Війна технологій: як досягти перемоги в умовах виснаження.

Українсько-російську війну часто називають технологічною революцією та часами зміни парадигми ведення війни як такої. Люди з великими погонами по всьому світу вивчають кожен технологічний поворот на полях боїв в Україні.

Для українців - від солдата на передовій, який полює за росіянами БПЛА різних типів, до жителів Києва, Луцька чи Чернівців, які переживають масовані атаки сотень ударних дронів і ракет за ніч - ці технологічні повороти означають ще й потребу змінювати свою щоденну стратегію виживання.

У умовах стрімких і небезпечних змін надзвичайно важливо зберігати вміння узагальнювати інформацію не лише на рівні повсякденного виживання, а й здійснювати ширший огляд, намагаючись охопити ситуацію в цілому та зрозуміти її стратегічні напрямки розвитку.

Валерій Залужний, колишній головнокомандувач Збройних сил України, а тепер посол у Лондоні, є одним із найкомпетентніших і найосвіченіших експертів у глобальному масштабі. Він має унікальну здатність зрозуміти сутність змін, які приносить нова війна, а також передбачити, в якому напрямку веде людство ця технологічна війна на виснаження.

"Українська правда" пропонує читачам уривок із передмови, яку Залужний написав восени 2024 року до книги журналіста УП Романа Романюка "Чим воюватимуть у Третій світовій".

Незважаючи на певну часову дистанцію, цей текст вражає жахливою точністю своїх прогнозів, які повністю співпадають з новими складними реаліями як на передовій, так і в тилу.

З 1917 року до початку 1970-х років технічні засоби оборони та наступу перебували в стані рівноваги. Ця рівновага свідчить про те, що успішні наступальні операції забезпечуються шляхом концентрації зусиль або ефективної організації тактичного застосування. У цей період ефективність наступу у війнах визначалася в основному через пошук нових, більш досконалих тактичних і оперативних стратегій (наприклад, концепція "Blitzkrieg" під час Другої світової війни) або шляхом фізичного зосередження значних сил та засобів на вузькій ділянці фронту.

Ситуація знову змінюється в 1970-х роках, коли у війну вступає високоточна зброя і керовані боєприпаси. Високоточні засоби протиповітряної оборони, протитанкові керовані ракети, крилаті ракети класу "повітря - повітря", "земля - повітря" та "земля - земля" знов повністю трансформують парадигму війни. З появою потужних засобів радіоелектронної розвідки літаки отримали змогу не підпускати до себе противника на відстань більше 100 км, і перевага у повітрі стала залежати від потужності радару та профілю літака. Як приклад - операція "Буря в пустелі" в Перській затоці 1991 року.

Ефективність використання високоточної зброї, яка має стратегічне значення, стала можливою завдяки революційним змінам у сфері супутникових технологій. Зокрема, це пов'язано з розвитком технологій дистанційного зондування Землі, глобальних навігаційних супутникових систем, таких як GPS, а також супутникового зв'язку. Інтеграція супутникових комунікацій у військові системи дозволила створення нових систем ситуаційної обізнаності та реалізацію доктрини C4ISR. Цей технологічний прорив змінив підходи до ведення бойових дій, вийшовши за межі традиційних методів ведення війни XX століття. Виникла нова концепція, згідно з якою можна завдавати значної військової та матеріальної шкоди противнику з мінімальними витратами, як у оборонних, так і в наступальних операціях. Важливо зазначити, що технології високоточної зброї не надають переваги ані наступальному, ані оборонному бою, оскільки їх можна застосовувати з однаковою ефективністю в обох випадках.

Високоточна зброя виявила нову залежність. Ефективність ведення війни прямо залежала від науково-технологічного потенціалу в першу чергу. Але разом з тим, як і в період Другої світової війни, перевага також визначалася якістю підготовки військ та рівнем оперативного мистецтва їх застосування.

Російсько-українська війна 2022 року розпочалась саме у цьому історичному технологічному циклі як війна застосування високоточної зброї. Вже сьогодні з впевненістю можу сказати, що в цілому Україні вдалося бути більш ефективною - перш за все за рахунок вищого рівня організації, тактики застосування та технологічної підтримки зі сторони країн-партнерів.

Протитанкові ракетні комплекси, такі як "FGM-148 Javelin", "NLAW" і "Стугна-П", стали ефективними засобами для ліквідації бронетехніки. Першокласні зенітні ракетні комплекси "FIM-92 Stinger" і "Ігла" забезпечили надійний захист нашого повітряного простору від ворожої авіації. Протикорабельні ракети Р-360 "Нептун" зіграли ключову роль у знищенні флагмана Чорноморського флоту Росії, тоді як реактивні системи залпового вогню "M142 HIMARS" значно послабили логістичні можливості противника та сприяли успішному проведенню військових операцій у період з квітня по листопад 2022 року, попри чисельну перевагу ворога.

Наприкінці 2022 року даний історично-технологічний цикл завершився і з 2023 року вийшов на стадію, аналогічну патовій ситуації часів Першої світової війни. Цього разу війна зайшла в глухий кут завдяки як мінімум двом технологічним факторам:

1) бурхливий розвиток засобів радіоелектронної боротьби, який заблокував ефективне застосування більшості керованих боєприпасів.

