Дати нашого військового опору. Кривава Вербна неділя.

Вербна неділя - це день вшанування пам'яті тих, хто віддав своє життя.

Ну що ж... Переходимо до нашого набору символів. У Бородянці стояла непорушна шафка з півником. У Запоріжжі можна було натрапити на загадкове та грізне дзеркало в одвірку. А в Дніпрі була велика тарілка, наповнена яблуками.

І ось тепер поличка з прапорцем - у Сумах. (Відчуття, що це наші genii loci до нас говорять. Маякують нам крізь тьму горя й зневіри, закликають триматися, обіцяють підмогу.)

І чи випадковий збіг, що сьогодні - річниця, 11 років від початку бойових дій? До того-бо часу - стріляли по нас: по цивільних, по беззбройних, по зв'язаних наказом вогонь не відкривати: перший смак збройного терору, того самого, яким тепер Москва, осмілівши од трампової підтримки, намагається змусити нас до капітуляції, ми відчули тої весни, 11 років тому, коли вони прийшли нас убивати - і глумитися з нашої беззахисности. А 13 квітня 2014 р. це зґвалтування скінчилось: українське військо відкрило вогонь у відповідь.

13 квітня старший лейтенант Вадим Сухаревський, не зважаючи на заборону київського командування, яке було охоплене панікою, самостійно вирішив відкрити вогонь. Він сів за кермо БТРа та вступив у бій зі спецназом ФСБ РФ, який обстрілював легковий автомобіль української служби безпеки на шляху до Слов'янська (російські сили, до речі, відступили!). Лише через кілька годин після цього тимчасовий уряд у Києві оголосив про початок "антитерористичної операції", тож цю дату можна вважати початком активної фази нинішньої російсько-української війни. Цей момент варто буде занотувати в підручниках: рішення України захищатися виникло "знизу", як результат фактичного плебісциту.

Ці знаки, ці символи - як пригадки крізь напущений слугами сатани кривавий туман: нас боронить найкраща в Європі армія. І найкраща в світі земля. Ми не можемо не перемогти.

Дякую за стяг, Суми!