Балтійський варіант кримської ситуації - наслідок недалекоглядності Європи та Сполучених Штатів.

Сепаратисти, зелені чоловічки, громадянський конфлікт - так упродовж довгих восьми років наші західні партнери називали солдатів російської регулярної армії та війну Росії проти України, що почалася ще 2014-го. Але всі воліли не помічати, бо так зручніше. Так спокійніше, і не треба нічого робити. Тепер - Путін зазіхає на саму Європу і країни НАТО. Знову йдеться про міфічних сепаратистів?

Після того, як з'явилися повідомлення про ймовірність "гібридного" нападу Росії на Естонію та інші балтійські держави, а також на Україну, у Західному світі почали активно обговорювати потенційний конфлікт між Росією і НАТО. Існують стурбованість щодо можливого політичного краху альянсу через недостатню реакцію на таке вторгнення. Найважливіше, що стали усвідомлювати: сама перспектива такого конфлікту, яка несе загрозу початку Третьої світової війни, зумовлена неадекватною реакцією західних країн на події в Україні в 2014 році.

Тоді, вперше з часів Другої світової війни, президент Росії не просто взявся за окупацію, а й здійснив анексію частини території іншої країни. Проте провідні держави світу, учасники Будапештського меморандуму, намагалися ігнорувати цю ситуацію, роблячи вигляд, що в Криму нічого особливого не відбулося. Якщо згадати про санкції, які були введені проти Росії адміністрацією Барака Обами та Європейським Союзом, стає зрозуміло, чому Кремль проігнорував заклики Вашингтона не втручатися на материк і натомість вирішив розпочати війну на Донбасі.

Дивовижним є те, що цю війну також практично ніхто не хотів вважати війною і окупацією. Почали говорити про донбаський "сепаратизм", намагатися не помічати присутності в регіоні російських військ і спецслужб. І це при тому, що до російського вторгнення ані у Криму, ані на Донбасі не було політичних сил або хоча б авторитетних громадських організацій, які б виступали за незалежність регіонів чи їх приєднання до Росії. І дійсно - звідки б таким організаціям узятися, коли до 2014 року президент країни, голова Верховної Ради, премʼєрміністр і майже всі міністри були... вихідцями з Донецької області, а парламентську фракцію правлячої Партії регіонів очолював вихідець з Луганщини? Який тоді може бути сепаратизм?

Проте цей міф слугував на користь як Заходу, так і українцям, дозволяючи їм перебувати в уявній реальності, де конфлікт можна було б вирішити шляхом переговорів із вигаданими сепаратистами. Ситуація дійшла до того, що не лише західні дипломати обговорювали можливість діалогу з представниками "сепаратистських" (насправді окупаційних) адміністрацій, але й звичайні громадяни почали говорити про "сепарів". Це є відповіддю на відоме російське запитання: "Що ви робили вісім років?" Відповідь проста: вводили себе в оману, заперечуючи вашу окупацію, та підтримували вашу дезінформацію й підготовку до великої війни, в якій більше не було місця для ілюзій про "сепарів". Тому Луганська та Донецька області просто стали об'єктами анексії, подібно до Криму!

І от тепер виникає питання: чому цей самий механізм Путін не може використати в естонській Нарві? Адже якщо перед західними столицями повстане дилема: повірити у "сепаратизм" російського населення Нарви або ж воювати із Росією, - що оберуть у Вашингтоні чи Брюсселі? Відповідь ми, здається, знаємо. Знаємо з реакції на події в Україні.

Так от, давайте зафіксуємо вже сьогодні, щоб ніхто завтра не говорив, що його не попереджали. Ніяких сепаратистських настроїв у регіоні Іда-Вирумаа, до якого належить прикордонна Нарва, немає - як не було їх і у Криму, і на Донбасі. Якщо ці настрої почнуть проявлятися, це означатиме, що почалася російська повзуча окупація. Якщо ця повзуча окупація буде сприйматися як складний регіональний та національний конфлікт, якщо місцевих колаборантів - які обовʼязково зʼявляться, бо це неодмінний атрибут окупації - будуть сприймати як сепаратистів, а не як колаборантів, це не заспокоїть, а тільки надихне Путіна, і згодом почнеться велика війна вже в Європі. Війна, від якої Сполучені Штати вже не зможуть ухилитися, що б там сьогодні не думали у Білому домі. Ось вам і приблизний прогноз Третьої світової - з естонським... та ні ж, з українським акцентом.

Усе це пояснюється тим, що політичні та безпекові рішення потрібно приймати своєчасно, мої дорогі. І справді, що ж ми робили протягом цих восьми років?