Смертельний безлад. Яка ситуація з оборонними закупівлями на фоні призупинення допомоги з боку США?

На початку березня 2025 року трапилася подія, якої побоювалося українське військове та політичне керівництво: команда Дональда Трампа ухвалила рішення припинити всю військову підтримку для України.

В один із моментів головний стратегічний партнер несподівано заблокував Україні можливість отримувати нові поставки зброї, а також доступ до розвідувальної інформації, обміну даними та супутникових зображень.

Заборона поширилася навіть на ту зброю, яка була затверджена Джо Байденом і вже доставлена до Польщі. Від початку березня українські військові, котрі мали заплановані поїздки до логістичних центрів в Європі для отримання обладнання та озброєння, почали отримувати відмови у видачі.

На даний момент ситуація не є критичною, проте ризики суттєві: американська підтримка складає від 30% до 100% у різних категоріях постачання.

Щоб хоч частково зменшити негативні наслідки, Україна має два найбільш очевидні шляхи.

Перший - домовлятись про екстрене збільшення допомоги з боку європейських та інших союзників. Наскільки реальні перспективи такого заміщення і за якими позиціями, детально писала "Економічна правда".

Альтернативний варіант для компенсації американської допомоги полягає в нарощуванні виробництва озброєння та оптимізації закупівель, які здійснюватиме сама Україна.

На європейському треку останні дні подарували кілька обнадійливих і масштабних рішень, які потенційно зможуть підсилити ЄС і дати новий імпульс допомозі ЗСУ.

А от на внутрішньому ринку в Україні ситуація, перефразовуючи слова зі щоденних зведень Генштабу, складна і неконтрольована.

Наприклад, протягом перших двох місяців поточного року Агенція оборонних закупівель не підписала жодного нового контракту на постачання боєприпасів.

Чи є шанс відвернути катастрофу і як взагалі до неї дійшло, розбиралась "Українська правда".

Для того щоб скласти повне уявлення, ми зустрілися з кількома виробниками безпілотників і озброєння, а також поспілкувалися з активістами, представниками різних міністерств та членами асоціацій, що займаються питаннями зброї.

На жаль, під час підготовки цього матеріалу новий керівник Агенції оборонних закупівель саме залишав свою посаду, оскільки переходив на іншу роботу. Тому він не зміг знайти час для коментарів, але ми залишаємося відкритими до його думки в майбутньому.

Ще за часів міністра оборони Олексія Резнікова була створена Агенція оборонних закупівель (АОЗ). На тлі тотальної корупції та непрофесіоналізму в профільних підрозділах Міноборони нова структура мала стати незалежним органом, який би забезпечував швидке та ефективне контрактування.

Іншими словами, Україні слід було б придбати більше військової техніки за ту ж суму грошей. Резніков назвав нову агенцію "військовим Амазоном". Проте з самого початку функціонування цієї організації все йшло не так гладко.

На початку 2024 року АОЗ отримала нову керівницю Марину Безрукову, і з'явилася надія, що вдасться запустити такий собі "військовий маркетплейс". Якщо коротко - не вдалось.

В кінці 2024 року конфлікт між Міністерством оборони та Агентством вийшов на публічну арену. У грудні відомство під керівництвом Рустема Умєрова навіть символічно вилучило 23 мільярди гривень у АОЗу та передало ці кошти Прикордонній службі для закупівлі боєприпасів. Ситуація була складною з обох сторін, але для нас вона має велике значення як офіційне підтвердження "порвання зв'язків".

На початку 2025 року міністр оборони вирішив здійснити пряму атаку на Безрукову, при цьому не оминаючи увагою всі аспекти реформи корпоративного управління. Проте, як повідомляє УП, відсторонення глави АОЗ не було лише особистим бажанням Умєрова. Цю ініціативу також підтримував президент Зеленський, який вже з осені перестав запрошувати Безрукову на наради Ставки верховного головнокомандувача.

У період загострення конфлікту в кінці січня, наближені до Умєрова представники його команди розповіли УП, що останньою краплею для міністра стало те, що АОЗ не підписала контракти на постачання зброї для ключових операцій ЗСУ на 2025 рік.

"Два місяці тому, на початку грудня 2024 року, Умєров повідомив АОЗ про потреби ЗСУ в рамках основних планів на 2025 рік. Він зазначив, що потрібно терміново здійснити закупівлі. Однак, за його словами, було придбано абсолютно нічого", - висловлював невдоволення співрозмовник УП у Міністерстві оборони наприкінці січня.

Частково це можна вважати абсолютно несправедливим висловлюванням. Згідно з інформацією УП, наприкінці минулого року спостерігалося значне збільшення контрактування українських дронів для стратегічних ударів, які отримали назву діпстрайки.

