Сварка на користь: як батькам знайти спільну мову з підлітками, коли думки розходяться.

Взаємини підлітків з батьками часто ускладнюються через різницю в життєвому досвіді та світосприйнятті, а також через брак емоційної близькості та взаєморозуміння. Як покращити спілкування та уникнути конфліктів у комунікації – про це розповідає психолог у матеріалі РБК-Україна.

Зміст:

"Ми - покоління, в якого нічого не було, виростили покоління, в якого все є. Крім базової безпеки", - каже про нинішніх батьків та їхніх підлітків психологиня благодійного фонду "Голоси дітей" Оксана Писарєва.

Дорослішання супроводжується звичними викликами, які не зникають навіть під час війни. Як знайти спільну мову з підлітками, коли їхні погляди на життя починають відрізнятися від батьківських? Про це розповіла Оксана Писарєва в інтерв'ю для РБК-Україна. Далі - слова співрозмовниці.

Підлітковий вік — це етап, наповнений як внутрішніми, так і зовнішніми протиріччями, що виникають між особистістю та навколишнім світом. Це важливий момент трансформації в житті молодої людини. Найперше в цей процес залучаються найближчі до дитини люди — батьки. Такий конфлікт є природним і необхідним, адже його відсутність може призвести до тривалих труднощів у стосунках протягом усього життя.

Коли дитина досягає підліткового віку, у неї виникає усвідомлення, що батьки — це не ідеальні істоти, а звичайні люди з власними перевагами і недоліками. Вона починає порівнювати свою сім'ю з іншими, і це приводить до виникнення конфліктів. Наприклад, підлітку можуть не подобатися правила чи погляди батьків, тоді як в домівках друзів він відчуває себе більш вільно, адже там менше контролю або більше уваги приділяється його потребам.

Через таке тестування реальності у підлітка формується власний погляд на світ, і він може відрізнятися від погляду батьків. Дитина вчиться розуміти, що їй подобається, хто вона і чого хоче.

У цей час підлітки починають втрачати віру в казкових персонажів, таких як Санта або Миколай, і усвідомлюють їх справжню природу. Це стає для них певною втратою, адже світ втрачає свою яскравість і чарівність, що раніше його оточувала.

Психологиня благодійного фонду "Голоси дітей" Оксана Писарєва (фото надане БФ "Голоси Дітей)

Крім того, молоді покоління завжди вирізняються більш прогресивними поглядами. Цю думку висловлювали ще Шекспір, а перед ним - Арістотель і Сократ. Це також є елементом процесу відокремлення, коли підлітки заявляють: "У нашій родині все не так. Диван стоїть не на місці, ми харчуємося неправильно і спілкуємося не тим чином".

Сучасна молодь недооцінює досвід минулого і створює щось нове, часто поєднуючи звичаї своїх предків, але залишаючи осторонь традиції батьків.

Батьки іноді можуть не усвідомлювати, що потреби та думки їхньої дитини зазнали змін. Коли малюку виповнюється три роки, і він починає протестувати, батьки встановлюють межі, кажучи "ні", і дитина заспокоюється. Проте в підлітковому віці цей підхід може не спрацювати. Наприклад, батьки можуть продовжувати вважати прояви незалежності за примхи або ж заважати підлітку виявляти самостійність, караючи його за це.

У цей час, коли батьки висловлюють такі думки, як "ти лінива, оскільки не наводиш порядок у своїй кімнаті", "тупа, адже погано вчишся", "безсовісна, бо не допомагаєш", вони фактично нав'язують дитині певні ролі. Іноді, намагаючись висловити свій протест, підлітки можуть почати втілювати ці образи в реальність.

Якщо раніше, 15 років тому, діти прагнули швидше стати дорослими і визначитися зі своїм місцем у світі, то сьогодні ситуація кардинально змінилася. Ми все частіше спостерігаємо у підлітків страх перед дорослішанням. На них впливає величезний інформаційний потік, який нав’язує ідеали успіху та пропонує безліч порад, як досягти цього успіху, створюючи тиск, якого не зазнавали ми у своєму спокійнішому дитинстві.

І дітям складно. Вони бачать, яке складне доросле життя. Бачать батьків, які працюють по 12 годин, без вихідних, майже не ходять у відпустки, хворіють півтора дня і при цьому працюють дома онлайн паралельно.

Вони задають батькам непрості запитання: ви здобули освіту та отримали дипломи, то чому ж не працюєте за спеціальністю? Чому я маю прислухатися до вчительки, яка отримує в п'ять разів менше, ніж моя сестра, що працює офіціанткою? А як же блогери, які ведуть трансляції та заробляють мільйони?

