує звичний порядок фантастичного світу. Авторка, Ірина Грабовська, показує, що те, що в першій частині "Леобургу" виглядало як захопливе міжреальне мандрування, в другій частині перетворюється на серйозну відповідальність. Повернення до Леобургу означає свідомий вибір участі в історії, яка вже не є просто грою. Незважаючи на те, що місто, населене науковцями, механіками та винахідниками, викликає відчуття дитячої віри у можливість розв'язання складних проблем, реалії політики, революції та війни виявляються такими, що потребують більше, ніж просто технічних рішень. Хоч можна створити машину, свободу ж не можна виготовити за шаблоном. Тому друга частина книги є значно більш похмурою, адже герої тепер мусять визначити своє місце в новій реальності, а не просто досліджувати паралельний світ. Ця конструкція альтернативної України не є прямою копією сучасних подій, але перенесення знайомих політичних механізмів в іншу історичну реальність робить її надзвичайно актуальною. Революція тут виглядає цілком правдоподібно, а війна змушує героїв вийти з ролі туристів у власній історії. Таким чином, фантастичний сюжет поступово перетворюється на серйозну розмову про реальність — про момент, коли чужа війна стає частиною твого життя.

Люко Дашвар. Харизмат. Pro domo sua. - Харків: Клуб Сімейного Відпочинку, 2025.

У цій книзі сучасна Україна виявляється втягнутою в давню історію, яка здається абсолютно поза часом. У творі "Харизмат" авторки Люко Дашвар, героїня веде своє звичне "стародавнє" життя, поки таємничі вбивства в карпатському містечку не починають порушувати її спокій. Заступниця міського голови спочатку сприймає ситуацію з практичної точки зору: є проблема, яку потрібно вирішити, місто, за яке вона відповідає, і власна безпека. Але дуже скоро стає очевидним, що логічних пояснень може не вистачити. Що як зло, яке колись було вигнане з Карпат, насправді нікуди не зникло? Можливо, воно просто приховувалося кілька століть, чекаючи, поки мине історія, війни, зміна влади та людей – і повернулося у час, коли в старі легенди вже ніхто не вірить? Що робити мешканцям тихого гірського містечка, якщо першим знаком цього повернення стає мертва дівчина з дивною раною на шиї? Отже, минуле в цьому романі буквально входить у сьогодення. Це зручно для оповіді, адже Карпати самі по собі виконують важливу роль, адже історії зберігаються в переказах, де кожен незвичний випадок легко набуває власної версії. Крім того, це відкриває можливість поглянути на вампірську міфологію не як на далеку трансильванську казку, а як на щось, що набагато ближче до українського культурного контексту.

Катерина Зінов'єва. Величні зубри. - Київ: Видавництво Yakaboo, 2026.

У серці Карпат, де містика переплітається зі страхом, продовжується традиція зібрань, започаткована ще в часи "Трохи пітьми" Любка Дереша. Історія, що розгортається, ілюструє, що відбувається, коли письменники збираються, щоб обговорити літературу, але натомість отримують можливість використовувати один одного як натхнення для своїх майбутніх творів. Карпатський котедж стає майже ідеальним місцем для такого сюжету: з одного боку, усамітненість і тиша, які так потрібні митцям, а з іншого — замкнена простір, з якого важко втекти, якщо справи почнуть йти не так. Природа навколо перестає бути просто красивим фоном і поступово вливається в психологію роману: чим далі герої від цивілізації, тим складніше їм відрізнити свої страхи від реальних подій. Здавалося б, звичайна творча зустріч з елементами конкуренції, амбіцій, образ і бажання справити враження на куратора. Але раптом з'являється чужий рукопис, і література починає по-іншому спостерігати за своїми авторами. На сторінках "Зубрів" Катерини Зінов'євої відбувається іронічне заглиблення в літературне середовище: тут панують конкуренція, марнославство, боротьба за увагу, переконання у власній геніальності та цілком людські бажання бути поміченими. Проте, небагато хто усвідомлює, що за свій "золотий квиток" доведеться заплатити. І з часом виникає тривожна думка: а чи справді текст може впливати на реальність? І коли вигадане починає втілюватися в життя, літературна гра швидко перетворюється на щось набагато складніше.

Макс Кідрук. "Колапс". - Київ: Видавництво "Бородатий Тамарин", 2026.

Більше дев'ятисот сторінок "Колапсу" Макса Кідрука – це не просто роман, а яскравий доказ того, що українські письменники здатні створювати науково-фантастичні епопеї, які можуть змагатися з західними бестселерами. Однак у цій книзі не так важливі міжпланетні подорожі чи вигадане космічне майбутнє, як питання, що людство дедалі гірше справляється з наслідками власних відкриттів. Автор майстерно переосмислює цю класичну тему фантастики, перетворюючи її на майже буденну реальність. Назва роману має кілька значень: вона вказує як на конкретні загрози, що виникають у вигаданому світі, так і на поступове руйнування системи, яка ще вчора здавалася надійною. Земні рослини вражає патоген, що загрожує виробництву кисню, тоді як науковці стикаються з викликами, до яких людство не готове. Проте автор не ставить науку і фантастику в опозицію; навпаки, він використовує наукове знання як основний інструмент створення напруги. Чим детальніше описані механізми катастрофи, тим більшою стає її жахливість, і в романі немає потреби вигадувати абстрактне зло: достатньо показати людей, які вважають себе достатньо розумними, аби контролювати наслідки своїх рішень. І в результаті, це видання розкриває момент, коли цивілізація несподівано усвідомлює, що її найбільша проблема полягає не у нестачі знань, а в надмірній самовпевненості.

Мілєнко Єрґович. "Сараєвські Мальборо". - Київ: Темпора, 2026.

Війна, як відомо, часто проникає в літературу через грандіозні терміни: облога, фронт, бомбардування, загибель, тріумф. Але в "Сараєвських 'Мальборо'" Мілєнка Єрґовича вона з'являється інакше — через дрібниці. Наче через ранкову каву чи зоопарк, як у "Андеграунді" Кустуриці. Хтось ховається в підвалі, хтось втрачає свою бібліотеку, хтось несе в наплічнику залишки колишнього життя, а хтось просто намагається зберегти звичку, яка ще вчора здавалася зовсім звичайною. Це не випадково, адже сам автор пережив облогу Сараєва, тож його твір не про війну, спостережену з безпечної дистанції, а про місто, в якому люди — партнери, друзі, закохані, батьки, діти, випадкові знайомі — продовжують залишатися людьми, навіть коли нормальне життя стає практично неможливим. Герої твору — це подружжя, друзі, закохані, батьки, діти, випадкові знайомі. Їх об'єднує не героїзм, а просте прагнення вижити, і тому бібліотека, бар, туристичний рюкзак, сигарети — речі, які в мирний час не мають особливого значення, раптом стають свідченнями того, що людина колись жила інакше. Це історія про буденність, як марка сигарет і назва міста, з яких, тим не менш, складається пам'ять про війну. Не тільки з того, хто стріляв і хто переміг, а з того, що люди робили між вибухами. Для українського читача ця книга сьогодні сприймається також як дзеркало: інша війна, інше місто, інший час — але та сама рішучість людей триматися за маленькі шматочки нормальності.