На згадку про волонтера та воїна бригади "Рубіж" Сергія Савченка.

Він був підприємцем, парламентарем, волонтером і меценатом, проте вірив, що справжня битва проходить на передовій.

Сергій з'явився на світ 29 вересня 1980 року в Кропивницькому, який на той час носив назву Кіровоград. Він проживав у селі Михайлівка, що входить до Олександрівської громади, та керував сільськогосподарським підприємством. У місцевій спільноті його поважали не тільки як успішного бізнесмена, але й як благодійника, який завжди був готовий підтримати тих, хто потребував допомоги.

Сергій обіймав посаду депутата Кіровоградської обласної ради сьомого скликання. У 2020 році він був обраний депутатом Олександрівської селищної ради, де очолив фракцію "Свобода".

Чоловік захоплювався полюванням і риболовлею. Вивчав історію рідного краю. Він дуже любив зброю і знав, як нею користуватися.

З початку конфлікту в 2014 році я активно підтримував волонтерів у їхній справі забезпечення військових. Передавав на фронт автомобілі, включаючи вантажівки, військове спорядження та продукти харчування. Після початку повномасштабного вторгнення моя допомога Силам оборони стала ще більш інтенсивною. Я отримав численні подяки та нагороди від різних військових підрозділів.

"Проте для справжнього націоналіста було важко залишатися в тилу, коли триває війна", - зазначили на своїй Facebook-сторінці представники Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода".

Отже, на початку 2023 року Сергій вирішив залишити свою посаду в бізнесі і став добровольцем, щоб піти на фронт. Він служив у мінометній батареї четвертого батальйону "Сила Свободи", що входить до складу бригади швидкого реагування Національної гвардії "Рубіж".

"Як чоловік, який вже має певний життєвий досвід, я здобув уявлення про цей світ. На початку 2022 року я прийняв рішення піти на службу, адже вважаю, що це обов'язок кожного чоловіка — захищати свою країну. Спершу я працював у сфері, пов'язаній з військовою діяльністю, але не у Збройних Силах України. Проте з початком 2023 року я відчув, що настав час зробити крок вперед і приєднатися до служби... Я маю досвід роботи зі зброєю, адже колись займався спортом, проте найважливіше в цій справі — це мотивація. Саме це я зрозумів найкраще", - зазначив він в одному з інтерв'ю.

Сергій воював на кількох важких напрямках, таких як Лиманський і Сіверський. Вдома на воїна чекали дружина і двоє дітей. Та 31 січня 2025 року ворожий FPV-дрон влучив в авто, у якому військовий їхав разом із побратимами.

"Ця втрата є неймовірно важкою не лише для нас, а й для всієї України. Сергій справді став для нас близькою людиною. Завжди усміхнений, енергійний та ініціативний, він вмів надихати та був опорою нашої команди", - висловилися його колеги з об'єднання "Свобода".

Керівниця громадської організації "Спілка ветеранів війни, учасників АТО/ООС "Іволга" Дарія Ільїна написала у Фейсбуці:

"Сергію, ти був і будеш Людиною з великої літери, щирим патріотом, вірним другом, відважним воїном... Частину мого серця ти забрав з собою. Ти був для мене, як син".

"Сергій - мій колега по минулому скликанню. Завжди привітний, виважений, цікавий співбесідник... був. Не хочеться вірити у втрату... Лети, наш небесний Воїне. Україна втратила ще одного Героя", - написала колега Сергія, заступниця Олександрійського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, депутатка Кіровоградської обласної ради 7 та 8 скликань Ірина Чемерис.

Фото: Фейсбук-сторінка Дейнеко Павло, Фейсбук-сторінка Галина Чорна, Олександрівська селищна рада