Очікуючи на Аляску: Три можливі варіанти розвитку подій для України після зустрічі Трампа і Путіна.

Дослідження можливих позитивних, нейтральних та негативних сценаріїв для України після переговорів між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним на Алясці представлене в колонці журналіста РБК-Україна Мілана Лєліча.

With Donald Trump you never know - з Дональдом Трампом ти ніколи не вгадаєш -це одне з найпопулярніших формулювань у будь-яких прогнозах, що стосуються президента США. Причому і в будь-якій сфері: від підбору кадрів до торгових тарифів.

В переддень зустрічі на Алясці цей термін набуває особливої популярності - його активно вживають як західні ЗМІ та аналітики, так і співрозмовники РБК-Україна з українських державних установ та серед дипломатичних кіл Заходу.

Хоча українське керівництво та європейські партнери протягом останніх днів активно намагалися донести до Трампа всі ключові принципи, підводні камені та критичні межі переговорного процесу, результат цього зусилля на ранок суботи за київським часом залишається невідомим для всіх.

Проте, ґрунтуючись на публічних коментарях Трампа, Зеленського та європейських керівників, а також на інформації з західних медіа та закулісних джерел, можна окреслити кілька потенційних сценаріїв, хоч і в загальних рисах.

Трамп наполегливо просуває мирні переговори.

З численних висловлювань Трампа перед самітом важко сформувати чітке розуміння його намірів на Алясці, а також того, з ким він планує чи не планує укладати свої "угоди".

Але одна наскрізна ідея простежується - Трамп, схоже, налаштований домагатися повного припинення вогню. Принаймні, саме це він на тижні обіцяв європейцям.

Безумовний всеосяжний мирний процес - це тема, яка активно обговорюється Україною та її європейськими партнерами протягом останніх кількох місяців. Однак, Путін, під різними приводами, уникає цього, то оголошуючи про тимчасове припинення вогню на кілька днів, то наполягаючи на необхідності обговорення певних "модальностей" перед цим.

Як раніше писало РБК-Україна, саме сізфаєр - один з головних козирів Путіна, використати який він може лише одного разу, тому точно не захоче продешевити.

Під час свого спілкування з журналістами на цьому тижні Зеленський неодноразово наголошував, що у президента США є всі необхідні інструменти для того, щоб змусити Путіна піти на компроміси, навіть якщо він цього не хоче. Зокрема, він вказав на можливість застосування найсуворіших санкцій, які планувалося ввести тиждень тому. Або ж зовсім "ядерний варіант" — ввести ці санкції з обіцянкою їх негайного скасування, якщо Росія зупинить вогонь.

Тим самим нарешті вдасться нарешті зруйнувати просту, але ефективну схему Путіна - під будь-якими приводами відмовлятися від сізфаєра і водночас продовжувати наступ на Сході України та удари по тилових об'єктах.

Безумовно, навіть у рамках найбільш оптимістичного сценарію для України, саміт на Алясці буде лише стартом довготривалої процедури.

По-перше, жодна домовленість про перемир'я не працюватиме без дієвих механізмів моніторингу цього перемир'я. З урахуванням протяжності лінії фронту це потребуватиме чималих людських і технічних ресурсів, і без дієвої участі американців як умовних "арбітрів" навряд чи вийде обійтися.

Також, як неодноразово підкреслювала українська влада, у випадку стабільної ситуації ми будемо відкриті до обговорення всіх аспектів, що стосуються мирного врегулювання. Зокрема, зрозуміло, й складні компроміси.

Утім, якщо Трамп дійсно відвезе з Аляски не тільки сізфаєр, а й більш-менш тверду згоду Путіна на зустріч із Зеленським (що поки що видається зовсім фантастичним, навіть у форматі Трамп-Зеленський-Путін), тоді нарешті можна буде сказати, що мирний процес зрушився з мертвої точки. По суті, вперше за три з гаком роки.

Путін здолає Трампа.

Варто зазначити, що всі сторони, які представляють "наш" фронт — Сполучені Штати, Європейський Союз разом з Великою Британією та Україна — напередодні зустрічі наголошують на необхідності не завищувати очікування. В Європі існує думка, що саміт може завершитися без значних результатів, і до такого підсумку веде безліч шляхів.

