Штормова Тінь і оновлений Мюнхен: які плани має Кремль щодо Заходу

Передача Україні технологій для виготовлення Storm Shadow стала для Москви яскравим сигналом про те, що західні країни піднімають рівень підтримки Києва. У цьому контексті відзначається важливість візиту директора ЦРУ Реткліффа до Москви.

Російський шантаж

Росія знову намагається використати військову допомогу Україні як інструмент для залякування західних країн. Однак тепер ситуація має суттєву відмінність: мова йде не лише про надання готових озброєнь Києву, а й про можливість України отримати доступ до технологій та виробничих потужностей, які можуть інтегрувати далекобійні засоби ураження у її власну оборонну стратегію.

Нагадаємо, що 24 серпня уряд Великої Британії офіційно затвердив рішення, яке дозволяє компанії MBDA поділитися з Україною та Францією конфіденційною інформацією про британські елементи ракети SCALP. Це стане основою для налагодження виробництв в Україні. SCALP є французьким аналогом ракети Storm Shadow і поєднує технології, розроблені як у Франції, так і у Великій Британії.

Саме в цьому контексті проявляється основна суть сучасної конфронтації. Для Кремля загрозою є не лише конкретна ракета, а й перспектива, що Україна з часом перестане бути лише споживачем західної військової техніки і здобуде можливість самостійно розробляти далекобійні системи.

Російські чиновники не раз підкреслювали, що застосування Storm Shadow має прямий зв'язок із відповідальністю Великої Британії.

Втім не лише британська підтримка викликає лють у кремлівських кабінетах: як відомо, Україна добиває не лише російські НПЗ, а й найбільші маркетплейси, що неухильно тягне економіку країни-агресора на дно. При цьому Україні практично вдалося стабілізувати ситуацію на фронті.

Зараз очевидно, що Москва не має шансів на перемогу. Хоча з'явилися нові можливості у балістичних технологіях, які використовуються для терору проти України, Володимир Путін, ймовірно, усвідомлює, що під час цієї війни з її актуальними тенденціями Україні навряд чи вдасться досягти успіху. Які ж тоді кроки слід зробити, щоб здобути перевагу і відновити переговори на вигідних для Росії умовах? Необхідно порушити цю рівновагу, застосовуючи ескалацію, зокрема через балістичний терор. Важливо також здійснити тиск не лише словесно, адже погрози з боку таких осіб, як Медведєв, не сприймаються серйозно, а реальним військовим шляхом впливати на європейців та сусідні країни НАТО, - підкреслив політолог Володимир Фесенко в інтерв'ю на каналі NEMYRIALIVE.

Чи може Москва перейти від вербальних загроз до реальних атак на європейські держави? На сьогодні найімовірнішим сценарієм видається не миттєва велика сухопутна війна Росії проти НАТО, а поступова ескалація конфлікту, яка залишатиметься нижче порогу повномасштабного воєнного протистояння. Це може проявитися у вигляді диверсій, кібератак, втручання в критичну інфраструктуру, провокацій на кордонах, порушення повітряного простору, інформаційних кампаній та інших форм гібридної агресії.

Цю ситуацію відзначають як НАТО, так і Європейський Союз. Альянс вважає Росію "найбільш суттєвою та безпосередньою загрозою" безпеці своїх членів, зазначаючи збільшення випадків кібератак, диверсійних дій, провокацій і порушень повітряного простору. Євросоюз, у свою чергу, відкрито заявляє про активізацію російських гібридних заходів, які включають саботаж, кібератаки, пошкодження критично важливої інфраструктури, інформаційне втручання та спроби дестабілізувати демократичні процеси.

Якщо Москва вирішить застосувати військову силу для тестування НАТО, найбільш уразливим напрямком залишиться східний фланг Альянсу, зокрема Балтійський регіон. Латвія, Литва та Естонія мають близьке географічне розташування до Росії та Білорусі, в той час як Польща, Фінляндія, Норвегія та Румунія вже стали об'єктом підвищеної уваги НАТО через інциденти з російськими літаками та безпілотниками. Як повідомляє НАТО, у 2025 році російські дрони та літаки неодноразово порушували повітряний простір Польщі, Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви, Норвегії та Румунії.

