Третя річниця трагедії в Оленівці: Запоріжжя вшановує пам'ять загиблих.

Третя річниця трагедії в Оленівці. У Запоріжжі з цієї нагоди відбулися два пам'ятні заходи. Громада зібралася на автопробіг та акцію-реквієм, щоб вшанувати пам'ять військовополонених, які загинули внаслідок теракту у Волноваській колонії. Ще однією метою цих заходів стало нагадування світові про українських солдатів, які й досі перебувають у полоні.

Автомобілі прикрашені плакатами та прапорами. Так у Запоріжжі триває підготовка до пам'ятного автопробігу. Учасники заходу зібралися, щоб вшанувати пам'ять захисників, яких три роки тому вбили російські агресори в Оленівці. У ніч з 28 на 29 липня, під час жахливого теракту, спланованого окупантами, щонайменше 53 українських в'язнів загинули в колонії.

Олена, одна з ініціаторок заходу:

Ми хочемо цим заходом нагадати спільноті іноземним гражданам про те, що наших хлопців в полоні вбивають і наша акція "Не мовчи, полон вбиває", на жаль, так воно і є, полон вбиває. І Оленівка - це тому доказ.

Автомобілі активістів мчать вулицями міста. Їх підбадьорюють інші водії та пішоходи — побачивши колону з прапорами, люди торкаються серця і стають на коліна.

Ще одна з цілей цього заходу – привернути увагу світової спільноти до долі військових, які досі залишаються в полоні. Багато українських військовополонених вже більше трьох років знаходяться у російських тюрмах, де їх щодня піддають допитам і катуванням, а також проводять показові судові процеси.

Анастасія, учасниця автомобільного марафону:

Існують ті, хто знаходиться в неволі, на повернення яких ми сподіваємося, і є ті, хто так і не повернувся. Саме тому ми беремо участь у цьому заході. Ми повинні стати їхнім голосом, висловлюючи те, що вони не можуть сказати.

Наталя чекає на сина, який потрапив у полон під час виходу з "Азовсталі". Попри постійні хвилювання та виснажливі роки очікування, не втрачає надії. Каже, такі акції додають сили.

Наталія, одна з учасниць автомобільного пробігу:

Важко поодинці, а коли ми отак збираємось. Це в нас родина вже, ми вже рідні всі, ми вже знаємо всі один одного і нам якось так легше, ми зібралися, поспілкувалися.

На початку великої війни чоловік Альони загинув. Дівчина прийшла, щоб підбадьорити свою сестру та подругу, які сумують за своїми коханими, що зараз на фронті.

Альона, одна з учасниць автопробігу:

Ми прагнемо, щоб всі вони повернулися додому. Ми з нетерпінням чекаємо на кожного з них. Сьогодні я тут, щоб підтримати свою сестру та подругу, адже їхні чоловіки служать як захисники. Маємо надію, що всі вони повернуться до нас живими і здоровими. Ми чекаємо на них з великою любов’ю.

Напередодні у середмісті відбулася й акція-реквієм. Воїнів, убитих в Оленівці, ушанували хвилиною мовчання. На площі виклали свічками число 28 та зачитали позивні героїв. Серед них прозвучав і "Шуберт". Таке псевдо мав 35-річний захисник Маріуполя - Григорій. Разом із побратимами 20 травня він вийшов з "Азовсталі".

Наталія, одна з учасниць акції:

Хлопці, які повернулися, розповіли, що їхній командир був на похоронах. Кажуть, що він загинув, і ДНК підтвердило цю інформацію. Він служив у Національній гвардії, а в 2020 році перейшов до своїх побратимів в "Азов". Там йому подобалася дисципліна, і він гордо обрав цей шлях.

На подію сестра "Шуберта" прийшла в особливій футболці. На її спині були позивні захисників "Азовсталі", що загинули разом із Георгієм в Оленівці.

"Шуберт" - мій перший брат і інші хлопчики. Це іменно список хлопців, які загинули в цьому байраці, в Оленівці.

Стелла Орел, волонтерка військової справи:

Це не тільки було масове вбивство захисників Маріуполя, це була смертна кара, росіяни настільки боялися "Азов", вони не змогли їх перемогти на полі бою, зате вони підло та цинічно стратили їх вночі.

За словами активістів, подібні ініціативи служать важливим нагадуванням для міжнародної спільноти про жахливі злочини, скоєні росіянами. Вони підкреслюють, що справедливість повинна бути обов'язковою.