Волонтери Прикарпаття працюють над тим, щоб захисники стали невидимими для супротивника.

На Прикарпатті волонтери допомагають українським захисникам стати невидимими для ворога. Понад 300 людей щодня виготовляють маскувальні костюми, сітки та кавери на каски для військових. Репортаж Юлії Конох.

Я не на виду, почекайте, увімкну ліхтарик на лобі. Ось так мене можна помітити. Вибачте, просто кікімора така майстерно зібрана, що я зовсім зникла.

Такі відгуки надихають продовжувати підтримувати українських воїнів, говорить Людмила Лучин. Вона почала свою волонтерську діяльність ще у 2014 році, коли її чоловік вирушив на фронт. Спочатку разом з іншими небайдужими жінками вони плели маскувальні сітки з матеріалів, які приносили люди. Серед цих речей були куртки кольору хакі, що стало поштовхом для нової ідеї.

Людмила Лучин, директорка благодійної ініціативи "Приховай героя":

Це були свіжі куртки, і в мене виникла цікава думка: чому б не створити маскувальний костюм, адже шкода псувати цей чудовий матеріал. Тому перший костюм ми зробили, нашивши його на вже готову курточку.

Всі дизайни виробів майстрині створювали власноруч, погоджуючи їх з військовими та очікуючи на їхні коментарі. Перші маскувальні костюми були виготовлені з мішковини.

Людмила Лучин, директорка благодійної ініціативи "Приховай героя":

В даний час ми виготовляємо маскувальні костюми, використовуючи спанбонд. Це легкий матеріал, який не вбирає вологу і швидко висихає. Навіть якщо він зволожиться, він швидко повертається в експлуатаційний стан. Натомість костюм з мішковини вимагає повного висихання перед повторним використанням.

Для створення одного костюма необхідно 50 годин роботи та 10 тисяч пучків ниток.

Людмила Лучин, директорка благодійної ініціативи "Приховай героя":

Деякі наші волонтери навіть плетуть сітки у себе вдома, тобто вони з нуля беруть, ну, єдине, що беруть в нас - це вже випрані ниточки мішковини, складають вдома ці пучечки й наплітають, тому що розуміють, наскільки це важливо, і що ми не завжди встигаємо справитися з такою великою кількістю замовлень.

Допомагати приходять цілими родинами. Десятирічна Софійка разом із батьками тут уже четвертий рік. Нині разом із мамою Оксаною працюють над зимовими камуфляжними штанами.

Оксана, активистка-волонтер:

Кожен маленький букетик формується з тонких ниточок. Спершу інші майстри створюють ці букети, а я їх пришиваю до стрічки, а потім уже закріплюю на готовій викрійці, яку також виготовляють інші.

Паралельно керівниця проєкту розкроює накидки для верхньої частини костюмів.

Зараз я займуся кроєнням, адже у нас вже є зручне місце для цього процесу. Дівчата приходять сюди, знаючи, що знайдуть готові викрійки плащиків, які їм лише потрібно зшити. Таким чином, у нас організований своєрідний конвеєр. Хтось приносить матеріали, ми їх кроїмо, а потім переміщаємо в іншу зону, де дівчатам відомо, де брати все необхідне для шиття.

Для багатьох помічниць така діяльність не лише волонтерство, а й спосіб психічного розвантаження.

Оксана, активистка-волонтер:

Я намагаюся поєднувати своє життя з прослуховуванням українських аудіокниг, які стали для мене справжньою класикою. Це трохи допомагає заспокоїтися після всіх негативних новин, обстрілів та інших тривожних подій.

Від початку повномасштабної війни волонтери допомогли з маскуванням уже понад трьом тисячам воїнів. Кількість сіток та каверів навіть не рахували. Під час роботи усі мають дотримуватися найголовнішого правила - працювати з добрими помислами та молитвою.