На думку політолога, Росія почне виступати проти розгортання миротворців в Україні, але тоді їм доведеться пояснювати свою позицію США.
6 січня президент України Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписали декларацію, що окреслює плани щодо розгортання багатонаціональних сил в Україні після завершення конфлікту. Макрон підкреслив, що на недавньому саміті в Парижі було досягнуто домовленостей щодо механізмів моніторингу режиму припинення вогню в Україні, які підтримуватимуть Сполучені Штати. Політолог Ігор Рейтерович у своєму інтерв'ю УНІАН розглянув ролі миротворців, їхній потенційний вплив на безпеку та можливу реакцію Росії.
Коаліція зацікавлених країн підписала угоду про розміщення західних військових сил в Україні. Чи прийме ці умови російський лідер Володимир Путін? Якщо ні, то в чому сенс підписання цього документу?
Росія рішуче заперечує проти ідеї розміщення військ НАТО в Україні, але є нюанс: якщо мова йде про двосторонні або тристоронні угоди, то це не вважається присутністю військ НАТО. У такому випадку країна може стверджувати, що на її території перебувають британські сили, але вони не є частиною військової структури НАТО. До речі, подібні дії часто здійснюють американці, коли беруть участь у конфліктах по всьому світу, офіційно підкреслюючи, що їхні дії є діями Сполучених Штатів як незалежної держави, а не як члена НАТО.
Отже, важливим моментом є те, що якщо така угода укладається і ці питання ретельно обговорюються, це свідчить про те, що американська сторона затвердила її підписання і готова представити цю ідею Росії. І, ймовірно, буде відстоювати її, оскільки мова йде про забезпечення безпеки. Кожна суверенна країна, а Україна є саме такою, має право ухвалювати рішення щодо розміщення військових сил інших держав на своїй території або відмовлятися від цього.
Ніхто, до речі, не заважав країні-агресору укладати угоду з Північною Кореєю та розміщувати її військові підрозділи на території Російської Федерації. Моя думка полягає в тому, що якщо Росія почне активно виступати проти цього, їй доведеться дати пояснення Сполученим Штатам щодо причин таких дій.
У будь-якому разі, це для нас вірна наратив. Нам потрібно обговорювати це вже сьогодні, адже існує не один, а чотири документи, що стосуються завершення війни. Один з них стосується гарантій безпеки. Тож ми виконуємо те, що маємо робити, а далі вже американці будуть відстоювати цю позицію або ж ні у переговорах з Російською Федерацією.
Макрон анонсував, що після встановлення миру в Україні можуть бути відправлені "численні французькі військові". Він зазначив, що "ці сили не братимуть участі в бойових операціях". Яке завдання вони виконуватимуть для забезпечення безпеки нашої держави?
Вони зосередяться на питаннях оборони українського повітряного простору та захисту України на водних маршрутах. Цю інформацію офіційно підтвердив президент Франції. Крім того, мова йде про підготовку та перепідготовку військових підрозділів України.
Отже, вони будуть забезпечувати логістичну та іншу підтримку, що, безумовно, є недостатнім варіантом для нас, проте може слугувати другим або третім ешелоном оборони, чому б і не. Це не будуть традиційні військові бази, а радше центри або хаби, де вони перебуватимуть. Зрозуміло, що це також виступає як стримуючий фактор для Росії. Наприклад, якщо вони знову вирішать вчинити агресію, їм слід усвідомлювати, що, завдаючи удари по містах на заході України, вони можуть наражатися на ризик поранення британських чи французьких військовослужбовців. Це буде casus belli (привід для війни) і може спонукати ці країни активніше долучитися до конфлікту проти Російської Федерації. Вважаю, що це максимум, який ми могли досягти в нинішніх умовах.
Проте ці військові бази будуть знаходитися на значній відстані від лінії розмежування, лише на заході?
Дуже далеко від лінії розмежування. Моніторинг буде здійснюватися зовсім іншими засобами. Макрон казав про участь американців, але поки американців в фінальній версії цього комюніке немає. Я думаю, вони з'являться, тому що головне - це підписувалося за участі американців, і окрема делегація прилетіла. Тому вони, мабуть, погодили цю історію.
Яке значення має заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца про готовність Німеччини розмістити свої війська в сусідніх країнах НАТО, що межують з Україною? Він також зазначив, що Німеччина не планує розміщувати свої війська в Україні, навіть у разі досягнення мирної угоди. Аналогічну позицію висловила і Італія.
Вони висловлюють свої думки, беручи до уваги сучасну ситуацію. Наприклад, Бельгія також заявляла, що не планує надсилати війська, але готова надати Україні допомогу в інших сферах, де це можливо. Важливо зрозуміти, що позиція виборців, зокрема Мерца і Мелоні, наразі така, що вони не готові до цього кроку. Проте питання розміщення іноземних військ в Україні все ще актуальне. Хоча зараз це може здаватися малоймовірним, ситуація може змінитися. Це класичний приклад вікна Овертона – важливо зробити перший крок. Коли хтось наважиться на дії, інші побачать, що в цьому немає нічого надзвичайного чи небезпечного.