Після останнього засідання Ставки, на якому Зеленський акцентував увагу на необхідності зосередитися на безпілотниках, було ухвалено рішення про закупівлю 4 мільйонів БПЛА, включаючи десятки тисяч дронів для дальнього ураження. У листопаді та грудні АОЗ активно працювала над реалізацією цього плану. Ще до настання Нового року було укладено контракти на тисячі таких безпілотників, як "Лютий", "Файєр Поінт" та інші моделі.

Але ці досить ефективні історії не врятували керівництво Агенції. В січні міністр "звільняв" Безрукову, наглядова рада АОЗ "призначала" її ще на рік, а нотаріуси ледь не щодня міняли дані в реєстрі про керівництво структури. Аж поки "офіційно" тимчасово керувати закупівлями зброї не призначили главу Держоператора тилу Арсена Жумаділова.

Усі кадрові перестановки відбулися в період інтенсивних переговорів щодо контрактів. В результаті, січень виявився вкрай критичним для постачання Збройних Сил України.

"Минулого року ми спостерігали подібну ситуацію, коли на початку року було призначено нового керівника АОЗ. Цього року історія повторилася. Зміна керівництва закупівельної організації в такий критичний період укладання контрактів є найгіршим рішенням для забезпечення стабільності постачань зброї," - зазначає Катерина Михалко, виконавча директорка асоціації виробників зброї "Технологічні сили України".

Було сподівання, що коли Жумаділов нарешті перебере контроль над Агенцією, то команда Умєрова почне швидке контрактування під ключові потреби Збройних сил.

Проте цього все ж не відбулося. У своєму звіті за перший місяць роботи в АОЗ Жумаділов зазначив, що під його керівництвом Агенція уклала 110 угод та зобов'язалася витратити 120 мільярдів гривень з бюджету.

Але того ж дня, 28 лютого, ГО "Центр протидії корупції" (ЦПК) опублікувала офіційну відповідь Агенції оборонних закупівель, з якої стало зрозуміло, що з кінця січня по кінець лютого АОЗ також не уклала жодного нового контракту на закупівлю боєприпасів:

"Інформуємо, що в період з 25 січня 2025 по 21 лютого 2025 Агенцією було укладено 72 державні контракти (договори) за категорією "Безпілотні авіаційні комплекси, безпілотні літальні апарати та повітряні мішені". Водночас за категорією "Боєприпаси" за визначений період державні контракти (договори) не укладались".

Голова правління ЦПК Віталій Шабунін у притаманній йому категоричній манері списав провал із закупівлями на неефективність особисто міністра оборони. Але хоч у цьому є частина правди, вся вона набагато страшніша - мова не про персоналію, а про передколаптичний стан ключової інституції.

Весна принесла Арсену Жумаділову нові вітри, адже він отримав довгоочікуване звільнення. Після місяця напружених зусиль у сфері закупівлі зброї, він ухвалив рішення офіційно піти з посади директора Оператора тилу. Хоча ще зовсім недавно він запевняв, що зможе поєднувати діяльність у обох організаціях.

Цей нюанс може стати невеликим, але надзвичайно виразним елементом для ілюстрації того величезного масштабу проблем, пов'язаних із придбанням озброєнь, з якими зіткнулася країна.

Вже сьогодні можна виявити ряд хронічних проблем у цій галузі, які, враховуючи припинення американської підтримки, можуть мати згубні наслідки.

По-перше, варто зазначити, що незважаючи на значний офіційний бюджет АОЗ, реальні фінансові ресурси відчутно бракують.

Згідно з інформацією УП, у 2024 році Агенція уклала контракти на загальну суму понад 700 мільярдів гривень. Проте фактично було виплачено лише трохи більше однієї третини цієї суми. Це означає, що залишаються підписані угоди на приблизно 450 мільярдів гривень, для яких наразі не знайдено реальних фінансів.

Проте ці угоди вже підписані, мають юридичну силу та очікують на формування бюджетних зобов'язань. Чи зможе нове керівництво АОЗ просто ігнорувати ці договори? Схоже, що це малоймовірно. А як тоді укладати нові угоди, якщо залишки попередніх зобов'язань перевищують весь бюджет на поточний рік?

Друга хронічна загроза для закупівель зброї - невиконання підписаних угод.

За контрактами 2024 року АОЗ сплатила постачальникам десь приблизно 250 мільярдів гривень, а продукції отримала - на менш як 150 мільярдів. Де зависли понад 100 мільярдів (не мільйонів!) гривень, треба розбиратись в кожному окремому випадку. Але зброя на ці гроші не дійшла до фронту.

