В Україні "пом'якшили" вимоги до реформ: як зустріч у Римі принесла Зеленському успіхи та виклики.

Володимир Зеленський навіть за закритими дверима не отримав жодних зауважень стосовно реформ під час свого візиту до Риму.

Лідери 13 урядів, 3 президенти, керівники Єврокомісії та Євроради, а також 6 єврокомісарів і численні міністри з різних країн — такий високий рівень представництва свідчить про успіх будь-якої міжнародної конференції, особливо якщо вона зосереджена на одній державі. Цього разу мова йде про Україну та конференцію з відновлення країни (Ukraine Recovery Conference, URC), яка завершилася в п’ятницю в Римі.

У кабінеті Мелоні настільки намагалися зосередити міжнародні зусилля на підтримці України, що не врахували обсяги роботи і, по суті, "не впоралися" з організаційними питаннями. Бракувало то рук для виконання завдань, то бейджів, то фарби для їхнього друку, через що протягом двох днів виникали жарти і обурення в виставковому центрі La Nuvola в Римі.

Проте, інтерес до України вже давно перестав бути чимось неймовірним.

Цього разу URC привнесла в офіційний Київ нові, значно більш конкретні ініціативи.

Зеленський отримав чіткий сигнал: Захід готовий заплющити очі на "злам" БЕБ.

Незважаючи на явні правопорушення та спроби підірвати одну з ключових реформ ЄС, а також на те, що уряд не вважає за потрібне навіть приховувати свої дії під виглядом легітимності, партнери вирішили обрати стратегію ігнорування цієї проблеми.

Зараз Україна опинилася на критичному етапі. Усе визначатиметься подальшими кроками столиці.

Позитивний шлях - існує лише у теорії.

Звісно, Київ може прибрати суть проблеми, призначивши керівником БЕБ переможця конкурсу Цивінського, відповідно до вимог закону. Втім, це є украй малореальним. Відсутність критики з боку партнерів у Римі зменшила цю імовірність практично до нуля.

Є украй негативний шлях, і він, навпаки, є дуже імовірним.

Цей сценарій стосується не лише зриву конкурсу в Бюро економічної безпеки. Зустріч у Римі продемонструвала, що в Європейському Союзі існує заборона на критику України, що підштовхує Київ до нових кроків у напрямку відмови від реформ. І, на жаль, немає реального спротиву цим діям ані з боку Брюсселя, ані з Вашингтона. Це може мати серйозні наслідки для майбутнього та створює перешкоди на шляху до ЄС, адже деякі країни-члени, на відміну від керівництва ЄС, не готові ігнорувати цю проблему. Проте, це залишається поза увагою українських владних структур.

Втім, є й альтернативний шлях, який дозволить уникнути руйнування майбутнього України до ЄС.

Отримавши перемогу у "вибиванні" Цивінського з конкурсу (що чомусь є настільки важливим для Банкової), Київ може розпочати іміджеву кампанію, щоб компенсувати негативні наслідки зриву цієї реформи прогресом в інших сферах. Це допоможе уникнути негативних наслідків для євроінтеграції і заспокоїть столиці, чутливі до стану демократії. Проте цей шлях можливий лише в тому випадку, якщо європейське майбутнє є справжнім пріоритетом для президента та Банкової, а не лише риторичним зобов'язанням.

Та чи стане у влади мудрості припинити рух до катастрофи? І чи знайдуться ті, хто пояснить наслідки її чинних дій? Відповіді на ці питання лишаються відкритими.

Перед тим, як перейти до основної теми, що була згадана раніше, слід підкреслити, що для офіційного Києва та України в цілому конференція в Римі виявилася справді вдалою.

Не в останню чергу через компоненту, яка не дотична ані до ЄС, ані до конференції як такої.

Зустріч у Римі відбулася у момент, коли у Сполучених Штатах Америки знову відбувається суттєва зміна позиції щодо України. Після спроб змусити Київ до поступок, близьких до капітуляції задля "завершення війни"; після обіцянок (чи то спроб шантажу) припинити будь-яку участь у врегулюванні агресії - адміністрація Трампа дійшла до розуміння того, що обидва підходи не працюють.

Трамп оголосив про відновлення військової підтримки Україні, а також висловився за продовження і навіть посилення тиску на Росію. Проте найбільшою політичною новиною останніх днів стало те, що Сполучені Штати приєдналися до зустрічі "коаліції рішучих" – це сталося вперше за весь період функціонування цього формату.

Декілька місяців тому Трамп однозначно заявив, що Вашингтон не має наміру брати участь у діяльності коаліції і не готовий навіть надати їй політичну підтримку. Така позиція Сполучених Штатів фактично викликала м'яке "замороження" формату, оскільки для європейських держав підтримка США, хоч і в політичному аспекті, була суттєвою.

