Микола Кравченко: Якщо ми не навчимо дитину стикатися з труднощами, світ не буде до неї поблажливим.

Слухайте, я вам скажу прямо та без прикрас, адже мене вже втомлює ця історія, коли спорт роблять винним у тому, що діти "ламаються".

Насправді, проблеми у дітей виникають не через спорт, а через безвідповідальність, брак обмежень і вседозволеність. Замість того, щоб навчати їх витривалості, їх вчать обходити труднощі.

Скільки ж разів це траплялося: тренер висловився злегка суворо — і вже скандал на обличчі. Дитина заявила, що їй важко — батьки миттєво мчать її забирать. А як ви уявляєте? Щоб дитина виросла м'якою квіточкою, яку зламає перший же порив вітру?

Світ не буде м'яким, йому байдуже, хто що в дитинстві не хотів. Тому ми або гартуємо характер, або готуємось дивитись, як діти не витримують реальність.

Щодня я спостерігаю це у спортзалі. Приходять діти, серед яких є представники багатодітних сімей, сироти та переселенці. В їхніх очах палає вогонь. І ти усвідомлюєш, що ці діти не просто прийшли на тренування, вони прийшли за можливістю вижити, знайти своє місце в житті та довести собі, що здатні на більше. І знаєте що? Саме вони стають найсильнішими з усіх.

Приходить дитина, у якої є все: айфон, спортивна форма, новенькі рукавички. Але мотивація в ній відсутня. Адже в житті їй не потрібно нічого добиватися — все просто дістається на готове.

У нашому клубі ми реалізували просту ідею. У нас є групи для найменших, де акцент не на боксі, а на розвитку основних навичок: розтяжки, кувирки та формування дисципліни. Через рік або півтора тренер може помітити, що одна дитина має потенціал у боксі, а інша може краще проявити себе у танцях. Ми не прагнемо зробити з усіх чемпіонів, а хочемо, щоб діти навчалися долати труднощі і не відходили від реального життя у важкі моменти.

Адже якщо дитина не навчиться, як зібратися, піднятися та йти далі, вона стане дорослою, яка не в змозі витримувати ані критику, ані втрати, ані невдачі. І, чесно кажучи, таких людей стає дедалі більше.

Також хочу звернутися до батьків. Не лякайтеся, якщо вашій дитині важко. Важко — це природно. Якщо вона розплакалася, засмутилася, впала і знову піднялася — це не кінець світу. Це можливість навчитися і здобути досвід. Не перешкоджайте їй на шляху до сили.

Схоже, що сьогодні наш страх за дітей переважає над підготовкою їх до самостійного життя. А насправді, все має бути навпаки.