Сум за Великою трійцею

Вісімдесят років тому, 2 серпня 1945 року, в палаці Цецілієнгоф у Потсдамі завершилася конференція лідерів СРСР, Великої Британії та Сполучених Штатів. "Велика трійка" зібралася разом востаннє - щоб визначити новий устрій Європи після Другої світової.

Безперечно, у Кремлі були б раді прив'язати тріумфальне завершення війни між Росією та Україною до цього знакового ювілею. Протягом багатьох років Путін уявляє себе в образі нового Сталіна, який сидить за одним столом з найвпливовішими світовими лідерами, ухвалюючи рішення, що впливають на долі мільйонів людей та цілих держав — так, як це відбувалося під час Ялтинської та Потсдамської конференцій. Важливо також зазначити, що на Потсдамі "Велика трійка" не лише змінювала політичні кордони, але й суттєво впливала на етнокультурну карту Європи.

Сталінське керівництво вирішило передати новій пронародній Польщі східні території Німеччини як форму компенсації за землі, які були відібрані Радянським Союзом на початку Другої світової війни. Це рішення було підтримано Сполученими Штатами та Великою Британією. В результаті, місто Бреслау отримало нову назву Вроцлав, а Штеттін став відомим як Щецин. Радянський Союз залишив за собою північну частину Східної Пруссії, а стародавнє місто Кенігсберг було перетворено на російське місто Калінінград.

У рамках Версальської системи етнокультурним ландшафтам надавалася певна увага, і при формуванні нової карти Європи все ж намагалися враховувати інтереси місцевого населення. Натомість Ялтинсько-Потсдамська система сміливо ігнорувала усталені етнокультурні межі. У разі необхідності мільйони людей просто виселяли з територій, де їхні предки прожили багато поколінь. Завдяки "Великій трійці" цей жорстокий підхід увійшов в історію як виправданий і прийнятний.

Масові депортації етнічних німців, що відбулися після 1945 року, часто вважаються справедливим покаранням за їхню підтримку Гітлера. Проте, насправді, долі цих людей були мало пов’язані з їхніми переконаннями чи вчинками в 1930-х роках. Все визначали рішення переможців і політичні обставини. У деяких випадках вироки "Великої трійки" були більш поблажливими, тоді як в інших ситуаціях – надзвичайно жорсткими.

Після завершення Першої світової війни на європейській карті виникли два нові державні утворення, в основному заселені етнічними німцями: Австрійська республіка та Вільне місто Данциг. У 1930-х роках Адольф Гітлер проголосив жителів цих країн своїми співвітчизниками, яких потрібно повернути до складу Рейху. Австрію було анексовано нацистською Німеччиною у 1938 році, а Данциг – у 1939 році. В обох випадках ці процеси відбувалися на фоні масової підтримки з боку місцевого населення.

Проте в 1945 році долі двох анексованих країн різко змінилися. Внаслідок ухвали "Великої трійки" австрійська незалежність була відновлена після завершення Другої світової війни. Австрійців почали вважати не союзниками, а жертвами нацистського режиму.

З Данцигом вийшло інакше. Під час Ялтинської конференції союзники так і не дійшли єдиної думки щодо його подальшої долі. Але на Потсдамській конференції було вирішено, що колишнє вільне місто відійде до Польщі та стане звичайним містом Гданськом. Основну масу населення було звідти вигнано.

У 1947 році німецькі біженці заснували так званий "уряд Вільного міста Данциг в екзилі", який існує і понині. Протягом багатьох років ці активісти виступали за відновлення державності Данцига, звертаючись до ООН та апелюючи до міжнародних норм. Вони підкреслювали, що в 1920-х і 1930-х роках Данциг залишався нейтральним, а анексія його Третім Рейхом була неправомірною. Відповідно, після поразки Німеччини союзники не мали законних підстав для включення цієї території до складу Польщі.

Звісно, ці тривалі нарікання не принесли жодних результатів. Проте в 2017 році одного з тих безнадійних маргіналів затримали в Швейцарії за підробку паспорта та номерного знака автомобіля ("FDA-01 DA"). Цей впертий персонаж стверджував, що отримав їх абсолютно законно.

Але давайте уявимо, що вісімдесят років тому в Потсдамі було ухвалене зовсім інше рішення. Уявімо, що СРСР, США та Велика Британія вирішили, що збереження незалежної держави на Балтиці буде корисним для них. У такому випадку, Данциг міг би продовжувати своє існування до сьогоднішнього дня.

Після 1945 року його вважали б такою ж жертвою гітлерівської агресії, як і незалежну Австрію. Активна співпраця місцевого населення з нацистами замовчувалася б десятиліттями. А найголовніше - ми б знали, що існує особлива данцигська ідентичність, яку не варто плутати зі звичайною німецькою ідентичністю.

Однак історія не знає умовностей. У палаці Цецілієнгоф у Потсдамі було ухвалено певні рішення, які змінили хід подій. Тож сьогодні всім відоме польське місто Гданськ, а про маловідомий "уряд Вільного міста Данциг у вигнанні" знають лише одиниці...

Владіміра Путіна часто порівнюють із Адольфом Гітлером, а його військові авантюри - з агресією, що її розв'язав Третій Рейх у 1939 році. Однак сам кремлівський правитель навряд чи ототожнює себе з покійним фюрером. Не тому, що Гітлер був кривавим тираном і загарбником, а тому, що зрештою він зазнав поразки. Кремль же досі сподівається перемогти.

Справжнім джерелом натхнення для кремлівської влади є не 1939 рік, а 1945. Досвід "Великої трійки" наводить на думку Путіна і його оточення, що потужна диктатура може укладати угоди з провідними західними демократіями. Ідеться не лише про розподіл сфер впливу, але й про можливість змінювати етнокультурні кордони в Європі.

Якщо в 1940-х роках Кенігсберг став Калінінградом, Бреслау - Вроцлавом, а Данциг - Гданськом, і ця нова реальність була прийнята всім, то чому б не застосувати аналогічний підхід до нинішніх українських земель? Чому б не прагнути до визнання Херсона, Запоріжжя або навіть Києва як "історично російських міст"?

З точки зору Кремля, це завдання є абсолютно реальним. І якщо більшість жителів покине новостворені "російські міста", то це лише покращить ситуацію. Сьогодні концепція масових переміщень населення знову набирає популярності: питання про виселення двох мільйонів палестинців із Сектора Гази активно обговорюється з початку 2025 року.

Сум за "Великою трійкою" пронизує всі дії та офіційні висловлювання Москви. Кривава війна сприймається як ключ до перерозподілу Європи – це головний, а можливо, й єдиний урок, який сучасна Росія винесла з Другої світової війни. У російському світогляді все історичне значення перемоги над Гітлером зводиться до зустрічей "Великої трійки" в Ялті та Потсдамі.

В Україні та на заході 1945 рік сприймається як символ покарання за зло та агресію. Однак для Російської Федерації це лише наратив про покарання тих, хто зазнав поразки, і тріумф тих, хто переміг. Цю історію Кремль намагається відтворити на нашій землі вже протягом чотирьох років.

Виявляється, що росіяни мають труднощі з пошуком потенційних партнерів для реалізації нового проекту в Потсдамі. І навіть скандально відомий президент Трамп, здається, не готовий виконати цю роль згідно з очікуваннями Кремля.