Отже, найбільша загроза для Європи полягає не лише в можливому наступі російських танків на Варшаву чи Вільнюс. Набагато більшою небезпекою може стати ситуація, коли відбудеться серія обмежених випробувань: чи готовий Захід реагувати на диверсії, кібератаки, повітряні провокації або локальні інциденти так само рішуче, як у випадку відкритого військового нападу.

Реткліфф і "Мюнхен"

На цьому тлі особливого значення набуває несподіваний візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви. Російська сторона підтвердила сам факт контактів американського розвідника з російськими колегами; за словами речника Кремля Дмитра Пєскова, зустрічі з Путіним не було, але президенту РФ нібито доповіли про результати переговорів.

Офіційна позиція США щодо змісту нещодавньої розмови ще не була оприлюднена. Серед причин цього важливого візиту (останній раз директор ЦРУ відвідував Москву напередодні початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну) міжнародні медіа вказують на загрозу ядерного удару з боку Росії (як тактичного, так і стратегічного), можливу агресію проти однієї з країн НАТО, осінню масову мобілізацію в Росії, надання військової допомоги Ірану, а також підготовку до візиту лідера Китаю Сі Цзиньпіна до Вашингтона.

Замість цього, президент США Дональд Трамп охарактеризував цю подорож як "пів-регулярну", що нагадує спробу заховати важливу річ у найбільш помітному місці. Він також підкреслив, що Сполучені Штати продовжують зусилля для завершення конфлікту в Україні.

Водночас сама поява керівника ЦРУ у Москві у момент різкого загострення навколо України, європейської безпеки та відносин Росії із Заходом очевидно має вагу, навіть якщо справжній порядок денний переговорів залишається закритим.

"Це може бути спробою дестабілізувати європейські країни, впливаючи також на США, та змусити Європу до нового етапу переговорів, схожого на Мюнхен 1938 року. Метою таких переговорів може бути примусити визнати частину української території російською, що дозволить тиснути на Україну для передачі Донбасу Росії через європейські або американські канали. Якщо ж це стосується країн Балтії, можливі спроби захоплення або контролю над цими державами, а також реалізація військових планів, які були розроблені ще наприкінці 2021 року. Це включає в себе відведення військових сил НАТО до кордонів 1997 року і демілітаризацію певних територій НАТО, зокрема в країнах Балтії та частині Польщі", - зазначає Фесенко.

Цей випадок не є простим відтворенням угоди 1938 року, а скоріше спробою Кремля досягти політичного ефекту, при якому Захід, під впливом загроз, страху ескалації конфлікту або втоми від війни, змусить Україну прийняти умови, які Москва не змогла нав'язати у військових діях.

Для Кремля це було б ідеальне рішення: досягти паузи або угоди, яка закріпить вигідні для Росії територіальні та військово-політичні обставини, обмежить подальше озброєння України, встановить заборону на використання західних далекобійних систем і водночас надасть російській армії можливість відновити свої сили. Це не просто про припинення вогню, а про спробу перетворити тимчасову перевагу або ресурсну вигоду на стійкий політичний результат.

Саме з цієї причини західна реакція поступово фокусується на стратегії стримування. НАТО укріплює свої позиції на сході, розробляючи нові механізми реагування у відповідь на порушення повітряного простору з боку Росії. Альянс чітко підкреслює необхідність забезпечення надійного стримування та оборони всіх своїх членів. У той же час Велика Британія вважає безпеку України частиною своєї власної безпеки і обіцяє продовжувати підтримку до досягнення справедливого та стабільного миру.

Отже, нинішня дискусія про Storm Shadow виходить за межі простої проблеми з однією ракетою. Для Росії це перевірка готовності Заходу піти на поступки під загрозою ескалації конфлікту; для України це питання підтримання військової рівноваги; а для Європи та США це випробування можливості стримування Москви, не дозволяючи їй диктувати свої умови силовими методами.

Якщо основна мета Кремля полягає в тому, щоб змусити Захід прийняти "новий Мюнхен", то візит Реткліффа до Москви можна розглядати як спробу Вашингтона запобігти найгіршому розвитку подій.

На даний момент офіційні повідомлення з Лондона, Брюсселя та НАТО вказують на те, що західні країни прагнуть підвищити вартість можливих загострень з боку Росії, при цьому залишаючи можливість прямих контактів з Москвою. Це і є ключовий виклик найближчих місяців.