Наприклад, Путін може представити певне "повітряне перемир'я" як бажаний прогрес для Трампа, особливо враховуючи, що напередодні візиту Стіва Віткоффа до Москви такі ідеї вже з'являлися в західних ЗМІ. Або ж він може переконати Трампа в тому, що без створення кількох "робочих груп" у Стамбулі досягти прогресу неможливо - це традиційна тактика агресорів, відома з часів конфлікту в Донбасі. Тим більше, що з Трампом у нього вже був успішний досвід: у травні, у відповідь на заклики Києва та інших європейських столиць, Кремль запропонував "переговори делегацій у Стамбулі", і Трамп з охотою підхопив цю ідею.

Або Путін може довести Трампу, що Україна, нібито, програє війну і так, діставши свіжі роздруківки західної преси з дуже драматичними заголовками, що описують ситуацію під Добропіллям.

РБК-Україна вже повідомляло, що американські партнери були приголомшені, коли дізналися, що Україна відмовляється прийняти нові вимоги, висунуті агресорами. Вони заявляли: "Ви ж програєте війну, це ваш останній шанс, потім буде запізно, чому ви не погоджуєтеся?" Українським переговорникам довелося докласти чимало зусиль, щоб роз'яснити співрозмовникам реальний стан справ.

Віртуальна зустріч "коаліції рішучих" відбулася 13 серпня (джерело: president.gov.ua)

Нарешті на саміті обговорення не обмежиться лише Україною. Це особливо підкреслюють у Москві, зазначаючи, що хоча війна є важливою темою, лідери "великих держав" матимуть й інші питання для обговорення, такі як Арктика, співпраця в космічній сфері тощо. Таким чином, Путін може легко відволікти Трампа від його основного завдання.

Ймовірно, що ненадовго вдасться відволікти увагу – якщо Трамп виявить, що в ключовому питанні, що стосується російської агресії проти України, немає жодних зрушень, можна очікувати нової хвилі його активності. Проте Путін у будь-якому випадку отримає додатковий час.

Знову під прицілом Україна.

Безперечно, на відміну від Трампа, котрий спиратиметься на своє відчуття співрозмовника та навички ведення переговорів (про які, до речі, більше відомо з його власних висловлювань), кремлівський лідер з'явиться на зустріч із готовими "заготовками". Від оповідей про "російську Арктику" до вигаданих історій про "недійсную Україну".

"Розм'якшивши" співрозмовника, Путін може перейти до головного завдання: довести Трампу, що від Нобелівської премії миру його відокремлює не сам Путін -а Зеленський, який "хоче воювати далі". Тут знову-таки знадобляться заголовки про "масштабні прориви росіян" в останні дні. З аргументацією, що Путін давно готовий до такого бажаного для Трампа миру, але це Зеленський упирається і не хоче віддавати, скажімо, якийсь "шматочок" Донбасу, який він і так незабаром "неминуче втратить".

Безсумнівно, вся дипломатична діяльність останніх днів, зокрема, була націлена на запобігання найгіршому розвитку подій. Трамп кілька разів підкреслював, що він не має наміру вирішувати територіальні питання України, це має зробити Зеленський разом із Путіним.

Проте, з огляду на досвід останніх шести місяців, не варто повністю виключати можливість, що Путін знову зможе "продати" Трампу певні символічні поступки, в той час як Україні можуть бути пред'явлені вимоги про реальні компроміси. У такому випадку, Україна фактично опиниться в тій же ситуації, що й у березні цього року, але з тією відмінністю, що такий розвиток подій вже не стане несподіванкою, а буде вважатися цілком імовірним.

Можливі різноманітні сценарії, включаючи навіть те, що Трамп може запропонувати Путіну "Овальний кабінет №2". Саміт може швидко завершитися, якщо американський президент, всупереч усім прогнозам, миттєво усвідомить, що Путін намагається його обманути. З Трампом ніколи не можна бути впевненим у результаті.