Соціальні мережі прийняли нову Юлю з досить стриманою та навіть доброзичливою реакцією.

Зміна прем'єр-міністра з Дениса Шмигаля на Юлію Свириденко стала гучною подією в політичному житті України. Вона також породила сотні мемів у мережі. Здебільшого, в дусі того, що прем'єркою знову стала жінка на ім'я Юля.

Також обговорюють стосунки нової глави уряду з Петром Порошенком, якого Свириденко підвела під санкції Ради національної безпеки і оборони.

У цьому плані показовою є історія з підписанням санкцій Фінмоніторингу проти експрезидента. СБУ відмовилась їх вносити, а Денис Шмигаль як прем'єр - підписувати. Тому під ними стоїть підпис Свириденко. Тобто Свириденко, а не прем'єр-міністр Денис Шмигаль, підписала подання до Ради національної безпеки та оборони щодо санкцій проти Порошенка. Поза спиною її називають "Ручка", тому що Свириденко була міністром і віцепрем'єром, яка підписувала все, що від неї хотіли.

"Нова прем'єрка Юлія Свириденко настільки налякана, що навіть уникає погляду на Петра Порошенка. Це справді вражає! І що ж на це відповість Єрмак? Це зображення яскраво демонструє ставлення влади до опозиції та її глибокий страх", - зазначає політолог Віктор Уколов, який має близькі зв'язки з опозиційними колами.

Проте, поряд із жартівливими коментарями щодо змін у Кабінеті Міністрів, існують також абсолютно серйозні реакції.

Автор Сергій Сингаївський ділиться своїми сподіваннями щодо призначення нового посла України в Сполучених Штатах. Він зізнається, що терпляче чекав на результат, хоча емоції кілька разів підходили до межі. Щоразу він вражався абсурдністю ситуації, адже кожного разу його переконували в зворотному — що це ще не кінець, незважаючи на очевидність. Як можна призначати людину, яка не справляється з обов'язками прем'єр-міністра, на посаду міністра оборони країни, що веде війну? Це викликає запитання: де ж тут логіка? Це нагадує анекдот про хлопчика, якого вигнали з класу за випадковий звук. Чому ж тоді міністра оборони, який не виконує своїх функцій, можуть призначити послом у США? На щастя, в когось все ще залишилися залишки розуму...

Філософ Олексій Панич висловлює свою думку щодо нового складу Кабінету Міністрів:

Ось мій стислий відгук на цей перелік:

1. Тарас Качка - це значна перевага. У порівнянні зі Стефанішиною, це явно вищий стандарт. Разом зі Свириденко вони мають можливість дійсно продемонструвати свій професіоналізм.

2. Оксен Лісовий - слава Богу, Вітренко не пройшов, отже є шанс, що нинішні заступники залишаться. На жаль, разом з іншими залишиться й Вітренко, який і далі буде в ролі "смотрящего заступника міністра", бо хто ж його зніме.

3. Герман Галущенко в ролі міністра юстиції - нагадаю, що він у цьому міністерстві колись вже був директором департаменту судової роботи. І юрист за освітою. Тож це не просто "енергетика поставили керувати правниками".

4. З Мінінформполіткультом інтрига. Але там головне питання не в тому, хто буде міністром, а в тому, чи залишаться нинішні заступники. Тут ситуація дзеркально протилежна МОН: якщо залишаться нинішні, можна чекати нових оборудок як було з Держкіно, Національним заповідником "Києво-Печерська лавра" тощо.

5. Олексій Соболев - "єдиний в трьох іпостасях", тобто один на три колишні міністерства. Тут деталей не знаю, але припускаю, що просто не знайшли ще двох прийнятних кандидатів на посади міністра. ))

Решта - без коментарів з мого боку".