Отже, я не виключаю можливість, що погляди німців або італійців можуть змінитися. Звичайно, позиція Трампа є надзвичайно важливою: якщо в певний момент він висловить підтримку певному документу, але з пропозицією збільшити участь інших країн, це може вплинути на їхні рішення. Особливо, якщо планується, що всі дії відбуватимуться під керівництвом Сполучених Штатів, проте без безпосередньої участі американських військових на українській землі. В такому випадку американці можуть залишатися на базах НАТО в Європі, координуючи всі процеси з відстані.
Мерц також заявив, що для досягнення миру в Україні будуть потрібні компроміси. Про які компроміси йде мова?
Всі учасники дискусії фактично зосереджуються на одному компромісі, що стосується територій, адже в інших аспектах Україна вже продемонструвала свій максимальний потенціал. Важливо, щоб у розмовах про компроміси не забували враховувати позицію Російської Федерації. Це є критично важливим моментом. Україна вже зробила чимало. Наприклад, сама ідея завершення війни на нинішній лінії розмежування є компромісом з українського боку, оскільки інші території залишаються українськими. Якщо ми готові обговорювати це питання, це вже свідчить про наш поступ. Я вважаю, що це вони мають на увазі, і рано чи пізно обговорення цього питання стане актуальним, щоб зазначити, що Україна зробила все можливе, і тепер чекає відповідних зусиль з боку Росії. Особливо враховуючи, що Росія не має значних успіхів на фронті, якими могла б похвалитися для тиску на Україну.
Україні було надано гарантії, частина з яких аналогічна 5 статті НАТО про колективну оборону. Однак якщо дійде до нової ескалації, чи справді ці країни воюватимуть за Україну? Якщо так, то що заважає їм це робити зараз?
Я би питання навіть по-іншому поставив. А якщо завтра Росія нападе на Естонію, чи буде працювати п'ята стаття НАТО? Гарантії немає, і вона не з'явиться. Зараз їм заважає воювати той факт, що в них немає ніяких підписаних документів з Україною. І вони бояться влазити в цей конфлікт з Російською Федерацією. Але якщо буде підписаний документ, то це вже буде інша ситуація. Це як от з Ізраїлем. Чому, наприклад, США, Британія або інші країни беруть участь у відбитті атак на Ізраїль, які здійснював Іран? Тому що в них є відповідні договори. І ці договори їх зобов'язують Ізраїлю в цьому питанні допомагати. Коли в нас буде такий же договір, тоді буде трошки інша розмова. Головне, щоб цей договір мав зобов'язуючий характер, а не був схожий на Будапештський меморандум.
Багато країн, що входять до Коаліції охочих, потребують схвалення своїх парламентів для ратифікації підписаних угод. Яка ймовірність, що в цих документах буде положення про оборону України, які, як зазначив Зеленський, "мають юридичну силу" і можуть бути затверджені голосуванням?
Це питання залежить від конкретної країни. Наприклад, у Великій Британії, на мою думку, ситуація виглядає досить сприятливо, оскільки там існує двопартійна підтримка, і незалежно від того, хто саме перебуває при владі, це не матиме великого значення. У Франції, принаймні на сьогодні, можливо, ситуація інша. Загалом, потрібно аналізувати кожну країну у момент ухвалення рішень, оскільки це демократичні системи. Існують політичні сили, які наполягають на необхідності уникати втручання у російсько-українську війну, підтримуючи Україну в обмеженому обсязі. Тому, на мою думку, важливо дочекатися конкретного документа, що міститиме позиції всіх учасників. Відповідно до цих позицій, ми зможемо оцінити, наскільки парламенти готові підтримувати або ж, навпаки, відхиляти ці ініціативи.
Особливо варто зупинитися на темі морських гарантій. Зокрема, Туреччина висловила готовність взяти на себе відповідальність за забезпечення безпеки на морі для України. Як можна оцінити можливості Анкари в цьому аспекті?
Туреччина має всі можливості для цього, оскільки її військово-морська присутність у Чорному морі є однією з найсильніших. Її флот дійсно вражає, і в цьому регіоні Росія не є єдиною домінуючою силою. Відтак, Туреччина може без жодних сумнівів здійснити свої наміри. Це не становить для неї жодної проблеми, і вони вже давно обговорюють ці питання, адже для турків це також спосіб підвищення свого міжнародного статусу — геополітичний аспект, який вони готові реалізувати. Для нас ця ситуація виглядає досить обнадійливо.
Вас також можуть зацікавити новини:
#Українське незалежне інформаційне агентство #Дональд Трамп #Північна Корея #Україна #Росія #Президент України #Бойові дії #Італія #Європа #Франція #Володимир Зеленський #Володимир Путін #НАТО #Ізраїль #Еммануель Макрон #Президент Франції #Іран #Західна Європа #Компроміс #Американці #Історія #Західна Україна #Політолог #Бельгія #Туреччина #Суверенітет #Парламент #Документ #Будапештський меморандум про гарантії безпеки #Естонія #Анкара #Фрідріх Великий #Перемир'я #Німеччина #Турецький народ #Велика Британія #Прем'єр-міністр Сполученого Королівства #Америка #Канцлер Німеччини (1949–дотепер) #Британські збройні сили #Диктатор #Солдат #Брати