"Насилу просувалися вперед, але не зупинялися": український сержант утримував свої позиції протягом 472 днів.

Історія Сергія Тищенка висвітлила питання тривалих ротацій на передовій, викликане браком особового складу.

Український військовослужбовець, сержант Сергій Тищенко, провів 472 безперервні дні на фронті, більшість з яких — у вологому підземному бункері, під постійними обстрілами, без можливості отримати денне світло чи свіжий повітряний потік. Цю історію він поділився після повернення додому під Києвом в інтерв'ю виданню The New York Times.

"Я думав, що це займе місяць або максимум два. Не міг уявити, що все затягнеться на такий тривалий період," - поділився військовий.

За його словами, довготривале життя під землею стало серйозним психологічним викликом. Фахівці підкреслюють, що такі ротації негативно впливають на моральний дух військовослужбовців і можуть викликати вигорання, а також сприяти збільшенню проблем із особовим складом.

Полковник у відставці Владислав Селезньов назвав подібні умови "такими, що перевищують людську витривалість".

"Це абсолютно недопустимо. Необхідно впровадити регулярні ротації," - підкреслив він.

Сергій Тищенко, 46-річний ветеринар та батько п'яти дітей, був мобілізований у лютому 2023 року. Під час служби він виконував обов'язки бойового медика, а влітку 2024 року його перевели до 30-ї бригади, яка дислокувалась у Донеччині. Інформації про тривалість його нової ротації не надали.

Спочатку він розраховував на звичні 30-40 днів, але після вересневої атаки на свою позицію, під час якої загинули його товариші, а підкріплення так і не надійшло, стало очевидно, що заміни не буде.

Російські війська скидали гранати та банки, начинені вибухівкою, і навіть дісталися до краю траншеї, яка приховувала бункер.

"Ми всі мріяли, сподівалися, і це тривало безкінечно", - зазначив Тищенко. "Зрештою, ми змирилися з тим, що наш вихід можливий лише після завершення війни, адже не було людей, які могли б нас замінити".

З лютого 2025 року, у зв'язку зі збільшенням атак російських безпілотників, військові майже повністю припинили виходи з укриття. Маленьке віконце закрили, щоб не привертати уваги. Вони не бачили сонячного світла протягом місяців, орієнтуючись у часі виключно за годинниками та календарями на своїх телефонах.

Постачання відбувалося за допомогою дронів: вночі вони скидали воду, консерви та акумулятори. Іноді запаси виявлялися недостатніми.

Поки північнокорейські війська з'являлися на фронті, Україна отримувала винищувачі F-16, а світові лідери змінювалися. Проте жодна з цих новин не доходила до бункера. Радіозв'язок передавав лише дані про роту, не даючи повного уявлення про ситуацію на війні.

У вересні з'явилася надія на евакуацію, але перша спроба була зірвана через несприятливі погодні умови. Лише під час другої спроби сержант Тищенко разом з іншим військовим змогли покинути свої позиції. Воїн ділиться спогадами:

Наші ноги відчувалися, як ніби зроблені з вати. Ми ледь пересувалися, але продовжували рухатися вперед, не зупиняючись.

Командир бригади Дмитро Добуш зазначив, що ротація виявилася "незвично тривалою". Він охарактеризував військового як "відданого патріота", але підкреслив, що в умовах активних бойових дій та дефіциту особового складу подібні ситуації, на жаль, є звичними.

"На жаль, це реалії сучасного етапу конфлікту," - зазначив командир.

Коли Тищенко та його побратим нарешті повністю вибралися, перше, що він хотів зробити - помитися та зателефонувати своїй родині. Справжня зустріч відбулася пізніше, у нього вдома.

Як повідомляв УНІАН, українські піхотинці Денис "Барс" і Дмитро "К2" повернулися з позиції в районі міста Костянтинівка на Донеччині, де вони тримали оборону 130 днів поспіль.

Крім того, воїни привезли з собою полоненого окупанта.

Раніше президент України Володимир Зеленський вручив нагороди двом хоробрим військовим, які невтомно виконували свої обов'язки на позиції протягом 165 днів. Цими відзначеними стали солдат Олександр Аліксєєнко та молодший сержант Олександр Тішаєв. Вони були удостоєні державної нагороди "Хрест бойових заслуг".