Однак це не було єдиною трансформацією.

Позицію адміністрації США виклав спеціальний представник Кіт Келлог, який ознайомив слухачів із текстом програми, що неодноразово підкреслювала, що висловлені думки є офіційною позицією Білого дому, а не особистими переконаннями Келлога.

Келлог, зокрема, підкреслив, що Сполучені Штати прагнуть не до короткочасного припинення вогню, а до стабільного та тривалого миру, що ще раз підтверджує відсутність можливості для виходу США з переговорного процесу. Проте, одна деталь викликає особливий інтерес.

У стислій інформації про умови миру генерал Келлог підкреслив, що на першому місці має бути забезпечення суверенітету України у прийнятті рішень.

Спеціальний представник Трампа акцентував на цьому пріоритеті, використовуючи яскраві порівняння зі США, наголошуючи на конституційному праві американського народу, що також стосується українців, на прийняття суверенних рішень. Проте, він не уточнив, на які саме аспекти звертає увагу – чи йдеться про право України обирати свій шлях до ЄС і НАТО, що зазвичай підкреслюється у контексті українського суверенітету в мирних переговорах, залишивши певну невизначеність. Проте, можна не сумніватися, що така аналогія виникла в умах дипломатів і чиновників.

Чи не змінять США свою думку вже завтра? Звісно ж, гарантії немає, особливо за чинної адміністрації. Але наразі фактом є те, що у дні конференції у Римі США продемонстрували нову позицію щодо України і ці зміни є позитивними.

Втім, позитив був не лише від американців. Та що там говорити - від усіх.

За два дні на жодній з п'яти офіційних сцен форуму, де дискусії проходили паралельно, тема проблем із реформуванням України - не звучала взагалі. У виступах високопосадовців, у том числі іноземних, йшлося лише про неймовірні успіхи, які Україна вже продемонструвала.

Єдиним, хто наголосив на необхідності продовження реформ, виявився німецький канцлер Фрідріх Мерц. Однак його висловлювання звучали досить оптимістично. "Ми повністю підтримуємо Україну на її шляху до європейської інтеграції, особливо в зміцненні верховенства права та у боротьбі з корупцією. Ми закликаємо наших українських партнерів не зупинятися і продовжувати рухатися вперед, адже цей шлях веде до свободи та процвітання в рамках Європейського Союзу", - зазначив канцлер.

Цей випадок яскраво продемонстрував різницю у сприйнятті в Україні та серед наших партнерів.

Зверніть увагу на точну цитату Мерца і подумайте, чи можна знайти в ній хоч найменший натяк на критику української влади у контексті реформ. Мабуть, можна стверджувати, що це не так.

Однак серед європейських політиків поширене протилежне сприйняття. У дискусіях у кулуарах URC "ЄвроПравді" не раз доводилося чути - мовляв, "ми не мовчимо про проблеми, послухайте заяву Мерца, там абсолютно чіткий сигнал на адресу Києва!"

Ця проблема - не нова. Українські посадовці віддають перевагу чітким та однозначним сигналам. Якщо треба щось сказати - скажи прямо, навіщо придумувати натяки та аналогії? Втім, реальність інша.

І йдеться не лише про публічну критику. Як вдалося з'ясувати "ЄвроПравді", навіть у переговорах віч-на-віч це питання не постало. Навіть з боку Мерца, який проводив окрему зустріч віч-на-віч з Зеленським. За її підсумками обидва лідери визнали, що говорили лише про зброю - що безумовно, є питанням головної ваги для України зараз, але… А у спілкуванні з журналістами після зустрічі німецький канцлер не став згадувати про реформи взагалі.

А ось від представників ЄС надійшло зовсім інше повідомлення.

Урсула Фон дер Ляєн у промові захоплено розповідала про "швидкість реформ" в Україні. А комісарка з розширення Марта Кос, підтримавши риторику щодо реформ, знову пообіцяла відкриття всіх кластерів до кінця року на вступних переговорах з Україною (лишивши інтригу щодо того, як це планується зробити за збереження угорського вето).

Ще один яскравий момент стосувався безпосередньо "зриву" реформи БЕБ.

Перед проведенням URC Марта Кос організувала зустріч з українськими фахівцями, які займаються впровадженням реформ. Учасники прийшли в футболках з лозунгом "Нема БЕБ - не буде відновлення". Кос уважно вислухала їхні думки, визнавши їх важливість; вона зробила фотографію на фоні цього слогану, але згодом його згадування стало небажаним. Знімки прибрали з офіційних матеріалів про зустріч, а для ілюстрації її переговорів з представниками громадянського суспільства знадобилося використовувати фото з урядовцями.

