Польща переживає глибоку кризу у психоемоційній сфері, - заявив художник Онух. Еспресо.

Серед молоді Польщі існує певне почуття незадоволення щодо Європейського Союзу. Вони вважають, що ЄС загрожує їхній національній ідентичності. Крім того, існує також проблема недостатньої освіти.

Про це заявив митець, арткуратор і письменник Єжи Онух в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.

Він поділився своїми думками щодо президентських виборів.

Я готовий відкрито поділитися своєю позицією щодо виборів: я підтримав пана Тшасковського. Це не тому, що він є ідеальним кандидатом; скоріше, я намагаюся голосувати за тих, хто викликає у мене найменше негативу. Протягом певного часу я вважаю себе "червоним консерватором", що є рідкісним явищем, але відоме в історії, зокрема в Канаді наприкінці 50-х і 60-х років, де таку течію називали "Red Tories", - зазначив Онух.

Він зазначив, що це представляє собою освічений консерватизм.

"Не популістський, не примітивний, тільки освічений. Це люди з певною свідомістю, що до нас хтось був. І ми в тому ланцюгу історії тільки коротким періодом. І тому треба жити гідно, чесно і справедливо. Я вважаю, що люди, яким в житті це вдалося, на різних рівнях, від економічних до наукових, вони зобов'язані бути солідарними і допомагати тим, яким в житті аж не так вдалося. На цьому будується "Red Tories№. Певні елементи консерватизму, але з такою величезною свідомістю суспільної справедливості", - зазначив митець.

Арткуратор додав, що "лібераліст" дуже гарно звучить, але він, на мою думку, задуже спрямований на одиницю - "Я, я, я і мені".

"У нашому житті ми не існуємо лише для себе. Ми є частиною суспільства. На жаль, практично не залишилося консервативних партій. У певному сенсі це може бути схоже на християнську демократію, але я свідомо ігнорую її релігійний аспект. Можна говорити про соціальну демократію, але в ній мені не вистачає тонкого "елементу абсолюту", який би нагадував, що ми не просто діти Божі. Коли я віддаю свій голос, я намагаюся вибрати партії, що я називаю стратегічним голосуванням. Це не завжди те, що мені найближче до серця, а скоріше те, що виглядає менш огидно в порівнянні з іншими варіантами і має шанси на перемогу. Наприклад, в Канаді я голосував за лібералів. Хоча в мене є до них чимало претензій, я розумію, що вони мають значні шанси на успіх, і мій голос може бути важливим. Можливо, мені близькі "зелені", але я не стану голосувати за них, оскільки це буде марною тратою голосу. Вони не здатні здійснити серйозні зміни. Краще, якщо вони вплинуть на великі та мейнстрімові партії, щоб ті включили ці ідеї. Адже ті можуть багато обіцяти і говорити, але ніколи не дійдуть до влади", - зазначає Онух.

Він вважає, що в Польщі існує дещо інша обстановка, а також присутній суворий розподіл.

"Для мене те, що сталося, було зрозумілим. І не тому, що ті партії успішні. Це - криза ліберального блоку. І це проблема польських еліт і з одного, і з іншого боку. Вони не працюють із народом. Є такий польський вислів "Варшавка". Ну то ті з Варшави думають, що вони "by definition" краще знають про все. З часів комуни, як була якась проблема і дискусія і десь хтось не мав вже аргументу, то казав: "Проше пана, я єстем з Варшави". І цей елемент досі залишився в тих партіях. А людям говорять багато, обіцяють різне, але цього не дотримуються. Чому "ПІС" такий успішний був? Тому що вони обіцяли дуже прості речі і пізніше їх реалізували", - сказав митець.

Онух додав, що Польща зробила величезний крок у цивілізаційному сенсі.

"Коли я відвідую це місце, я завжди спостерігаю певні явища. Натомість, у плані менталітету - ситуація виглядає дуже невтішно. Здається, ми повертаємось до рівня обговорень початку XX століття. Це дійсно серйозна проблема. І звичайно, не можна обійти питання освіти, адже все це виникає через її нестачу", - зазначив він.

Він зазначив, що людина може бути неосвіченою, але це не завжди означає, що вона нерозумна.

Нещодавно ми з дружиною подорожували через Завєрче на шляху до Катовіц. Взяли таксі, і наш водій, після розмови, зізнався: "Я голосував за Навроцького". Ми вирішили запитати: "Чому так?". Він відповів: "Тому що мені не подобається уряд, і, можливо, він щось змінить". Однак ця людина не усвідомлює, яку роль виконує президент; в Польщі президент не має повноважень змінювати уряд. Його можливості вкрай обмежені. Він може лише намагатися створювати перешкоди, - зауважив письменник.

На його думку, люди просто не мають поняття.

Одного разу ми користувалися послугами "Убер". За кермом сидів молодий хлопець, напевно, років дев'ятнадцяти. Моя дружина завжди прагне до цікавих бесід, тому запитує його: "За кого ви голосували?". Хлопець відповідає: "У першому турі я голосував за Менцена". Я уточнюю: "Чому саме?". "Бо хочу змін", - пояснює він. Зміни — це добре, але які саме? Що ви прагнете змінити? "Ну... мені не подобаються ані "ПІС", ані коаліція. Просто потрібні якісь зміни", - ділиться він.

Онух зазначив, що "зміни дійсно необхідні" – це цілком зрозуміле прагнення, проте воно залишається не зовсім визначеним.