Суботня школа, що функціонує в Україні, виступає як важливий осередок для української громади в Німеччині, підтримуючи мову та культурну ідентичність дітей.

Від редакції: цей текст перекладений та опублікований в межах проєкту "Українські біженці", що реалізується у рамках програми TakTak та фінансується Європейським Союзом.

В Німеччині українські суботні школи надають підтримку дітям-біженцям, допомагаючи їм зберігати свою рідну мову та культурні традиції під час навчання в звичайних німецьких навчальних закладах. Ці ініціативи, які реалізуються та підтримуються місцевою громадою, виконують також важливу соціальну та емоційну функцію для родин, що намагаються адаптуватися до нових умов життя.

"Я відвідую школу п’ять днів на тиждень, а мої друзі зазвичай відпочивають у вихідні. Вчителька запевняє, що цей час варто витратити на відновлення сил, але я обираю йти до української школи, де знову займаюся навчанням. Хоча це всього лише дві години, мені завжди задають домашнє завдання," – ділиться своїми думками 10-річна Роксолана.

Вона навчається в німецькій школі, як і близько 210 тисяч інших українських дітей по всій країні. Окрім обов'язкових занять і додаткових уроків німецької мови, Роксолана разом із братом Северином (9 років) і сестрою Яриною (7 років) щосуботи відвідує українську школу в Берліні.

Фото: Марія Гув'янко. Діти Оксани — Роксолана (10 років), Северин (9 років) та Яніна (6 років) — займаються приготуванням різдвяного печива вдома, як до, так і після 2022 року.

Школа, куди ходять діти, знаходиться поруч із Treptower Park і є однією з багатьох українських суботніх шкіл, що функціонують у Німеччині. Багато з цих закладів існували ще до початку масштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, але з прибуттям нової хвилі біженців їхнє значення зросло — вони стали важливим місцем для збереження мови, культури та зв'язку з рідною країною.

Деякі люди все ще сподіваються на можливість повернення додому, як, наприклад, Оксана, мама Роксолани. Вона відкрито визнає, що заняття в суботу вимагають від дітей значних зусиль. Проте Оксана впевнена, що в майбутньому вони оцінять ці зусилля.

"Наші діти ходять до суботньої школи, а також до скаутської організації. Для нас це спільнота, де ми можемо практикувати все українське -- кулінарію, мову, традиції, спів, танці, буквально все", -- пояснює вона.

За її словами, найважливіше -- щоб діти володіли українською мовою на тому ж рівні, що й їхні однолітки в Україні.

"Батькам важко самостійно навчати своїх дітей. Я навчила своїх дітей читати українською до того, як вони почали вивчати німецьку, але коли справа дійшла до граматики та словникового запасу, у мене не залишилося ані часу, ані необхідних знань. Саме тому школа має величезне значення," -- ділиться Оксана в інтерв’ю для видання La Marea.

Українська школа, яку відвідують діти, функціонує вже близько семи років і за цей час неодноразово змінювала своє місцезнаходження в Берліні. Спочатку це була ініціатива кількох сімей, які прагнули зберегти рідну мову для своїх дітей. Згодом до проєкту приєдналися кваліфіковані вчителі з України, і ця ініціатива перетворилася на асоціацію Ukrainische Schule Berlin, яка наразі навчає понад 150 учнів на 11 різних курсах.

"Багато батьків працюють волонтерами й вкладають свій час і навички. Деякі вчителі отримують символічну оплату за кілька годин на тиждень. Найбільшою організаційною зміною для нас стало наймання директорки, яка координує роботу школи. Вона отримує зарплату, але значну частину роботи також виконує на волонтерських засадах", -- пояснює Роман, один із батьків-засновників. Водночас школа досі змушена щороку шукати нове приміщення через відсутність постійної локації.

Адміністраторка школи Міла зазначає, що діяльність закладу виходить далеко за межі класних занять. Щосереди з 9:00 до 13:30 тут проводять уроки української мови, історії та культури, а також художні заняття, танці, екскурсії. Працює і шкільна бібліотека. "Діти знаходять тут безпечне середовище, де можуть спілкуватися з однокласниками, які пережили подібні події", -- каже вона.

У новому навчальному році школа планує розширювати програму, водночас намагаючись не втратити свою ідентичність. Заклад співпрацює з німецькими установами, організовує спільні заходи та заохочує міжкультурне співіснування. "Ми хочемо, щоб наші діти знали й поважали культуру країни, яка їх прийняла, але водночас пишалися своєю власною", -- пояснює Міла.

Згідно з інформацією Федерального відомства Німеччини з питань міграції та біженців (BAMF), на кінець 2023 року більше 210 тисяч українських дітей були учнями німецьких шкіл. Серед них 60 % навчалися в звичайних класах, 24 % отримували додаткову мовну допомогу, а приблизно 16 % проходили навчання в спеціальних підготовчих групах.