Який меседж це донесло до України — питання, що не потребує відповіді.

Тому є підстави говорити, що "реформістська" конференція у Римі стала подією, після якої шанси на успішне завершення конкурсу на призначення керівника БЕБ відповідно до закону - зменшилися практично до нуля.

Відсутність будь-яких коментарів з боку G7 з цього питання ще більше підтверджує цю гіпотезу. У групі, де рішення приймаються на основі одностайності, немає єдиного погляду на цю проблему: деякі учасники готові сказати Києву "досить", тоді як інші вважають, що наразі варто утриматися від критики через невдалий момент. Європейський Союз належить до другої категорії.

Сполучені Штати, які довгий час виконували роль "злого поліцейського" і зосереджувалися на реформуванні правоохоронних органів, під новим керівництвом вийшли з цього процесу і більше не виявляють зацікавленості в реформах. Серед партнерів не з'явилося нового "злого поліцейського", здатного критикувати та чинити тиск на Банкову для впровадження змін в Україні.

Проте, недолік критичних зауважень з боку Європейського Союзу в кінцевому підсумку може негативно позначитися на Україні.

Європейці мають приватну причину своєї обережності: розпочалося нове, данське головування в Раді ЄС, і Данія прагне досягти домовленості щодо відкриття першого етапу переговорів про вступ України до ЄС. Цей процес наразі затримується Угорщиною, тому, як вважають, в цей період буде недоцільно робити заяви, які можуть поставити під сумнів дотримання Україною принципів верховенства права.

Ця логіка дійсно може бути доцільною. Проте, по-перше, вона не заперечує того факту, що основні рішення щодо розширення ЄС приймаються державами-членами, і не лише Угорщина може перешкоджати процесу приєднання.

Дії українського уряду, які суперечать міжнародним зобов'язанням, а також його руйнування однієї з основних реформ, прийнятої минулого року (і, чесно кажучи, 2024 рік не відзначився значними реформаторськими ініціативами), викликають питання у багатьох європейських столицях.

Але ще більш тривожним є інше питання. Яким чином запобігти виникненню в Києві відчуття безкарності, яке може стати каталізатором нових правопорушень?

Навіть реформатори у владі визнають, що це - непроста задача.

"Ніхто не хоче шкодити Україні. Буквально щодня йде складна боротьба з пошуку балансу (між відвертістю у визначенні проблем і бажанням не виносити їх у міжнародну спільноту - ЄП)", - сказала Анастасія Радіна, очільниця антикорупційного комітету ВР.

Радіна брала участь у дискусії, що відбулася в рамках URC, організованій в данському посольстві в Римі. Це була єдина офіційна подія з програми конференції, на якій піднімалися питання БЕБ. Також згадали про нещодавні обшуки у Шабуніна, хоча інформації для детального обговорення було обмаль.

Керівник Transparency International Ukraine Андрій Боровик пояснив, чому під час заходу у Римі не звучало жодної критики на адресу України. "Спочатку я також був здивований відсутністю обговорення БЕБ. Було незвично почути від Урсули фон дер Ляєн, що 'Україна реалізує реформу за реформою'. Але насправді, URC - це не той формат, де обговорюються реформи. Слід усвідомити, що ця конференція більше стосується іміджу України за кордоном, тому було б дивно очікувати, що тут пролунає критика".

Чи таким самим є розуміння у тих хто стоїть за зламом реформ?

Це залишається під знаком питання. Зокрема, Радіна визнає, що ігнорування проблеми призведе до негативних наслідків для держави.

"Ми розуміємо, наскільки ми залежні від наших партнерів, і що може статися так, що (після відвертої критики - ЄП) нам Україні буде ще важче долати корупцію і взагалі виживати - через брак бюджетних ресурсів. Утім, це не означає, що можливо і правильно взагалі мовчати. Адже важливо, щоби ті, хто мають корисливий інтерес, не отримували сигнал про вседозволеність", - поділилася міркуваннями вона.

А відповідь на запитання про те, який наслідок матиме мовчанка у Римі, стане зрозуміла вже за кілька місяців або тижнів.

Якщо розвиток йде за негативним сценарієм, то ми побачимо наступні кроки геть від реформ. І тоді, у разі якщо ЄС не прокинеться і не виставить Україні жорсткі умови - цей процес лише наростатиме, аж до незворотних наслідків, включно з блокадою руху до членства з боку держав-членів ЄС.

Якщо ж влада виявиться достатньо мудрою, щоби зрозуміти, які наслідки це матиме - то процес має зупинитися. Київ має простір для того, щоби показати прогрес у проведенні реформ. Але наявність цієї мудрості - далеко не гарантована.

Автор: Сергій Сидоренко.