Сирена тривоги "зависла": психолог виокремив 4 ясні ознаки, які свідчать про те, що у вас посттравматичний стресовий розлад, а не інші проблеми.

Які зміни відбуваються в психіці при посттравматичному стресовому розладі?

По-перше, слід зазначити, що ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) не є свідченням того, що особа "зламалася" або виявилася меншою у порівнянні з іншими.

Це спосіб, яким психіка реагує на аномальні ситуації, коли вона ніби "завмерла" в момент травматичної події.

"Ви можете уявити, що у вашому дому спрацювала система безпеки під час пограбування, але потім цю систему "заклинило" і сирена продовжує вмикатися навіть тоді, коли грабіжників давно немає. В цьому випадку ваш мозок продовжує жити в режимі "виживання", хоча пряма загроза вже зникла", - пояснює експерт.

Список перевірки: на які аспекти слід зосередити увагу?

Стрес часто проявляється у вигляді хвиль: спочатку трапляється щось негативне, ми відчуваємо занепокоєння, а згодом заспокоюємось. Проте при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР) відсутнє таке заспокоєння. Ось чотири категорії симптомів, що можуть вказувати на цей розлад:

Нав'язливі повторні спогади (інтрузивні думки)

Це не просто спогад на кшталт "як же було страшно". Це відчуття, ніби подія відбувається прямо зараз. Повторні переживання можуть проявлятися по різному:

Флешбеки: несподівані яскраві спогади чи тілесні відчуття з давнини.

* Нічні страхи: сновидіння, що мають зв'язок із травматичними подіями, або ж надзвичайно тривожні сни, що змушують людину прокидатися в сильному поту.

* Тригери: сильна реакція на звуки, запахи чи ситуації, що нагадують про подію (наприклад, звук петарди викликає паніку, серцебиття і хвилю страху).

Уникнення та "емоційна анестезія"

Психіка намагається захиститися від болю, просто вимикаючи почуття. Це може проявлятися так:

Інколи людина усвідомлює, що не відчуває бажання зустрічатися з друзями, відвідувати певні локації чи обговорювати події, які мали місце.

* Особа відчуває апатію до речей, які колись викликали у неї захоплення.

Особа відчуває глибоке почуття ізоляції від рідних: наче між нею та оточуючим світом існує невидима перешкода, схожа на прозору стіну.

Гіперзбудження

Особа з посттравматичним стресовим розладом часто перебуває в стані постійної настороженості. Можна стверджувати, що її внутрішній захист ніколи не відпочиває. І в такому випадку:

Різкі звуки, такі як гучне закриття дверей або дзвінок телефону, здатні спричинити раптове здригання.

* Важко заснути, або ж сон часто переривається.

Виникають раптові спалахи гніву або роздратування без видимих причин, які важко стримувати.

* Існує постійне відчуття загрози (наприклад, в натовпі прагнення мати обличчя до всіх, залишатися ближче до виходу та контролювати навколишній простір).

Зміни в думках та настрої

Травматичний досвід трансформує наше сприйняття реальності. Світ раптом виглядає як ворожий простір. Це можна відстежити за такими ознаками:

* Роздуми на кшталт "я не здатен довіряти нікому" та "світ сповнений небезпек".

Безпідставне відчуття провини ("я залишився живим, а вони - ні", "я міг вчинити інакше") або ж сором.

Необхідно бути в курсі!

Володимир Цельнікер підкреслює, що в перші дні та тижні після переживання травматичної ситуації відчувати зазначені раніше симптоми є цілком природним. Це явище відоме як гостра стресова реакція, коли психіка намагається адаптуватися до пережитого шоку.

Проте, якщо пройшло більше ніж місяць, а симптоми не лише не зникають, а навіть стають інтенсивнішими, і це починає впливати на вашу здатність жити повноцінно, працювати та взаємодіяти з рідними, це вказує на те, що "система безпеки" не відключилася сама по собі, - зазначає експерт.

Які кроки вжити, якщо ви відчуваєте подібні симптоми?

Перш за все, слід усвідомити, що посттравматичний стресовий розлад не є невиліковним станом. Це проблема, яку можна ефективно подолати за допомогою відповідного лікування.

"Психотерапія, включаючи КПТ, EMDR та інші методи, сприяє тому, щоб мозок зміг обробити травматичний досвід і зберегти його в архіві пам'яті, звільняючи вас від його впливу на теперішнє", - стверджує Володимир Цельнікер.

Не варто намагатися "лікувати" цей стан алкоголем або ізоляцією. Бо це може лише поглибити проблему. Найкраще, що можна зробити для себе в такому випадку - це визнати проблему і звернутися за підтримкою.