Культура люмпен-інтелектуалів: чому Азаров вирішив зупинити Гашека

Нещодавно прем'єр-міністр уряду Януковича Микола Азаров висловив думку, що нібито бандерівці вбили Ярослава Гашека, хоча насправді письменник спокійно помер у Чехословаччині у 1923 році. Це не просто випадкова помилка: між проукраїнськими та проросійськими політиками в Україні завжди існувала суттєва прірва. Перші вирізнялись високим рівнем освіти та культурою, тоді як другі, прагнучи перетворити Україну на Малоросію, навіть не могли оволодіти українською мовою, натомість збираючи численні дипломи. Тому не дивно, що в Росії Азарова визнали академіком.

Розповідь колишнього прем'єр-міністра України Миколи Азарова про те, як нібито бандерівці позбавили життя письменника Ярослава Гашека, справила значний резонанс серед багатьох людей.

Мене ж ця новина особливо не здивувала - просто тому, що я добре усвідомлюю рівень неуцтва людей, які прийшли до влади в Україні у дев'яності роки, причому саме з антиукраїнського табору. Дивовижно, наскільки тоді відрізнялися два табори!

Звісно, можна критикувати політичну виваженість деяких осіб з українських національно-демократичних рухів та тих, хто приєднався до них перед Майданом 2004 року. Проте ці люди були освіченими, захоплювалися історією, відвідували культурні заходи та пишалися здобутками своєї нації.

Віктору Ющенку інколи закидали, що він приділяє занадто багато уваги гуманітарним аспектам управління, які, на відміну від його репутації, сформованої в Національному банку, стали для нього пріоритетнішими від економічних проблем.

І коли вже після 2019 року я побачив Віктора Ющенка і Петра Порошенка на концерті Національної опери, де виконувалися українські народні колядки в обробці Мирослава Скорика та Івана Небесного, я цьому абсолютно не здивувався.

А з іншого боку - просто якісь гопники, які вдягли пристойні костюми, але при цьому залишилися жадібними й злими люмпенами. І Азаров тут не виняток. Взяти хоча б його спроби говорити українською мовою! Хіба ми мало бачили вихідців із Росії, які вивчили українську чи інші мови і прекрасно ними володіли?

Ця особа, яка, здавалося б, провела своє життя в Україні, вражала всіх своєю вражаючою інтелектуальною бездіяльністю. Загалом, можна сказати, що в ній поєднувалися лінь, необізнаність, жадібність і відсутність розуму.

Ось портрет Малоросії, яку вони хотіли створити тут замість України. І вражає навіть не те, що цей неосвічений, жадібний і дурний персонаж став академіком Російської академії наук. А те, що ще багато років тому він був обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України! Академіком тут його, щоправда, не прийняли. На це у нашої Академії наук таки вистачило мужності.