Кожен український громадянин повинен усвідомити свою силу та стійкість: саме це формує нашу незламність і витривалість.

Нещодавно 40 представників бізнесу, державних структур та громадськості успішно завершили навчання на курсі "Сектор оборони. Творці змін", організованому Офісом підтримки змін Міністерства оборони України та Sahaidachnyi Security Center. На церемонії випуску виступив Андрій Зелінський, співзасновник Української академії лідерства, політолог і капелан. Ми пропонуємо вам ознайомитися з основними положеннями його лекції, що стосується принципів стійкості як суспільства, так і особистості в умовах війни.

Це наш спільний момент - час, коли ми повинні стати сильнішими та залишитися людьми. Іншого шансу у нас немає. Це одне з найважливіших усвідомлень, яке українцям слід прийняти якнайшвидше. Багато наших співвітчизників вважають, що зараз відбувається трагічна зміна звичного життя, і що потрібно лише трохи почекати, боротися або терпіти, поки ця загроза не мине. У той же час, ми поступово втрачаємо себе.

Час – це лише концепція, що існує у нашій свідомості. Він не має об'єктивного існування, проте ми можемо спостерігати тривалість руху навколо нас. Існує також наша здатність організувати хаос і перетворити його на можливості для зростання. Багато людей не усвідомлюють цього і опиняються в пастках, відчуваючи тісноту та пригнобленість. Вони не можуть розкрити свій потенціал. Кожній людині важливо відчути себе господарем свого руху в часі, навіть якщо цей час сповнений трагізму, хаосу та невизначеності. Тут і починається шлях до самостійності.

Суб'єктність можна визначити як свідому свободу, що проявляється через дії. Щоб усвідомити цю свободу, необхідно інтегрувати різноманітні людські досвіди в власну особистість, створивши єдине "я". Наш час у світі потрібно привласнити. Усвідомлені дії стають своєрідним служінням, яке дозволяє реалізувати особистий досвід на благо суспільства. Спочатку важливо віднайти свою свободу, сформулювати її у правильних словах, дати їй ім'я та усвідомити. А згодом потрібно її проявити, втілити в життя, аби впевнитися в її існуванні.

Уміння вчитися є мистецтвом для тих, хто володіє витривалістю та внутрішньою силою. Це один із способів розвинути в собі здатність ефективно долати труднощі. Важливо виходити з кожної ситуації з новими, хоч і малими, але значущими усвідомленнями, адже в майбутньому вони можуть стати ключем до вирішення проблем.

Навіть в умовах екзистенційних викликів і драматичних подій, які переживає наша країна, ми здатні вийти з цього досвіду зміцненими. Для цього є два ключові принципи: глибоке усвідомлення реальності та здатність до системної взаємодії.

Якісний контакт із реальністю - це коли розумію 1)що саме відбувається, 2) як саме відбувається і 3) як я можу на це вплинути. Це запорука успіху, умова перемоги будь-якого масштабу та в будь-якій сфері. Інакше можна багато рухатися й витрачати енергії, а виявиться - ходили по колу чи дійшли не туди.

Завдяки спільному словникові з узгодженими термінами, ми змогли чітко визначити спільне бачення того, що відбувається навколо. Простий аналіз допоможе розкрити механізми подій, зрозуміти, як усе функціонує, і виявити причинно-наслідкові зв’язки. По-третє, важливо усвідомити, що я не є жертвою обставин, а активним учасником процесу, здатним впливати на ситуацію, принаймні через своє ставлення. Людський світ формується людьми. Навіть за наявності обмежених ресурсів правильне налаштування дозволяє нам не бути байдужими, а активно впливати на події, направляючи хаос у зрозумілі та бажані напрямки.

Комунікація для соціального організму є такою ж важливою, як кровотік для живого організму. Словниковий запас стає основою для формування соціальних груп, які є наслідком цього процесу. Ми узгоджуємо значення слів, що дозволяє нам взаємодіяти у злагоді, а це, в свою чергу, є основою людської цивілізації. Суспільство являє собою складну багаторівневу систему комунікацій. Досвід формує особистість, тоді як комунікації створюють людське суспільство.

