Схоже, що Трамп вже ухвалив рішення стосовно України та Росії. Інтерв'ю з Веселовським.

На тлі посилення тиску з боку адміністрації президента США Дональда Трампа на Україну, 11-12 березня у Саудівській Аравії відбудеться двостороння зустріч між Україною та США. Під час цієї зустрічі українська сторона намагатиметься переконати американців відновити військову та розвідувальну допомогу. Водночас представників США найбільше цікавитиме, чи готова Україна зробити поступки Росії для досягнення миру.

На зустрічі з США у Саудівській Аравії Україна запропонує "часткове припинення вогню, обмеження на удари БпЛА та ракетами, а також на бойові дії у Чорному морі.

Чи зможуть США та Україна знайти спільну мову та досягти єдності у стратегічних аспектах, зокрема в питанні відновлення фінансової допомоги? Це питання залишається відкритим, особливо на тлі недавніх заяв Дональда Трампа про те, що йому легше вести переговори з Росією, ніж з Україною. Водночас, як зазначив російський диктатор Володимир Путін, Росія не має наміру йти на компроміси у питаннях, що стосуються України.

Своїми думками щодо зустрічі України та США у Саудівській Аравії, а також чого чекати у найближчий час в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.

У нас відбудеться перша важлива офіційна зустріч переговорних делегацій України та США, які розпочнуть свою діяльність 11 березня в Саудівській Аравії. Дональд Трамп повідомив, що на цьому тижні очікуються значні події, що стосуються України та Росії. Як ви вважаєте, наскільки близькими можуть стати позиції американської та української сторін, враховуючи останні коментарі Трампа про те, що йому легше знайти спільну мову з Росією, ніж з Україною?

Існує безліч факторів, які впливають на ситуацію з нашого, американського та російського боків. Відомо, що в цей же день, 11 березня, в Саудівській Аравії також буде присутня російська делегація. Схоже, американці планують спочатку вислухати українську сторону, а потім російську, після чого розглянуть всі отримані матеріали і вирішать, які елементи варто взяти з кожної сторони. Далі вони створять новий документ, що міститиме складові обох позицій. І врешті-решт, цей документ буде представлений обом делегаціям, або одразу, або через певний час — тиждень, два тощо. Це, ймовірно, стане тією пропозицією, до якої намагатимуться схилити нас і, можливо, росіян.

На сьогодні ми абсолютно не знаємо, на що готові піти росіяни. Зважаючи на їхні заяви, то ні на що. Враховуючи ситуацію в Курській області, де наші війська зараз в важкій ситуації, і де їх або оточать, або вони змушені будуть вийти, то навіть така позиція може змінитися.

Щодо України, її становище значно погіршилося в порівнянні з тим, яке було до зустрічі в Овальному офісі. Раніше ми мали доступ до зброї, розвідувальної інформації та впевненість у стабільності Starlink. Хоча наразі заявляють, що його не відключать, слід пам'ятати, що ніколи не варто бути впевненим у цьому. Також ми довіряли, що європейські партнери будуть нас міцно і дружньо підтримувати. Однак більшість з цих факторів вже зникла.

На сьогоднішній день значна частина американських політиків, законодавців та громадськості відкрито висловлює своє обурення тим, що мати зв'язки або дружні стосунки з агресором, таким як Путін, є неприйнятним і соромом для Сполучених Штатів. Чи може нинішня громадська думка в США вплинути на розвиток подій? Можливо, вона здатна уповільнити певні процеси, але докорінно змінити курс, який задає Трамп і його команда, буде надзвичайно складно. Це стане можливим лише в тому випадку, якщо на виборах до Конгресу, зокрема в Палаті представників, демократи зможуть повернути собі більшість. Якщо ж цього не станеться, політика Трампа стосовно України, Росії та глобальних питань лише посилиться і продовжуватиметься. Це в свою чергу призведе до ще більших труднощів для України.

Ви підкреслили, що нам бракує інформації про багато аспектів, зокрема з американської перспективи. Проте, один ключовий момент, який відомий вже досить давно, – це тиск з боку Трампа на Україну. Він вимагає, щоб країна прийняла його бачення мирного врегулювання конфлікту, інакше наслідки можуть бути дуже серйозними, а насправді вже є. Чи продовжать американці чинити максимальний тиск на нашу позицію? А якщо Трамп отримає якісь поступки від України, чи можливо буде спостерігати за поверненням позитивного підходу, відновленням допомоги та розвідувальної підтримки? Чи знайде американський президент інші виправдання для того, щоб не відновити цю допомогу?

На мою думку, Трамп ніколи не заглиблювався в розуміння того, хто такий президент України Володимир Зеленський і що таке сама Україна. Його знання обмежуються поверхневими фактами, які йому донесли дивні особи з цього так званого американського "контрреволюційного" середовища. Він не усвідомлював глибоких причин та суті дій української влади. Я вважаю, що в Овальному кабінеті не виникла сварка, а Трамп усвідомив, що Україна має свою точку зору, інтереси, і що президент, представляючи думку більшості, їх активно відстоює. Це його занепокоїло, можливо, навіть здивувало та, безумовно, розлютило. Трамп зіткнувся з реальністю: Україна - це самостійний суб'єкт, і він вирішив, що не залишить цей суб'єкт у спокої, а намагатиметься його зламати. Логіка його політики полягає в тому, що, якщо мова йде про якусь країну, вона або підкоряється, або зазнає значного тиску. Як приклад можна взяти Канаду: або ви приймаєте наші 25% мита, і ми вас називаємо 51-м штатом, або ж ми будемо чинити на вас максимальний тиск. На щастя, Канада велика і має своїх союзників. А ось з Україною ситуація значно простіша. Ми надзвичайно залежимо від США.