Конфлікти, що виникають на основі світогляду або релігії, є зіткненнями між свободою та належністю. Такі протиріччя часто призводять до значного відчуження дітей від їхніх батьків.

Підлітка часто ставлять перед вибором: сповідувати віру, яка йому не підходить, або відторгати свою родину і систему, чи обрати належати до родини і зрадити себе. Це складний вибір для емоційно нестійкої дитини, стикаючись з яким вона може потрапити у середовище, де їй загрожує небезпека.

Коли виникає ідейний розбіжність, найкращим рішенням буде дозволити кожному вірити у свої переконання. Водночас важливо дійти згоди, що, незважаючи на всі відмінності, ми залишаємося родиною, і є спільні цінності, які нас об'єднують.

Основою довіри в сім'ї є те, що як діти, так і батьки мають право на власні думки. У цій родині це право визнається і підтримується. Незважаючи на різні погляди, члени сім'ї залишаються єдиними, не відчувають себе відторгнутими і не намагаються змінити одне одного.

Новий етап розвитку відкидає цінності минулого, створюючи щось оригінальне, часто поєднуючи традиції предків, але уникаючи батьківських впливів (фото надане БФ "Голоси Дітей").

Сором для підлітка є звичайним емоційним станом. Він може виникати, наприклад, коли весь клас відзначає Різдво 25 грудня, а у його родині це свято святкують 7 січня. Або ж, коли тато продовжує слухати "Шансон" під час поїздок на машині.

Коли батьки мають проросійські погляди, а їхня дитина підтримує проукраїнські цінності, їй стає значно важче. Батьки ставлять її перед непростим вибором: бути частиною родини чи захищати власні переконання. Таким чином, підліток опиняється на самоті зі своїми переживаннями.

Проте, коли в сім'ї буде визнано право кожного мати свої власні погляди, підлітку залишиться лише зрозуміти, що це рішення батька, і дитина не несе за нього відповідальність. Вона слухає музику, яка їй до вподоби, як українських, так і закордонних артистів, але водночас поважає і любить батька, адже родина є її підтримкою, і цю підтримку не зможе зруйнувати ніхто.

Серед молоді сьогодні спостерігається явище, коли багато підлітків не бажають асоціювати себе з певним гендером. Це частково пов'язано з їхнім страхом перед дорослішанням.

Такою поведінкою вони кидають виклик батькам, і батьки мусять зреагувати. Це породжує конфлікт. Батьки часто лякаються, бо це щось їм невідоме. Але це - частина дорослішання цього покоління, воно так себе проявляє.

Батькам важливо усвідомлювати, що конфлікти можуть бути частиною здорового спілкування і відстоювання власних поглядів. Мама може висловити своє ставлення, наприклад: "Це мені не зовсім до вподоби і викликає тривогу, але я все ще тебе люблю". Важливо відкрито донести до дитини, що вам нелегко прийняти її погляд, проте ви чуєте її та визнаєте право на відмінність.

Зазвичай молодь активно споживає російські культурні продукти, оскільки ще не повністю усвідомлює зв'язок між причинами та наслідками. Дорослі мають можливість оцінювати ситуацію з більшим охопленням і аналізувати інформацію. Діти, у свою чергу, можуть не усвідомлювати, чому їм не слід цього робити. Ця проблема часто виникає через брак комунікації з батьками.

Батьки часто вважають, що їхні підлітки вже достатньо зрілі, щоб усвідомлювати певні речі. Проте справжнє аналітичне мислення розвивається лише після досягнення 18-річного віку.

Коли довіра в сім'ї зникає, підліток може почати переглядати російський контент, щоб вказати батькам на свій протест. Чим більше батьки намагаються контролювати ситуацію, тим більше підліток прагне відстояти свою незалежність. Це особливо помітно, коли в родині відбуваються різкі зміни: батьки раптово починають забороняти перегляд і прослуховування російських матеріалів, не пояснюючи своїх дій. У такій ситуації заборонене стає ще більш привабливим, особливо в період підліткового віку.

Основою довіри в сім'ї є те, що як діти, так і батьки мають можливість мати різні думки. У родині це право визнається і підтримується (джерело: Getty Images).

Чи дивилася ваша дитина російський серіал? Запитайте її про причини. Можливо, їй подобаються персонажі, або ж вона не знайшла нічого кращого? Поставте собі запитання: що я можу запропонувати натомість?

