Недосконалий вибір. Як уряд відповідає на скандал з "плівками Міндіча" і які наслідки це може мати.

Дослідження помилок уряду в контексті недавнього корупційного скандалу та їх потенційних наслідків ви знайдете в статті журналіста РБК-Україна Мілана Лєліча.

"Ідея зазнала трансформації". Цей відомий вислів з старого анекдоту дивовижно точно відображає нинішній корупційний скандал, а також реакцію вищого керівництва на нього. Особливо, якщо пригадати, яка репліка йшла далі в анекдоті.

На початковому етапі, коли скандал тільки починав розвиватися, "вищі ешелони" явно вирішили діяти в режимі пасивної оборони. Вони обмежилися кількома загальними висловлюваннями про важливість покарання за вчинені злочини, і на цьому, по суті, все закінчилося. Якщо не враховувати анонімні атаки на НАБУ і САП у телеграм-каналах, які були одночасно масштабними та безглуздими.

Але "плівки Міндіча" розкручувалися далі, відео від НАБУ залітало в тренди, скріни з особливо смачними фразами фігурантів вірусилися в соцмережах, самі фрази розбирали на меми.

Останнє - куди більш важливий політичний фактор, ніж може здатися. Як пояснював РБК-Україна один досвідчений політик, в Україні ефект - і наслідки - будь-якого політико-корупційного скандалу багато в чому якраз визначається його меметичністю.

Якби учасники навіть наймасштабнішої афери використовували виключно терміни фінансової та юридичної сфери, а сама схема з елементами, такими як стрілки, кола, товариства з обмеженою відповідальністю, офшорні зони, фінансові інструменти та компанії-посередники, ледве вмістилася б на аркуші формату А4, реакція суспільства могла б бути зовсім іншою.

Але "підозру отримувати не хочеться", "некрасиві долари" і страждання фігуранта, якому важко нести пакет із півтора мільйонами, - тут усе очевидно будь-якій людині без профільної освіти. "Плівки" пішли в народ.

Отже, на світанку третього дня, у середу, Германа "Професора" Галущенка відсторонили від його посади. Це, можливо, і був вірний крок, але, на жаль, він прийшов із запізненням на цілих сорок годин. А в подібних ситуаціях це справжня вічність.

У першій половині середи представники політичних кіл, з якими спілкувались журналісти РБК-Україна, висловлювали занепокоєння, що влада, відповідно до стародавньої української традиції, обере найгірший сценарій реагування на кризу. Йдеться про можливу пряму атаку на НАБУ та САП, що могла б включати підозри, обшуки та арешти. Проте, на щастя, цього разу вдалося уникнути звичних методів.

Навіть незважаючи на те, що на даний момент YouTube-продакшн НАБУ зробив перерву, прокурори САП активізувалися в судах, займаючись питанням запобіжних заходів для підозрюваних. Вони додали нові імена та деталі до справи.

Серед учасників виявився й колишній асистент, а також давній товариш Зеленського, Сергій Шефір, і навіть сам президент. Хоча Зеленський і був згаданий у незрозумілому контексті, цілком ймовірно, що це не має жодного відношення до суті справи. Проте, зв'язок між "плівками", "корупцією", "другом президента" та "президентом" почав формуватися майже автоматично.

"Боєприпаси опускаються все ближче", - зазначив співрозмовник РБК-Україна, перебуваючи в політичних колах.

Отже, нарешті ми стали свідками чіткої реакції від Зеленського: обидва міністри, які опинилися в епіцентрі скандалу, були усунені зі своїх посад. А Тимур Міндіч, близький до президента і ключова фігура в цій історії, ще й потрапить під санкції. Це, безумовно, правильні рішення, однак, варто відзначити, що вони прийшли з надзвичайною затримкою — більше ніж через дві доби після того, як це було необхідно.

Чи зможе це запобігти наслідкам скандалу? Сумніваюся. Такі випадки нагадують гангрену: щоб її приборкати, необхідно діяти рішуче та без жалю. Якщо затягувати з рішеннями, наслідки можуть виявитися значно серйознішими, і навіть кардинальні заходи не завжди гарантують успіх.

Особливо враховуючи, що снаряди продовжать падати, а серіал з "плівками" навряд чи завершиться на четвертій серії. Крім того, шоураннери з НАБУ вже оголосили про плани на продовження.

Фрагмент "плівок Міндіча" (джерело: відеозапис НАБУ)

Наслідки події можна поділити на внутрішні та зовнішні.

З першими все очевидно - потужний удар по іміджу, підтримці та довірі до влади, маса народного невдоволення, тим паче на тлі відключень світла і важкої ситуації на фронті. Але незважаючи на заклики російської ботоферми до негайного майдану, не схоже, що ситуація піде за таким, максимально небезпечним сценарієм. Ключове слово - поки що не піде. Хто знає, що буде в наступній серії.

Проте, навіть якщо ця оповідь не матиме катастрофічних наслідків і з часом буде витіснена новими подіями, а також трохи загубиться в пам'яті, наслідки для майбутніх виборів, які, безумовно, відбудуться, залишаться. Знайдеться хтось, хто нагадає людям про "двушку в Москві".

Більш предметними і близькими в часі можуть бути зовнішні наслідки. Поки що Захід уважно спостерігає, офіційно майже нічого не коментує, теж очікує нових серій і подальшого розвитку подій.

Цілком ймовірно, що на підтримку України з боку міжнародних інституцій ця ситуація, якщо вона не перейде межі, не матиме істотного впливу — адже у війні з Росією нас навряд чи залишать без допомоги. Проте, після літнього скандалу з НАБУ і САП, до України почали ставитися з підвищеною увагою, немов під мікроскопом. Зараз, напевно, можуть застосувати ще й детальніший аналіз. Це може призвести до того, що нові транші підтримки будуть супроводжуватися значною кількістю додаткових вимог, яких Україні потрібно буде дотримуватися.

Крім того, антиукраїнські популісти, які присутні майже в усіх західних країнах, отримали чудову можливість використати ситуацію на свою користь. Вони можуть тепер стверджувати, що ми ж попереджали вас про корупцію в Україні, а ви не бажали нас слухати. Тепер їм не потрібно вигадувати фантастичні історії про "яхти Зеленського", адже існують цілком реальні факти. Досить лише взяти роздруківки переговорів, перекласти їх на свою мову і продемонструвати з трибуни парламенту: кому ж ви плануєте видати 200 мільярдів репараційного кредиту? Цим самим людям?

Звісно, це очевидний популізм, але він може бути зрозумілим і привабливим для європейської та американської аудиторії.

У сухому залишку, українська влада так і не навчилася прораховувати на кілька кроків уперед навіть нескладну партію. Але при виборі між поганим і жахливим сценарієм хоча б не віддала перевагу останньому.

Але і не спробувала якось обернути ситуацію на свою користь, за класичними правилами спін-політтехнологій. Мовляв, подивіться: так, корупція ще є, але недоторканних немає, друг ти президента чи не друг, якщо вкрав - до в'язниці, таку країну якраз і будують українці, починаючи з Революції, і ось уже є прогрес тощо.

Як кажуть наприкінці кожної серії, "далі буде". Тим паче, судячи з усього, у продовженні йтиметься вже не про крадіжки на енергетиці, а про ще більш чутливу тему - схеми на оборонці.