Мова є відображенням нашого сприйняття світу. Наприклад, в нашій мові часто зустрічаються безособові дієслова, речення без підмета та дієслова в пасивному стані. Це формує у нас звичку до відсутності субʼєкта, а отже, і відповідальності. Вислів "Усе буде добре!" слугує швидше психологічним захистом, ніж реальним способом соціального впливу. Фраза "Дощить..." звучить мелодійно, але постає питання: хто це робить? Де? Коли? В англійській мові ми маємо конструкцію "It’s raining", де використовується так званий "фейковий підмет". Це означає, що має бути підмет "It", адже якщо щось відбувається, то хтось за це відповідає. Тарілка не може просто "розбитися" сама по собі – хтось її розбив. Важливо, щоб за подіями стояла особа, здатна брати на себе відповідальність. Нам потрібно мати "кого", а не залишатися в безособовій площині пасивності. Адже світ формують люди, а не абстракції. Не усвідомлюючи цього, ми не зможемо змінити реальність, а лише витрачатимемо свої ресурси даремно.

Історія позбавила українців відчуття власної суб'єктності. Внаслідок цього ми замінили онтологічні засади ідеологічними. Сьогодні на полі бою українці відновлюють свою ідентичність як господарі власної свободи. Вільна особистість має право визначати свою долю. Цікаво, що в українській мові дія ухвалення рішення не є "прийняттям", а скоріше виробництвом чи ухваленням. Концепція "прийняття" рішень є калькою з російської, де рішення формуються на вищих рівнях і потім спускаються вниз для виконання. Натомість ми маємо можливість самостійно визначати, що формує нашу суб'єктність – усвідомлене відчуття свободи, яке проявляється у наших діях.

Ми сприймаємо навколишній світ через призму власної мови. Наша особиста реальність змінюється завдяки новому досвіду та оновленню словникового запасу.

Свідомість можна розглядати як механізм переведення реального в усвідомлену реальність. Постійно, за допомогою наших органів чуття, ми отримуємо інформацію, а свідомість, в рамках визначеного фокусу, перетворює її на слова, образи, формуючи досвід у структуровані одиниці - речення.

Ми існуємо у світі, що створений нашими власними уявленнями. Іноді люди досягають точки зупинки, вважаючи, що натрапили на бар'єр, тоді як насправді це лише їхнє особисте сприйняття. Ми сприймаємо світ через призму, зосереджуючи увагу лише на тих аспектах, які привертають нашу свідомість. Однак за межами нашої уяви існує безліч можливостей — ресурси, які можуть бути використані для змінення себе і навколишнього світу. Наша здатність фокусуватися дозволяє нам націлити нашу увагу на те, що може дійсно стати джерелом натхнення. Це відкриває доступ до тих реалій, які можна перетворити на бажану дійсність. Це той спосіб взаємодії з оточенням, людьми і самим собою, який формує нашу особистість, допомагаючи створити якісну індивідуальну реальність. Це також про внутрішню стійкість.

Людське життя - невпинний потік подій і присутностей.

Фокус змінює наші індивідуальні та колективні реальності на можливість реалізувати якісну та ефективну співпрацю. Для того щоб оформити спільний досвід в єдину реальність, необхідно мати спільний словник. Індивідуальна та колективна реальності можуть трансформуватися у гармонійну взаємодію.

Злагодженість - один із ключових термінів у військовому лідерстві. Здатність налагодити взаємодію - це здатність зрозуміти, яку мету ми маємо досягти, і спільно визначити, хто за що відповідає, якою мірою і наскільки може виконати необхідне.

Стійкість у вигляді "щось-ності" не є реальністю. Існують лише стійкі індивіди. Стійкість можна розглядати як спосіб, яким особа взаємодіє з навколишнім світом. Формування особистості відбувається через три основні ставлення: як я сприймаю світ, людей та власну особу.

Воїн — це архетипічне визначення особистості. Це не просто форма громадянської відповідальності, професія чи правовий статус, що виникає з моменту служби в армії і триває до її завершення. Це стосується моделі взаємодії між особистістю та навколишньою реальністю, коли індивід здатний бачити можливості, спостерігаючи за світом; вбачати команду серед людей, що його оточують; і визнавати себе господарем власної свободи. В умовах хаосу та війни важливо, щоб кожен українець відчував себе воїном у свій власний спосіб і на своєму місці.

Воїн потребує не тільки сили, але й визначеного шляху. Сила у цьому контексті означає здатність підтримувати гармонію в житті, взаємодіючи з навколишньою реальністю. Шлях, в свою чергу, представляє собою основні принципи взаємодії з оточуючим світом для досягнення поставлених цілей: я визначаю мету — прикладаю зусилля — отримую результат — аналізую, щоб зрозуміти наступні кроки.

