Растущая угроза зависимости. Причины и следствия снижения симпатий и доверия поляков к американцам.

До нещодавнього часу польське суспільство вважалося одним з найпроамериканськіших у світі. У державі, де практично кожна тема викликає суперечки та призводить до розбіжностей, зберігалася одностайність у питаннях зовнішньої політики та національної безпеки протягом багатьох років.

Ізольовані до 1989 року в так званому соціалістичному таборі, поляки мріяли про американську свободу, споживацький рай і - на чому варто наголосити - ідеалізували Сполучені Штати. Ті, що хотіли падіння авторитарної влади й усього Радянського Союзу, під час холодної війни вболівали за Вашингтон, ідеалізуючи при цьому американський імперіалізм.

Іншими словами, прагнення звільнитися від московського впливу на Захід стало причиною відсутності серйозних розбіжностей між основними політичними партіями щодо зовнішньої політики. Сполучені Штати сприймалися як основний гарант безпеки, тоді як Європейський Союз виступав надійною опорою в демократичному та капіталістичному середовищі.

Таким чином, Польща перетворилася на активного підтримувача проатлантичного курсу.

Однак ситуація почала змінюватися, особливо за останнє десятиліття.

Соціологія фіксує зміну настроїв

Ставлення до Європейського Союзу почало демонструвати ознаки проблем ще на початку XXI століття, але справжній "прорив" стався у 2015 році. Того року Європу охопила хвиля поляризації та популізму, що призвело до так званої міграційної кризи. Водночас у Польщі до влади знову прийшла партія "Право і справедливість" разом з коаліційними партнерами.

На сьогоднішній день жоден з відомих польських політиків не виступає за вихід з Європейського Союзу. Проте, мова правих партій сприяє зростанню недовіри та негативного ставлення до європейської інтеграції.

Ставлення Польщі до Сполучених Штатів почало трансформуватися пізніше, коли Дональд Трамп перебував на своїй другій президентській посаді.

У результаті ставлення до ЄС і США - вже не тільки предмет дискусії. Воно може спричинити розкол польського суспільства.

У 2023 році, згідно з глобальним дослідженням Pew Research Center, 93% респондентів з Польщі висловили позитивне ставлення до Сполучених Штатів. Польська нація, подібно до ізраїльтян, була визнана однією з найбільш прихильних до Америки у світі.

Як зазначали дослідники, симпатія до США була тоді надзвичайно висока через повномасштабний напад Росії на Україну: перед лицем загрози поляки ще більше покладалися на свого заокеанського покровителя. Лише 4% респондентів ставилися до США негативно.

У Польщі аналітичний Центр дослідження громадської думки (CBOS) регулярно вивчає ставлення поляків до представників інших націй. Результати недавнього опитування, опубліковані на початку 2026 року, свідчать про зміни в громадських настроях.

Лише 47% громадян Польщі мають позитивне ставлення до американців.

Цей показник на 11% нижчий у порівнянні з результатами дослідження, що відбулося минулого року, і на 21% менший у порівнянні з даними опитування, проведеного у 2023 році.

У березні 2023 року, коли президент Джо Байден відвідав Польщу, приблизно 80% польських громадян висловлювали позитивну думку про відносини між Польщею та США. Проте, вже у квітні 2025 року, за даними CBOS, цей показник знизився майже на 50%: лише 31% опитаних вважали ці відносини добрими, в той час як 52% охарактеризували їх як "ні хороші, ні погані".

Якщо подивитися на це з іншого ракурсу, можна сказати, що це все є "ефектом Трампа".

Тривожна непередбачуваність столиці США

По-перше, риторика президента США, його рішення і стиль ведення зовнішньої політики провокують у Польщі сумніви у тому, чи можна буде покластися на Вашингтон у разі нападу Росії - з погляду Варшави це найважливіше питання. Однак візитівкою Трампа стала його непередбачуваність.

По-друге, президент США більше уваги приділяє критиці європейських керівників, ніж російському лідеру Владіміру Путіну, до якого він виявляє значно більше розуміння. Це викликає певні сумніви серед польського населення та еліти.

Насправді, зміни у взаєминах зі Сполученими Штатами мають структурний характер.