Велика частина українських дітей продовжувала своє навчання в онлайн-школах, що функціонують за українською освітньою системою. Наприкінці 2023 року 46% дітей у віці від 7 до 10 років та 52% підлітків у віці від 11 до 17 років були залучені до таких програм. У звіті зазначається, що хоча це допомагає зберігати мовні та культурні зв'язки, подвійне навантаження у навчанні може негативно позначатися на психологічному та фізичному здоров'ї дітей. З часом очікується, що кількість учнів онлайн-шкіл зменшиться, оскільки вони адаптуватимуться до німецької системи освіти.

Німецькі друзі

Оксана зазначає, що для багатьох родин адаптація дітей у Німеччині є одночасно джерелом радості та складних переживань.

Мій чоловік і я — обоє з України, і для нас надзвичайно важливо зберігати наші культурні традиції. Проте життя в іншій країні, де наші діти відвідують школу та вивчають нову мову, виявляється дуже складним. Для дітей важливо мати друзів і не відчувати себе "іншими", тому вони часто проявляють більший інтерес до вивчення німецької мови, ніж української. Вони співають пісні німецькою, дивляться фільми німецькою, оскільки прагнуть бути ближчими до своїх німецьких однокласників.

Водночас вона радіє, коли бачить, як її донька навчає німецьких друзів українських слів або пісень, які вивчає в суботній школі.

У більшості суботніх шкіл акцент робиться на вивченні мови та літератури. Однак, як підкреслює Марина Кравцова, координаторка української школи Elefant у Магдебурзі, ці заклади вже давно виконують значно ширшу роль. "Вони стали важливими соціальними та культурними осередками для українських родин у нашому регіоні", -- зазначає вона. Школа була заснована українськими педагогами та фахівцями з метою сприяння розвитку української освіти, культури та міжкультурного спілкування в Німеччині.

За словами координатора, школа стала набагато більше, ніж просто місцем навчання. Це ключовий соціальний і культурний центр для українських сімей та мігрантів у регіоні. За допомогою занять, культурних подій, музичних заходів та психосоціальної підтримки заклад прагне зберегти українську ідентичність, допомагаючи сім'ям інтегруватися в німецьке суспільство.

"Для дітей ця школа стає простором, де вони мають можливість спілкуватися рідною мовою, виконувати українські пісні, вивчати свою історію та традиції, а також спільно відзначати релігійні та національні свята. Це справжній емоційний та культурний прихисток," -- зазначає вона. "Для батьків ця школа є джерелом підтримки, спільнотою та відчуттям домашнього затишку. У часи вимушеної міграції школа сприяє відновленню соціальної та емоційної стабільності, яку порушила війна."

У багатьох випадках суботні школи також надають підтримку дітям, які пережили психологічні травми або мають особливі потреби. Більшість заходів проводяться на волонтерських засадах, а фінансові внески від батьків доповнюються допомогою для сімей, які опинилися у важкій економічній ситуації. За інформацією BAMF, 76 % українських біженців у Німеччині є батьками, а 30 % жінок, які виховують дітей, живуть без партнерів, що залишилися за кордоном, в основному в Україні.

З цієї причини, крім освітніх аспектів, суботні школи також слугують важливими місцями для багатьох біженців, де вони можуть відчути себе частиною спільноти та отримати необхідну підтримку. "Коли ти опиняєшся в новій країні, де мова незнайома і умови життя складні, найважливішою є родина," — підкреслює Оксана. "Але багато жінок прибули без своїх чоловіків, лише з дітьми, і це значно ускладнює ситуацію. Коли вони збираються в українській громаді, можуть чути рідну мову, бачити знайомі обличчя і ділитися своїм досвідом, це приносить їм велику підтримку".

Школа не тільки пропонує заняття для дітей, але й організовує заходи для батьків, такі як бесіди та події, що сприяють їхній інтеграції та зміцненню мережі між українськими сім'ями в Берліні. "Це не тільки місце, де зберігаються культура і мова, але й середовище, створене для того, щоб допомогти сім'ям адаптуватися", -- каже вона.

Оксана акцентує увагу на важливості цих зусиль для німецького суспільства в цілому. "Ці діти талановиті, і одного дня вони зможуть внести свій вклад в економічне, політичне та інші аспекти життя Німеччини. Найдоцільніший шлях до цього — підтримка мігрантських спільнот, що дозволить їм зберегти і захистити свої культурні корені, мову та традиції". Вона зазначає, що, хоча з часом ці діти стануть частиною німецької нації, збереження їхнього культурного спадку та ідентичності лише збагачуватиме як їх самих, так і суспільство в цілому.