Лідер команди має вміти визначати досягнуті результати, але, на жаль, багато наших керівників це ігнорують. Якщо ви сьогодні поставили мету пройти 500 метрів і, доклавши всіх зусиль, подолали лише 300, важливо визнати: ми досягли певного прогресу! Це зміцнить командний дух. Аналіз ситуації дозволить зрозуміти причини, чому не вдалося подолати решту дистанції, і знайти шляхи для досягнення цілі. Але якщо зосереджуватися лише на невдачах, не помічаючи позитивних зрушень, це лише зашкодить вам та вашій команді.

Коли команда зосереджена на з'ясуванні відповіді на питання "хто винен?" - це спотворює процес аналізу, й інституційний організм працює за неефективними алгоритмами. Якісний аналіз уможливлює реформу, трансформацію соціальних інститутів, інституцій. Без нього - пастка пустки.

Здатність лідера підсилити кожного члена команди визначає її стійкість. Він має бути "Unifire" (тим, хто об'єднує) і "Multiplier" (тим, хто помножує потенціал об'єднаних).

Об'єднання через підвищення можливостей людей та розширення їхнього потенціалу є одним із ключових засобів для створення якісних, ефективних і стійких команд.

Організаційна стійкість залежить від командної синергії. Лише гармонійне поєднання індивідуальних талантів і колективних зусиль – коли команда враховує потреби кожного члена, а особа усвідомлює свою відповідальність за загальний успіх – може призвести до значущих досягнень. Ілюстрацією цього є міф про Філоктета, великого стрільця античності. Коли Одіссей і його воїни вирушили до Трої, Філоктет отримав важке поранення ноги, яка почала гнити та видавати неприємний запах. В результаті його залишили на безлюдному острові. Протистояння з троянцями тривало десятиліття, і з Олімпу богів дійшло повідомлення, що греки не зможуть перемогти без Філоктета. Коли вони повернулися, щоб забрати його, ображений воїн відмовився. Тоді боги спробували переконати його: якщо він приєднається до своїх товаришів, то здобуде славу на полі битви та зцілення, а якщо залишиться, то приречений на самотність і гниття. Зрештою, Філоктет погодився повернутися, і влучно вразив Ахілла в п'яту. Це демонструє, що ефективна командна взаємодія для досягнення якісних результатів вимагає двох аспектів: команда повинна усвідомлювати, що без Філоктета не досягне успіху, а сам Філоктет має розуміти, що тільки в колективі він зможе реалізувати свій потенціал. Гниття ж символізує неспроможність використовувати можливості для досягнення результату.

Третій ключовий аспект, що визначає успіх Воїна, поряд із Силою та Шляхом, – це Дух. Це енергія, яка надихає нас і надає сили. Проте для того, щоб ця енергія не згасла або не стала руйнівною, їй потрібна структура. Індивідуальний дух вимагає якісної інтеграції між нашим тілом, емоціями, знаннями та цілісним розвитком особистості. Командний дух, в свою чергу, полягає у чіткому розподілі обов'язків, усвідомленні спільної мети та наявності ядра – групи людей, які розуміють, навіщо їм бути разом, вкладати зусилля і рухатися вперед. Це означає, що команда, яка підкріплює кожного учасника, і кожен учасник, який працює на загальний результат, повинні мати спільну відповідь на питання: "Яка наша мета в цьому бою?".

Якісний зв'язок із реальністю сприяє формуванню індивідуальних можливостей та злагодженості команди, дозволяючи ефективно концентруватися, розвивати адекватні установки та визначати правильні кроки для забезпечення стабільної роботи колективу. Таким чином, надійні механізми взаємодії з реальністю формують системні здібності її обробки. В результаті, якість системи визначає результат, і навпаки.

Якісні інституції - єдиний механізм забезпечити результат, розвиток, спроможність на рівні суспільства. Соціальна система - це завжди синхронна взаємодія трьох складових: ресурсу, норм та ідеї. Її стійкість забезпечується необхідним для визначеної мети ресурсом, опрацьованим у відповідний визначеним нормам спосіб. Система добре функціонує тоді, коли здатна до відновлення, регенерації існуючих спроможностей і адаптації до мінливого контексту. Регенерація конститутивних, фундаментальних спроможностей і адаптація до контексту - дві складові поняття безпеки, особистої та командної.