"Для виживання... я ловив горобців". Як українські селяни справлялися з труднощами голоду 1946-1947 років - BBC News Україна.

Олексій Воробйов з села Гришино, що в Червоноармійському районі Донецької області, пригадує: "Щоб вижити в ті важкі часи, взимку мені доводилося лазити на дах і ловити горобців. Навесні 1947 року спостерігав жахливий голод. Люди вживали навіть траву, а також рятували ховрахів, яких масово виймали з нір, поливаючи водою. Ми добивали хворих коней і споживали їх м'ясо".

Анастасія Козуб із села Червоногригорівка, що в Нікопольському районі Дніпропетровщини, згадує: "У 1947 році, коли я вже була вдовою та виховувала шістьох дітей, розпочався новий голод. Мені запропонували віддати двох дітей до дитячого будинку, але я відмовилася, сказавши, що краще помру з голоду, ніж здам хоча б одну дитину. Мої дочки, Галина і Поліна, працювали няньками, а син займався риболовлею. У нас була корова, і щоб її не вкрали, ми тримали її в хаті. Саме вона стала для нас порятунком. Брати також допомагали нам: ми збирали водяні горіхи й рогіз у плавнях. Я отримувала пенсію за чоловіка в розмірі 240 рублів. Харчувалися кашею з акації, гарбузами та буряками, а лушпиння картоплі сушили й потім варили".