Три роки пізніше: забезпечення справедливості для України є фундаментом для будь-якого стійкого миру.

Адаптація вмісту, розміщеного у TIME.

У Великодню неділю 2022 року ракетний удар зруйнував тихе містечко на Донеччині. Після атаки 40-річна Оксана боролася за життя, тоді як її чоловік і маленький син загинули миттєво.

У січні наступного року в Дніпрі 23-річна Анастасія пережила страшну втрату – її батьки загинули внаслідок обстрілу їхнього дому. Це горе стало ще важчим, адже раніше вона вже втратила свого нареченого, який загинув на фронті.

У вересні 2024 року трагічна подія вразила Україну: у Львові загинула ще одна родина. Ярослав, його дружина та троє їхніх дочок стали жертвами російського ракетного удару, коли перебували вдома.

Ці трагедії - не винятки. Це жорстока буденність нації, що живе під обстрілами. За іменами та датами стоять розбиті життя і знищене майбутнє.

Через три роки з початку повномасштабної агресії з боку Росії, концепція справедливості стала символом для мільйонів українців. Це стосується необхідності покарання тих, хто відповідальний за цю війну, та запобігання тому, щоб інші наслідували приклад Владіміра Путіна в майбутньому. Це питання стало особливо актуальним після того, як Дональд Трамп оголосив про намір завершити конфлікт і ініціював переговори з Росією.

Однак досягнення справедливості є досить складним завданням. Війна в Україні виявила серйозні розриви в міжнародному правовому порядку, ставлячи під питання його здатність виконувати свої ключові функції.

Поки світові керівники та експерти в галузі права обмірковують свої дії, сформувалися два основні підходи. Перший полягає у створенні спеціалізованого трибуналу, що займатиметься виключно злочином агресії, тобто навмисним рішенням розв'язати несправедливу війну. Другий підхід передбачає організацію гібридного механізму, який розглядатиме широкий спектр міжнародних злочинів, що мали місце під час російського вторгнення, включаючи воєнні злочини і злочини проти людяності.

Раніше оголошене створення спеціального трибуналу для розслідування агресивних дій Росії під егідою Ради Європи має значну недолік. Попри благі наміри, цей підхід може бути сприйнятий як проблема, що стосується лише Європи, а не як загальний принцип справедливості для всього світу.

Росія вже скористалася цим тлумаченням. На жовтневому саміті БРІКС Москва представила ідеї міжнародної юстиції як елемент "західної змови", прагнучи розділити світ на умовні "Глобальний Південь" і "Захід". Регіональний трибунал може ненавмисно підтримати цю риторику, ще більше загострюючи глобальну поляризацію.

Щоб справедливість набула справжньої значущості, вона повинна бути не лише локальною, а й глобальною. Це передбачає створення достатньо широкої коаліції, яка надасть цим ініціативам легітимність, включаючи в себе держави з різних регіонів світу.

Сучасне міжнародне право виникло на фоні наслідків глобальних конфліктів. Після Першої світової війни перші спроби притягнення винних до відповідальності, такі як Лейпцизькі процеси, стали важливими уроками, хоча й стикалися з обмеженими правовими інструментами. Друга світова війна призвела до створення Нюрнберзького та Токійського трибуналів, які мали велике значення та стали важливими прецедентами. Проте ці ініціативи були тісно пов’язані з контекстом перемоги: союзники судили країни, які зазнали поразки.

Ситуація в Україні має свої особливості. Якщо конфлікт завершиться через мирні угоди або замороження, жодна з учасників не зможе вважати себе ані переможцем, ані програвшим. Це може спричинити нестабільне врегулювання, яке залишить багато питань справедливості без вирішення. Додатково ускладнює ситуацію ядерна загроза з боку Росії, що суттєво впливає на міжнародні рішення.

Союзники України опиняються перед складним рішенням: чи варто їм ставити справедливість на перше місце, навіть якщо це ускладнить досягнення миру? Чи, можливо, вони наполягатимуть на тому, щоб Україна відмовилася від своїх прагнень до правосуддя в обмін на нестійке перемир'я? Ці питання стають особливо актуальними в умовах, коли Україна все частіше виключається з того, що називають "переговорним процесом".

Сполучені Штати мають складні стосунки з міжнародною кримінальною юстицією, іноді відкрито виступаючи проти діяльності Міжнародного кримінального суду. Вони навіть вживають санкцій, що безпосередньо підриває основний принцип справедливості: притягнення до відповідальності тих, хто скоїв міжнародні злочини. Такі дії надають Росії та іншим країнам можливість для подальшого підриву міжнародного права і ослаблення глобальної безпекової архітектури.

США зараз стоять перед важливим вибором: взяти на себе ініціативу у відновленні справедливості або залишити це питання без уваги. Глобальний трибунал щодо України відкриває для Америки можливість підтвердити свою відданість принципам верховенства права та спростувати російські закиди про "лицемірство Заходу". Проте для цього необхідні чітке бачення мети та готовність долучитися до складного і часто невдячного процесу досягнення міжнародної єдності.

Це не тільки українська боротьба. Це випробування для всього світового порядку. Чи може він пристосуватися до нових реалій багатополярного світу, де агресори вже не підлягають легкому покаранню? Чи вдасться йому знайти баланс між прагненням до миру та потребою в справедливості?

У цьому контексті справедливість не є лише теоретичним поняттям. Вона становить фундамент для сталого миру. У відсутності справедливості шрами, залишені цією війною, як для України, так і для Європи та глобальної спільноти, назавжди залишаться відкритими.

Щоб правосуддя перемогло, воно не повинно мати кордонів. Воно має демонструвати спільну відданість принципам, де суверенітет є непорушним, право стоїть вище за силу, а жодна країна не є надто могутньою, щоб уникнути відповідальності. І воно не може бути предметом торгу.

Ставки ніколи не були настільки високими, як зараз. Заклик України до справедливості є водночас зверненням до всього світу: обрати шлях верховенства права, а не сили; сформувати систему, яка охороняє слабких від сильніших; і забезпечити, щоб навіть у найскладніші часи відповідальність завжди залишалася на першому місці.

Це вирішальний етап - не лише для нашої країни, а й для глобальної спільноти.