2) Інтенсивне використання тактичних розвідувальних та ударних дронів на полі бою призвело до ускладнення переміщення військ, що, в свою чергу, унеможливило виконання як оперативних, так і тактичних завдань.

Виходячи з логіки еволюції технологій на полях битв та сучасних трендів у виробництві оборонних систем, можна зробити спробу передбачити майбутній прогрес у військових технологіях.

Відповідно до попередньо встановлених висновків, найближчими двома роками ми можемо сподіватися на безперечне відновлення балансу між оборонними та наступальними силами, що створить умови для проведення успішних наступальних операцій на фронті.

Вірогідно, це стане реальністю завдяки тим тенденціям, які виявили наші експерти:

Звичайно, після відновлення технологічного паритету в наступальних та оборонних діях можна очікувати, що, спираючись на приклади попередніх історичних і технологічних циклів, сторони знову зможуть здійснювати ефективні наступальні операції на оперативному та стратегічному рівнях шляхом концентрації своїх сил і засобів. Проте, на мою думку, такий сценарій виглядає сьогодні як проблемний і малоймовірний з кількох причин:

І Україна, і Росія, ймовірно, стикатимуться зі зростаючими економічними труднощами, що обмежують їхню здатність наростити і сконцентрувати потенціал для класичних у нашому розумінні наступальних дій оперативного і стратегічного рівнів.

Паралельно триває інтенсивний розвиток технологій штучного інтелекту та машинного навчання. Це призведе до ще більшого підвищення точності ураження цілей та можливості завдавати серйозніших втрат з меншими витратами. Високоточні системи ураження, вперше в історії, стають не лише масовими та доступними, але й дешевшими за традиційні боєприпаси, при цьому, ймовірно, абсолютно нечутливими до засобів радіоелектронної боротьби.

Також, можливо, вперше в історії людство відмовиться від повного чи часткового контролю не лише над управлінням, але й над процесом ухвалення рішень щодо нанесення ударів. Бідолашний Сунь-Дзи не стане свідком цього. Адже його принципи залишаються актуальними тільки тоді, коли війнами керують саме люди.

Іншими словами, революція у військових технологіях, що базується на безпілотниках і штучному інтелекті, надасть безпрецедентні можливості для знищення військово-економічного потенціалу супротивника через руйнування стратегічної військової та цивільної інфраструктури на всій території країни. Масштабні атаки автономних груп дешевих високоточних дронів, що діють через нові навігаційні канали, будуть націлені не лише на живу силу, озброєння та техніку на передовій, але й на критично важливі економічні та соціальні об'єкти супротивника.

Отже, можна дійти висновку, що еволюція технологій, а також демографічні й економічні умови в найближчому майбутньому, швидше за все, сприятимуть веденню війни на виснаження. Позиції учасників конфлікту уздовж лінії фронту все частіше використовуватимуться для зміцнення загальної концепції виснажувальної війни та для підтримання внутрішньої напруги в державі.

Замість цього зростатимуть шанси для масованого та ефективного знищення економічних ресурсів і систем життєзабезпечення противника. Поєднання цього з можливостями Росії здійснювати дієві інформаційні кампанії призводить до висновку, що конфлікт може перейти в стадію віддаленого знищення спроможностей країни чинити опір.

Це призведе до посилення атак на критичну інфраструктуру, енергетичні мережі, транспортні вузли та інші важливі складові державного управління та забезпечення життєдіяльності. Також триватимуть інформаційні кампанії на фоні безпідставних сподівань. Отже, військова стратегія буде зосереджена не стільки на захопленні територій, скільки на виснаженні ресурсів і можливостей противника, створенні хаосу та, в результаті, руйнуванні здатності нації чинити опір.

Отже, незалежно від наших бажань, у 2023 році світові військові технології вступили в нову еру, а стартом цього процесу стала війна між Росією та Україною. Цей конфлікт кардинально змінив підходи до використання раніше відомих технологічних рішень.

Вірогідно, що початок воєнно-технологічної революції створює сприятливі умови для ведення війни на виснаження. На мою думку, цей висновок допомагає усвідомити основну та, можливо, єдину стратегію, здатну привести нашу країну до Перемоги у майбутньому. Вона полягатиме не лише у зусиллях на фронті, а й у розбудові системи "життєстійкості" нашої держави, а також у розвитку асиметричних можливостей на основі новітніх технологічних рішень.

Звісно, усе це буде можливим лише при абсолютному контролі ситуації на полі бою та протидії інформаційним загрозам. Не просто стійкість, а рішуча і своєчасна відповідь - це запорука нашої Перемоги.

Попереду нас чекає зовсім інша війна. Війна з новими підходами. Але ми продемонстрували, на що здатні, навіть у цих нових умовах. На горизонті — створення абсолютно нової концепції ведення сучасних бойових дій. Ця концепція вже активно розробляється на арені російсько-українського конфлікту.

Повністю погоджуюся з доктором Шоном Макфейтом: ꞌꞌПоловина Перемоги - це розуміння того, який вигляд вона має... Мізки важливіші за грубу силуꞌꞌ.