Привид Холодної війни: чому F-20 Tigershark не зміг здобути перемогу над F-16

У 1980-х роках винищувач F-20 Tigershark планувався як доступна та високотехнологічна опція для союзників США, проте програма зазнала невдачі, незважаючи на свої вражаючі технічні показники, повідомляє 19FortyFive.

Проєкт, реалізований компанією Northrop, був створений як приватна ініціатива, без безпосереднього замовлення держави. Літак здатний досягати швидкості до 2 Махів, оснащений цифровою кабіною, сучасною авіонікою та має впізнаваний "акулячий ніс", що надавало йому певні переваги в плані радіолокаційної видимості ще до появи сучасних стелс-технологій.

F-20 був обладнаний парою 20-мм артилерійських установок, сімома точками для підвіски боєприпасів та турбовентиляторним двигуном YF404-GE-100. На цьому літаку можна було використовувати ракети класу "повітря-повітря" AIM-9 та AIM-7, а також інші види озброєння. Пілоти відзначали його відмінну маневреність, що забезпечувалася оптимальним співвідношенням тяги до ваги.

Проте, політичні перетворення в США суттєво вплинули на долю літака. У 1980-х роках було знижено експортні обмеження, що дало змогу F-16 Fighting Falcon безпосередньо змагатися за іноземних замовників. Багато союзників обрали перевірену платформу F-16, яка постійно вдосконалювалася компанією Lockheed Martin та ВПС США.

Програму F-20 остаточно скасували у 1986 році після втрати двох прототипів в аваріях, пов'язаних із перевантаженнями та втратою свідомості пілотами (G-LOC). Загальні витрати на розробку оцінювалися приблизно у 1,2 мільярда доларів. Було побудовано лише три прототипи.

F-20 став символом амбітних, але нездійснених авіаційних проєктів епохи Холодної війни. Схожу долю спіткала і YF-23 Black Widow II, яка не змогла конкурувати з F-22.

Незважаючи на те, що проект не досяг комерційного успіху, фахівці підкреслюють, що технологічні інновації та інженерні досягнення F-20 мали значний вплив на еволюцію легких високошвидкісних винищувачів.