Тренер з Мелітополя вразив Анджеліну Джолі до сліз всього лише однією фразою: зворушлива розповідь.

Як Андрій познайомився з Анджеліною Джолі

24 лютого 2022 року Андрій планував провести час зі своєю командою юних футболістів, які були лише 14 років, на змаганні у Львові. Проте щось в його нутрі підказувало, що ця подорож буде зовсім не такою, як зазвичай.

22-го я пакував свої речі. 23-го, коли сів, мене охопило відчуття, ніби я прощаюсь з рідним домом.

Діти, син і донька, запитали: "Тату, чому здається, що ти прощаєшся з нами?" І, хоча я не міг зрозуміти, чому, це відчуття не покидало мене... О шостій ранку отримав дзвінок від дружини - Мелітополь вже піддався бомбардуванню," - ділиться він своїми переживаннями.

Повернутися додому виявилося неможливо. Андрій залишився у Львові разом із молодими підопічними, яких прихистив клуб "Рух". У той час його дружина з дітьми намагалася вийти з окупації, долаючи 29 блокпостів.

Попри власний біль і страх за родину, Андрій став опорою для своїх підопічних. Саме у той період йому довелося пережити зустріч, яка змінила все.

"Я сидів, коли раптом зайшли представники і оголосили: 'Збирайте дітей, до нас приїде всесвітньо відома кінозірка'. Я запитав: 'Хто це?' І вони відповіли: 'Анжеліна Джолі'. Я не повірив своїм вухам. Але потім вона дійсно з'явилася. Сіла поруч із дітьми і почала розмову, була дуже щирою. Я їй сказав: 'Приїжджайте до нас, ми пригостимо вас черешнями'. Вона з цікавістю запитала: 'А що таке черешня?' Всі навколо нас усміхнулися", - ділиться своїми спогадами Андрій, сміючись.

Проте найскладніше запитання задала саме вона.

"Ти з малюками тут. А де ж твої власні діти?" - поцікавилася його зірка.

"Там, на війні, немає чужих дітей," - сказав Андрій.

Після цих слів Джолі не змогла стримати сліз. Як тоді, так і зараз, зізнається тренер, ці слова залишаються у його серці, немов міцний стержень.

Андрій з'явився на світ у Мелітополі. Він виступав на позиції голкіпера у місцевих футбольних командах "Прогрес", "Торпеда-Мелітополь" та "Олком".

Проте він визнає, що найбільше задоволення отримує саме від роботи тренером. Декілька його учнів виступають у Прем'єр-лізі України.

"Виховання - ось справжня перемога," - зазначає він.

Сьогодні він реалізує свою місію в Запоріжжі, де після евакуації було створено факультет фізичної культури, спорту і психології Мелітопольського педуніверситету. Він не лише навчає, а й підтримує дітей і переселенців, проводить змагання, допомагає військовим реабілітуватися після фронту.

"Ми вчимо не просто спортсменів - ми формуємо людей, які можуть підтримати інших", - каже Андрій.