Які справжні наміри ховаються за миротворчими ініціативами Дональда Трампа?

Трамп заявляє, що за менше ніж рік свого президентства він завершив вісім військових конфліктів. Проте, насправді, деякі з цих мирних угод виявилися не надто успішними. Які ж справжні причини його дій?

"Сьогодні ми досягли успіху там, де так багато хто зазнав невдачі", - радісно заявив президент США Дональд Трамп, коли президенти Руанди та Демократичної Республіки Конго (ДРК) підписали мирну угоду у Вашингтоні на початку цього місяця. За твердженням Білого дому, це вже восьма війна, яку нинішній президент США самотужки завершив.

Однак по інший бік Атлантики, в багатьох частинах африканського континенту, поняття "мир" залишається недосяжним - зокрема і в ДР Конго. Замість того, щоб святкувати угоду, підписану 4 грудня, жителі східного Конго страшаться того, що може статися далі. Бойові дії тривають, жодних ознак миру немає: за даними Управління ООН з координації гуманітарних справ, лише за тиждень після підписання мирної угоди в регіоні понад 500 тисяч людей змушені буи покинути свої домівки.

"Угода, що була підписана, призвела до відновлення збройних конфліктів між повстанськими групами та оборонними силами Демократичної Республіки Конго. Як наслідок, повстанці змогли захопити нові території, зокрема місто Увіра", - повідомив кореспондент DW, посилаючись на слова представника однієї з гуманітарних організацій, що працює в регіоні.

16 грудня бойовики угруповання AFC/M23 оголосили, що готуються вийти зі стратегічно важливого міста на вимогу американських посередників. "Схоже, що це більше схоже на політичну угоду, яка пояснюється тиском США, ніж на справжню мирну угоду", - додає гуманітарний працівник. Чи дійсно повстанці покинуть місто, залишається відкритим питанням - станом на 18 грудня вони все ще залишалися у місті.

Але ДР Конго - не єдине місце на планеті, стосовно якого риторика Трампа про припинення воєн і встановлення порядку здається лише порожніми балачками.

Так, після підписання у жовтні мирної угоди між Камбоджею і Таїландом, досягнутої за посередництва США, вже понад пів мільйона людей втекли від нових прикордонних конфліктів між цими двома країнами.

Протягом останніх тижнів неодноразово фіксувалися порушення режиму припинення вогню між Ізраїлем та палестинським ісламістським угрупуванням ХАМАС, яке визнано терористичним у США, Євросоюзі, Німеччині та ряді інших країн.

Те, як Трамп характеризує участь США в короткостроковому конфлікті між Ізраїлем та Іраном пів року тому, більше свідчить про те, що Тегеран не має достатніх військових можливостей для захисту від Ізраїлю (а також США, які здійснили атаки на іранські ядерні об'єкти. - Ред.), аніж про реальну ініціативу щодо миру.

Крім того, з восьми конфліктів, які Трамп нібито зумів зупинити, дві насправді не мали ознак збройних сутичок: між Єгиптом та Ефіопією, а також між Сербією та Косово не існувало справжнього стану війни. Це були лише дипломатичні суперечки.

В інших ситуаціях навіть партнери Трампа, здається, намагаються відійти від його впливу. Наприклад, у контексті напружених відносин між Індією та Пакистаном Нью-Делі прагне знизити роль США, тоді як Пакистан, навпаки, шукає підтримки у адміністрації Трампа.

Єдиний конфлікт, який Білий дім реально допоміг вирішити, - це суперечка між Вірменією та Азербайджаном. Там проактивне втручання США призвело до підписання мирної угоди й припинення майже 40-річної напруженості.

"Те, що Трамп називає миром, часто виявляється лише тимчасовим припиненням вогню, угодами щодо нормалізації відносин або 'перемогами' під час пресконференцій, які не враховують справжні корені конфлікту," – зазначає Медея Беньямін, одна з засновниць американської феміністичної антивоєнної організації Code Pink. "Це не були тривалі мирні угоди, а швидкоплинні політичні рішення, які скоріше відстрочували, ніж запобігали новим війнам," – додала вона в інтерв'ю DW.

Президент США має потяг до золота, про що свідчить не лише перебудова інтер'єру Білого дому після його приходу до влади. Бажання Трампа увійти в історію як п'ятий президент США, який отримав Нобелівську премію миру, не є таємницею. Однак, на думку історика і журналіста Тео Зену, під час другого терміну Трампом керує ще більша сила - "бажання, щоб його прославили на весь світ як великого лідера".

"Він усвідомлює, що немає нічого більш благородного, ніж роль миротворця. Тим не менш, він не прагне брати на себе тягар важкої праці миротворця, яка включає в себе контроль за тривалими процесами примирення між конфліктуючими націями," - зазначає Зену у розмові з DW.

На думку соціолога Еудженіо Коста Алмейда з Лісабонського університету, дипломатична діяльність Трампа має свої специфічні підходи. Ці підходи не обмежуються лише особистими амбіціями, а функціонують на перетині геополітичних стратегій, економічних інтересів та логіки зміцнення особистого та виборчого лідерства.

Проте Коста Алмейда зазначає, що президенту США складно ефективно використовувати цю заплутану ситуацію. Це пов'язано з тим, що ключові учасники часто не включаються в мирні ініціативи, які ініціює Трамп. Наприклад, у контексті ДР Конго, повстанське угруповання AFC/M23 було повністю виключено з мирного процесу, незважаючи на те, що воно підписало попередню угоду з урядом Конго в Катарі кілька місяців тому.

На думку Медеї Бенджамін з організації Code Pink, миротворчі ініціативи Трампа більше нагадують прагнення його політичної бази, а не справжнє бажання об'єднати розділений світ. Як вона зазначає, створюючи видимість завершення міжнародних конфліктів, президент США просуває девіз "Америка передусім", що стало основою для підтримки з боку прихильників руху MAGA (акронім, що походить від його передвиборчого гасла "Повернемо Америку до величі"). Це дозволяє йому обґрунтувати скорочення військової, гуманітарної та іншої фінансової допомоги різним державам, вважає Бенджамін.

Проте існує ще одна проблема "внутрішньої війни", що стосується зростаючої гегемоністської конкуренції між Сполученими Штатами та Китаєм. Згідно з нещодавно оприлюдненою Стратегією національної безпеки США, протистояння зростаючій потужності Китаю на світовій арені визначено як один із ключових пріоритетів американської адміністрації.

Підписання так званих мирних угод надає Трампу можливість "підтверджувати роль глобального лідера і позиціонувати США як незамінного посередника, в той час як Китай активізує свій дипломатичний і економічний вплив в Африці та інших регіонах", зазначає Коста Алмейда. "Конкуренція між цими світовими потугами, особливо за доступ до стратегічно важливих ресурсів, таких як критичні мінерали та рідкісноземельні елементи, запаси яких є, зокрема, у ДР Конго, вказує на те, що глибшим чинником може бути прагнення зменшити вплив таких суперників, як Китай", - додає він.

На думку історика Зену, угоди, укладені за підтримки США, служили лише для досягнення однієї основної мети для країн-учасниць - "привабити увагу Трампа та отримати зниження тарифів або більш тісну співпрацю в сферах економіки та безпеки".

На його думку, Трамп не вагаючись готовий вдатися до "будь-яких методів, які вважає прийнятними" для реалізації своїх амбіцій, а також цілей Сполучених Штатів. Зен вважає, що він не зупиниться перед "примусом чи залякуванням, щоб досягти бажаного".