Сполучені Штати ще за президентства Барака Обами почали сигналізувати про зміну своїх стратегічних пріоритетів: Європа втрачає своє значення з погляду американської безпеки та інтересів, поступаючись Азії, особливо в контексті суперництва з Китаєм. Однак до європейців цей сигнал довго не доходив - аж поки не прийшов Трамп і більше не можна було ігнорувати той факт, що трансатлантичний альянс у широкому розумінні повинен змінитися. Що, ймовірно, призведе до його послаблення.

Ця ситуація ставить Польщу у надзвичайно важке становище. Зменшення інтересу з боку США не лише знижує стримуючий вплив на Москву, але й викликає внутрішні суперечки в країні щодо того, як реагувати на зміни в обстановці.

Частина європейських країн на чолі з президентом Франції Емманюелем Макроном переконує, що Європа повинна якомога швидше стати автономною. Тобто незалежною і від американської військової підтримки, і від американських технологій.

Інший блок на чолі з Німеччиною реагує стриманіше і шукає способів за будь-яку ціну зберегти трансатлантичний альянс і згладити суперечки з Вашингтоном.

Польські політичні еліти ставляться з великою недовірою до французьких ідей, виходячи з переконання, що французи керуються не інтересами європейців, а тільки власними імперськими амбіціями.

Актуальним пріоритетом для Польщі є забезпечення тривалого перебування американських військових на своїй території. Бажано також, якщо це можливо, розширити їх чисельність.

Це об'єднує всі основні політичні партії Польщі.

Тим часом в Польщі триває обговорення щодо необхідності розробки альтернативного європейського плану Б на випадок, якщо виникне потреба в обороні без підтримки Вашингтона.

Європейцям досі не вистачає технологій, спроможностей, а також готовності стати до боротьби.

Проте ситуація починає трансформуватися — в Європейському Союзі активно впроваджують нові ініціативи, які мають на меті поглиблення співробітництва та зміцнення безпекового потенціалу. Чи повинна Польща, враховуючи загрозу з боку Кремля, зайняти лідируючу позицію в цих ініціативах? А можливо, усвідомлюючи беззаперечний пріоритет Сполучених Штатів, їй слід утримуватися від активних дій?

Оптимальним варіантом, безумовно, є лобіювання обох позицій, проте в реальності часом потрібно робити певний вибір.

Партнерство "ПіС" та MAGA

На правому фланзі польської ідейно-політичної сцени перемагає лояльність до США. Президент Кароль Навроцький навіть наклав вето на закон про участь Польщі у євросоюзівській програмі позик SAFE. Вона, з одного боку, покликана допомогти країнам ЄС швидше надолужити відставання в озброєнні, а з іншого - підтримати розвиток європейської оборонної промисловості.

І якщо першу мету Вашингтон підтримує, то друга - зростання європейської конкурентоздатності на ринку озброєнь - не викликає в нього захоплення.

І тут можна було б дошкульно зазначити: Вашингтон хоче, щоб європейці витрачали на свою безпеку більше коштів, купуючи озброєння в США.

Польські праві все ще вважають Сполучені Штати більш надійними партнерами, ніж інші країни Європи. Це питання можна обговорювати з багатьох боків, наводячи різноманітні доводи, проте, здається, що на польську точку зору значно сильніше впливають не раціональні аргументи, а глибокі емоційні переконання та ідеали.

Спільні цінності й неприязнь до сучасного європейського лібералізму об'єднують президента Навроцького та партію "Право і справедливість" із рухом MAGA (Make America Great Again). Ці табори розвивають співпрацю в рамках неформальної інтернаціональної коаліції нових правих сил, які оголошують культурні війни та прагнуть докорінно змінити суспільства, що, на їхню думку, "загнивають".

Частина лідерів американських націонал-християнських правих течій висловлює заперечення щодо участі жінок у військовій службі та їхнього права голосу. Інші прагнуть позбавити громадянства осіб з міграційним минулим, тоді як деякі намагаються скасувати принципи, що розділяють церкву і державу.

Дональд Трамп запевняє, що відновить старі часи.

На думку шанувальників американського президента, це було більш вдалим.

