Трохи ностальгії: чому газовані порошки "Zuko", "Invite" і "Yupi" завоювали серця радянських школярів.

У 1990-х у СРСР з'явилися порошкові шипучі напої, які швидко стали популярними серед дітей та підлітків. Це були концентровані суміші, які розчиняли у воді, створюючи яскраві фруктові напої з газованим ефектом.

Вони мали насичений смак, яскравий колір і, що дуже подобалось дітлахам, шипінням при розчиненні. "Телеграф" написав коротко про їх історію.

Одним із найвідоміших брендів став "Zuko". Наразі не існує конкретних авторитетних історичних джерел, які б чітко вказували, коли і як "Zuko" вперше з'явився на пострадянських територіях. Проте є безліч ретроспективних посилань, що свідчать про його популярність серед населення в 90-х роках. Цей напій швидко розчинявся у воді і пропонував різноманітні смаки, такі як апельсин, лимон, полуниця та вишня.

Польський напій "Invite" здобув популярність у 1990-х роках у Туреччині, ставши конкурентом місцевим порошковим напоям після лібералізації ринку. Цей напій вирізнявся насиченим фруктовим смаком і шипучою текстурою, а його яскраві упаковки робили його дуже привабливим для молодшої аудиторії.

В СРСР у той період також здобув велику популярність напій "Yupi". Окрім своїх шипучих властивостей, він часто містив мініатюрні желейні фігурки, що перетворювало його на "два в одному" – одночасно і ласощі, і напій.

Причини популярності цих напоїв були прості. Їх легко готувати -- достатньо розчинити порошок у воді. Яскравий колір і шипіння робили їх веселими та цікавими для дітей. Порошкові напої були дешевші за готові соки та газовані води.

Раніше "Телеграф" розглядав причини, чому грушеві карамельки зеленого кольору все ще користуються популярністю в Україні. У добу Радянського Союзу вони стали частиною "золотого тріо" карамелей поряд із "Барбарисом" та "М'ятною".