В цілому, АОЗ успішно виконала свої зобов'язання за багатьма напрямами. Проте, коли йдеться про постачання снарядів та мін великого калібру, результати іноді залишають бажати кращого.

Наприклад, це стосується артилерійських снарядів калібру 155 мм. Формально у 2024 році для задоволення потреб Генерального штабу було укладено контракти на близько 100 тисяч одиниць цієї номенклатури, проте реальна кількість поставок не перевищила й десятої частини від запланованого.

В АОЗ обговорювали можливість укладення прямого контракту з німецькою компанією Rheinmetall на постачання майже півмільйона 155-мм снарядів. Проте про остаточне підписання такої угоди наразі немає жодних підтверджень. У той час як інформація про менші досягнення та незначні угоди з німецьким концерном швидко з'являлася в ЗМІ.

Третя загроза, яка може перешкодити забезпеченню Збройних Сил України, полягає в нестачі або непостійності укладання контрактів з власними виробничими потужностями.

Наприклад, в Україні існує можливість виробництва боєприпасів калібру 155 мм. Минулої осені приватна компанія "Українська бронетехніка" у співпраці з одним з європейських партнерів представила пропозицію щодо постачання 155-мм снарядів.

Співрозмовники УП в Мінстратегпромі оцінюють потужності цього виробництва десь у 100 тисяч штук на перший рік. Джерела УП в Міноборони розповіли, що МОУ навіть відряджало експертів оцінити виробництва в Україні і в ЄС. Однак станом на початок березня АОЗ не законтраткував жодної, навіть пробної партії.

Ситуація з технологічними засобами, такими як безпілотники різних типів, також не є найкращою.

Катерина Михалко в інтерв'ю УП зазначила, що за даними Техносил, у 2024 році 63% виробничих потужностей учасників їхньої асоціації залишалися без роботи. Це означає, що з 10 можливих дронів держава не придбала жодного, навіть 4 з них.

УП провела розмови з кількома виробниками різних безпілотних літальних апаратів, і на початок березня ситуація з укладанням контрактів є досить складною.

Деякі виробники мали укладені контракти, що діяли з минулого року до початку березня, в той час як інші зовсім не мали жодних угод.

Декільком компаніям уклали короткострокові контракти на невеликі партії дронів, обіцяючи, що значні угоди можуть бути підписані найближчим часом. Для деяких це "найближче майбутнє" вже настало, проте відразу виникли нові очікування — реальних авансів "сьогодні або завтра".

У великої кількості виробників традиційного конвенційного озброєння - від мін і мінометів до артилерії і навіть ракет - часто контракти також закінчувалися в лютому.

Тому назагал панівний настрій у середовищі українських зброярів на початок весни доволі пригнічений і нервовий. Всіх дістали щорічні "голодні місяці" простоїв на початку року, які цьогоріч затягнулись аж до березня через кадрову колотнечу в АОЗ.

Настав третій місяць року, і ситуація з озброєннями виглядає так, що вони не лише відсутні на передовій, а навіть угоди на їх виробництво ще не підписані.

Of course! Please provide the text you would like to make unique, and I'll be happy to help.

Американська підтримка, що упродовж останніх років допомагала компенсувати недоліки виконавської дисципліни українських чиновників, фактично зупинилася. Принаймні, тим, хто займається військовими закупівлями, варто розглядати можливість отримання допомоги з-за океану як приємний додаток, а не як невід'ємну частину щоденної роботи. Тому необхідно якнайшвидше замінити її європейськими постачальниками або ж українським виробництвом.

Європейські інституції часто характеризуються своєю повільною реакцією, тому найбільші зусилля слід зосередити на підтримці українського виробництва. У світлі того, що близько 60% його потенціалу залишається невикористаним, це може стати відправною точкою для значного розвитку.

У цих обставинах березень 2025 року виявляється критично важливим для підтримки Збройних Сил України.

"Важливо розуміти, якщо не брати fpv, де можна швидко нарощувати випуск, то решту дронів не можна купити сьогодні на завтра. Так не працює. Я вже не кажу про іншу зброю, бронетехніку чи боєприпаси. Там середній цикл виробництва - від 3 до 9 місяців. Якусь бронетехніку і 12 місяців можуть виготовляти", - пояснює Михалко.

"Уявімо, що є якийсь виробник розвіддронів. Йому підписують контракти в березні. Уявімо, що якимось чудом платять аванси теж у березні. Чому важливі контракт і передоплата? Бо є частина технологій і компонентів, які неможливо закупити, якщо немає сертифіката кінцевого споживача від армії. Наприклад, вибухові речі, оптика специфічна тощо.