Дитині потрібен герой, близький їй і тому фону, з якого вона вийшла. Подобається нам це чи ні, але ми вийшли зі змішаного фону, де було сильне злиття з російською культурою. Змінити це не можна відразу і швидко. Тим більше у нас майже немає україномовних підліткових серіалів з українськими треками.

Для маленьких дітей контенту більше, і вони його дивляться. А для підлітків - ні. Навіть книжок. Якщо піти в книжковий магазин і спробувати купити книжку для підлітка, якщо це не манга, - це квест.

Якщо дитина починає протестувати, проговоріть це. Спитайте, що не влаштовує, запропонуйте розібратися, і дайте зрозуміти, що любите. Підлітки продовжують боротися за любов батьків навіть тоді, коли активно перевіряють і атакують їхні особисті кордони.

У процесі вирішення конфліктів з дитиною запитайте себе: який результат я прагну отримати? Якщо ваша мета — взаємоповага, то важливо встановити свої межі. Я не дозволю підвищувати голос на себе, але й сама буду поводитися з дитиною з повагою.

Поки підліток усвідомлює, що може грюкнути дверима або заявити, що за межами дому краще, зв'язок із родиною та відчуття приналежності до неї все ще залишаються. У такій ситуації конфлікт може бути корисним. Однак, якщо дитина стикається з проблемою і не може звернутися до батьків, це свідчить про те, що довіра між ними втрачена.

На основі досвіду роботи з підлітками та їх батьками, помічаю зростання тривожності, випадки самоушкодження, проблеми з харчуванням і сном, а також труднощі у спілкуванні. Також спостерігаю випадки шкільного булінгу. У найсерйозніших ситуаціях виникають проблеми, такі як анорексія, булімія та суїцидальні думки.

Зазвичай це діти, які виховуються у забезпечених сім'ях, де батьки дбають про їхнє благополуччя і прагнуть забезпечити їм все необхідне. Проте через постійні робочі зобов'язання батьки часто не мають можливості приділити дітям достатньо часу, не завжди усвідомлюють їхні потреби і не помічають змін у їхньому настрої. Внаслідок цього основна довіра в стосунках починає руйнуватися.

Часто на консультації звертаються батьки, які повідомляють, що їхня донька або син займаються самоушкодженням. Це може бути способом, яким діти вивільняють накопичену агресію та тривогу, або ж вони карають себе, вважаючи, що з ними щось не гаразд.

Підлітки продовжують прагнути батьківської любові, навіть коли активно випробовують і порушують їхні особисті межі (фото: Getty Images)

Суїцидальні думки - теж наслідки втрати довіри. Коли дитина розуміє, що не може отримати підтримку в родині, поділитися переживаннями, відчуває себе небажаною і поганою настільки, що думає, що їй краще зникнути.

Є речі, через які підлітки проходять і залишають позаду. Більшість з вікових криз з часом втрачає свою актуальність. Але які стосунки з дітьми залишаться у батьків? Якого результату ми прагнемо досягти? Поваги та довіри? Чи бажаємо, щоб наші діти боялися нас, ненавиділи або носили образу все своє життя?

З того, що я зауважив, час, проведений із сім'єю, є важливим. Протягом чотирьох років я жодного разу не чув, щоб підлітки скаржилися на зайву уважність з боку батьків.

Комунікація часто зводиться до вимог, скарг та контролю: наприклад, через погані оцінки або недотримання порядку в кімнаті. Однак батьки, як правило, не приділяють уваги емоційному стану дитини, її переживанням та тим, що її турбує.

Я як мама хлопця не завжди у захваті від трилерів, бойовиків та Марвела, але ходжу з сином на ці фільми, бо це час разом. Не змушую його читати книжки, які читаю сама, але ми ходимо разом в книжковий, вибираємо щось сину, і його власна книжкова поличка зростає.

Головне - не нав'язувати. Наприклад, ми ходимо в кіно на твої фільми, але давай ще спробуємо відвідати екскурсію, яка тобі може сподобатись. Після заходу дитина може чесно сказати, що екскурсія була не дуже, і не варто казати йому, що він невдячний, адже мама хотіла як краще.

Було один випадок, коли після сеансу підлітка зустрічала мама, і вони вирушали до кав'ярні, де насолоджувалися кавою та круасанами. Я одного разу поцікавилася, чи подобаються йому наші зустрічі. Він відповів, що так, але найбільше йому до вподоби, що після сеансу вони можуть проводити час разом із мамою, спілкуючись один з одним.