Митці гуртуються для підтримки українського танцю | UACRISIS.ORG

Міжнародний благодійний фонд "Імпульс Трансформація Платформа" повідомив про старт всеукраїнської програми "Танцплан України", яка має на меті розробку стратегії розвитку танцювальної індустрії в Україні.

На презентації в Українському кризовому медіа-центрі було зазначено, що ініціатива спирається на європейський досвід стратегічного розвитку танцю і водночас формується як відкритий процес організації професійної танцювальної спільноти в Україні.

Згідно з висловлюваннями Віктора Рубана, ініціатора "Танцплану України", режисера та хореографа, для України цей проект є не лише новаторським кроком, але й продовженням спостереження за активним процесом об’єднання зусиль танцювальних спільнот у різних європейських країнах. Це підтверджується залученням експертів з подібних ініціатив з Німеччини, Люксембургу, Бельгії та Швейцарії. Він також окремо відзначив участь Бюро Мадлен Рітер у установчому круглому столі.

Багато цікавих ініціатив базуються на особистому досвіді їх авторів. Це може включати створення власних танцювальних шкіл, студій, незалежних колективів або впровадження інноваційних освітніх методів у навчальних закладах. Деякі з них також активно співпрацюють з міжнародними інститутами та професійними мережами. Однак, в умовах такої великої країни, реалізувати свої ідеї самостійно виявляється дуже складно. Це часто призводить до вигорання та зневіри, навіть серед координаторів груп, які присутні тут. Виникає відчуття невизначеності щодо подальших кроків і втілення змін. Проте, навіть у таких умовах, зміни відбуваються завдяки нашій активній участі та співпраці, і найбільш значущі результати досягаються, коли ми об'єднуємо зусилля.

У ході презентації були розглянуті мета та основні принципи впровадження ініціативи, а також дев’ять напрямків, які були визначені в рамках робочих груп, створених після консультацій з фахівцями.

Координаторка робочої групи "Танцплан. Спадщина танцю", дослідниця в галузі танцю, хореографка, викладачка та старша наукова співробітниця Музею української діаспори Світлана Олексюк підкреслила, що збереження танцю є надзвичайно складним завданням. Танець відноситься до категорії нематеріальної спадщини, тоді як музичні твори мають принаймні систему нотного запису. Проте для танцю не існує єдиної системи документації, що викликає безліч труднощів. Навіть якщо танець вдалося зафіксувати, для кожної окремої системи необхідно шукати відповідну інтерпретацію.

Ще одна проблема, яка ускладнювала документування танцю, зокрема в XX столітті, полягала в тому, що танець завжди потребує колективу та його виявлення. Це є яскравим відображенням сприйняття та способів життя суспільства. Водночас, вільно висловлювати себе або шукати нові форми самовираження, окрім виконання ідеологічних норм, було надзвичайно важко. Отже, досліджувати цю історію виявлялося ще складнішим завданням.