Водночас у центрі польської політичної сцени та на її лівому фланзі (у Польщі - досить слабкому) панує страх перед радикалізмом партії "Право і справедливість" та Дональда Трампа. Вони, на думку критиків, прагнуть знищити демократичні запобіжники, що стримують виконавчу владу й захищають від авторитаризму. Європейський Союз із цієї перспективи є гарантом демократії та вибором, який визначає ідентичність.

Польський ліберальний центр і ліві сили захищаються також від розпалених правими культурних конфліктів, великою мірою імпортованих зі Сполучених Штатів. Ця частина політичної еліти й суспільства підтримує розвиток європейських ініціатив у сфері безпеки та зовнішньої політики.

На правому фланзі польської політичної сцени європейська інтеграція викликає побоювання щодо втрати суверенітету (який трактується досить таки примітивно).

У центристських колах, а особливо на лівому фланзі, вважають, що загрозою для суверенітету є, в першу чергу, самі Сполучені Штати. Європейці можуть протистояти цій імперській силі лише об'єднавшись.

Центр та ліві сили зростаюче стурбовані залежністю Європи від могутніх американських технологічних компаній, керівники яких не лише підтримують праворадикальні погляди Вашингтона, але й, як у випадку з Ілоном Маском, відкрито впливають на внутрішні справи європейських країн.

Американська роль для Польщі

Нещодавно, завдяки підтримці впливових представників уряду США, стало можливим забезпечити притулок для відомих діячів польської опозиції, яких розшукує польська прокуратура за підозрою у серйозних правопорушеннях, зокрема у фінансових злочинах. Серед них – колишній міністр юстиції та генеральний прокурор Збігнєв Зьобро, а також ексзаступник міністра юстиції Марчин Романовський. Обидва були змушені покинути Угорщину після поразки Віктора Орбана.

Крім того, Вашингтон у своїх корпоративних інтересах тисне на Польщу, аби та відмовилася від впровадження цифрового податку та законодавства, яке могло б захистити польські підприємства від нечесної конкуренції з боку американських компаній. Проте лідерів технологічних гігантів все ще зустрічають у Польщі з великою шаною, незалежно від політичної ситуації в країні.

Таким чином, враховуючи бізнес-стратегію Дональда Трампа у сфері міжнародних відносин, у деяких поляків виникає обґрунтоване запитання.

Яку ціну Польща заплатить у майбутньому за залежність від США?

Нещодавні висловлювання представників американської адміністрації, а також їх стратегічні документи свідчать про намір Вашингтона впливати на внутрішні політичні процеси в окремих європейських країнах, підтримуючи політичні рухи, які ідеологічно співзвучні з поглядами Трампа. Існує припущення, що США мають намір використати найвідданіші їм держави для ослаблення єдності Європейського Союзу, і, можливо, Польща має стати однією з таких країн у цьому плані.

Подібний підхід Вашингтона викликатиме внутрішні конфлікти в Польщі та в усій Європейській спілці, що призведе до послаблення Європи в цілому.

Таким чином, погляди польського населення на США сьогодні все більше формуються під впливом світогляду та політичних рішень Дональда Трампа.

Питання про те, як зміна президента США вплине на зовнішню політику цієї країни, залишається актуальним. Особливо цікаво, якою буде стратегія Вашингтона щодо Європи, зокрема в контексті відносин з Польщею.

Співпраця з США залишається сьогодні для Польщі стратегічно важливою - особливо у сферах безпеки та енергетики. Росія, здійснивши повномасштабну агресію на Україну, лише зміцнила цю співпрацю - Польща повинна озброюватися, а отже, купувати більше американської зброї. Їй довелося позбутися залежності від російських енергоресурсів, тому тепер країна дедалі більше імпортує скраплений природний газ із США.

З точки зору США, Польща перетворилася на ключовий логістичний центр для військових потреб та вірного партнера. У структурному плані їхні зв'язки стали більш міцними, ніж будь-коли раніше.

Але стратегічно вони стали непередбачуванішими.

Автор: Агнешка Ліхнерович, журналістка з Польщі.

Текст спочатку з'явився на ресурсі "Нова Польща" і публікується з дозволу власника авторських прав. Переклад виконав Андрій Савенець.