Деякі аспекти ставлення Трампа до України стримуються тим, що Європа активізувалася і пообіцяла значно збільшити свою підтримку, не залишивши українців наодинці проти Путіна. Тому президент США, ймовірно, не вдасться до радикальних дій щодо України одразу, а буде діяти поступово. Росія, що відчуває можливість для активізації, буде намагатися тиснути з усіх сил, щоб пришвидшити ситуацію, поки Трамп не висловить свого невдоволення щодо якихось їхніх кроків.

В Саудівській Аравії критично важливим буде вміння наших переговорників заспокоїти американців і сповільнити процес, щоб дати шанс європейським партнерам, якщо вони зможуть активізувати свої дії. У мене є певні сумніви з цього приводу. Багато оголошень про фінансування та плани, згідно з якими компанії беруть на себе зобов'язання виробляти обладнання для України або для потреб Європи, виглядають досить непослідовно.

- Ви сказали, що росіяни можуть розсердити Трампа. Наскільки це реальний варіант? І чи він може таки реально натиснути на Москву, тому що зараз у це віриться важко, адже він вже який раз говорить майже одне й теж - з Росією досить легко домовлятися, з Україною дуже важко.

- У мене також щодо цього є великі сумніви. Шанси на те, що росіяни погодяться на припинення бойових дій за нинішньої ситуації на фронті дуже малі, але звинуватять у зриві мирного процесу саме українців. Знайти підстави для звинувачення слабшої сторони дуже легко, і головне, що в Вашингтоні хотіли б саме такого. В цьому проблема. Настрій чи точка зору у Сполучених Штатах сьогодні полягає в тому, що треба дати Росії максимальні можливості.

- Європейці, прем'єр-міністр Великої Британії Стармер чи президент Франції Макрон, можуть певним чином змінити нинішню позицію США стосовно України?

Ні, вони не мають такої можливості, адже їхній вплив на Вашингтон обмежений. Хоча в даний час вони активізували свої дії, створюючи нові ініціативи в Європі. Ситуація в Німеччині змінилася, і тепер майбутній канцлер Мерц став несподіваним прихильником війни, готовим приймати французькі ядерні арсенали та вживати рішучих заходів проти Росії. Проте, позиція Європи щодо конфлікту в Україні, на жаль, тепер не має значного впливу на Трампа.

- Тоді виходить, що Дональд Трамп щодо України та Росії для себе вже все вирішив, за великим рахунком. Тому що є кроки не тільки щодо примусити Україну до необхідного для нього та Путіна розвитку подій. Сьогодні є кроки щодо повернення Росії, і не тільки у заявах, на кшталт, Росія велика та чудова країна. Наприклад, США наполягають на пом'якшенні формулювань G7 щодо РФ та готують план пом'якшення стелі цін на російську нафту. Американська сторона не хоче використовувати слово "санкції". Паралельно з цим, Роберт Ейджі, президент Американської торгової палати, зазначає, що найближчим часом він представить доповідь для адміністрації президента із пропозиціями - які санкції та обмеження з РФ необхідно зняти насамперед.

- Трампу мріялося у душі, ще коли він проводив свою виборчу кампанію, як він знову здружиться з Путіним, Росією. При цьому зробити цю Російську Федерацію таким собі стримуючим фактором одночасно і для Китаю, і для Європи. Оце в нього така грандіозна ідея є. І він її пробує втілити в життя.

В цій ситуації є одна суттєва помилка – Росія не має наміру віддалятися від Китаю. Американські компанії, що планують повернення на російський ринок, виявлять, що велика частина цього ринку вже знаходиться під контролем китайських інвесторів. А якщо щось ще не було придбано, то американцям навряд чи це буде запропоновано. Китай у будь-який момент здатний активізувати важелі впливу, які Трамп не може застосувати стосовно Москви.

Якщо Китай відчує, що його позиції в Росії значно ослабли, жодна фанатична впертість Путіна не зможе змінити ситуацію. Китай, підкреслюю, має важелі впливу, які недоступні Трампу, зокрема 70% російського ринку споживчих товарів. І це ще не все: мова йде також про автомобілі, тепловози і багато іншого. Незабаром росіяни почнуть купувати літаки в Китаї, адже стан їхньої власної авіаційної промисловості, яка стрімко занепадає та втрачає технології, не залишає їм іншого вибору.

Через пів року, рік, півтора Американська торгова палата побачить, що двері відчинені, але там за тими дверима їх ніхто активно не чекає і ділитися ні чим особливо не збирається. Але за цей час Україна може значно просісти. В цьому проблема.

- Тобто Путін зараз фактично пропонує усе, що бажає Трамп, навіть рідкісноземельні копалини тільки пошвидше зніміть санкції та віддайте в Україні те, що ми хочемо.

Безумовно, американці навряд чи отримають те, про що мріє Трамп, проте зрозуміти це буде вже пізно. Це не перший випадок, коли ми спостерігаємо спроби відновлення американо-російських відносин. Колишній державний секретар США Гілларі Клінтон намагалася зробити це разом із Сергієм Лавровим, головою МЗС РФ, всього лише сім років тому. У 2011 році також мали місце спроби поновлення відносин, а в 2000 році – після терактів на Нью-Йорку. Усі ці спроби вже відбулися, але до чого вони призвели? Російський ринок залишився закритим для США. Реальна співпраця між Сполученими Штатами та Росією виглядає як мрія, що навряд чи збудеться знову, хоча Трамп цього поки що не усвідомлює.