Компроміс з Трампом: Які плани має саміт НАТО у Гаазі для України та її партнерів?

Під час підготовки до саміту НАТО, який відбудеться в Гаазі, генеральний секретар Альянсу виявляє відкриту прихильність до України.

До початку саміту НАТО в Гаазі залишилося менше трьох тижнів.

За часів Трампа союзники адаптувалися до непередбачуваності його рішень та до узгодження планів в останню хвилину, але цього разу ситуація виглядає зовсім по-іншому. У рамках Альянсу вже сформувалося чітке уявлення про те, як пройде саміт у Гаазі, яка буде роль України в цьому процесі та які контури матимуть рішення, прийняті за результатами зустрічі лідерів.

Сполучені Штати та проукраїнські країни НАТО, серед яких і Нідерланди, що є господарем заходу, знайшли спільну мову щодо запрошення президента України до Гааги. Володимир Зеленський планує відвідати саміт і долучитися до однієї з офіційних подій, однак без проведення формальної сесії Ради Україна-НАТО.

Існує дві ключові теми, які надають особливе значення відносинам України з НАТО, а також саміту в цілому. По-перше, це можливості приєднання до Альянсу. По-друге, це питання продовження військової підтримки з боку партнерів і забезпечення фінансування для цих цілей.

Щодо цих двох питань, саміт НАТО не матиме негативних новин для України.

В Альянсі досягли компромісу, який не поставить під загрозу їхню поточну політику щодо незворотного членства України. Незважаючи на те, що Трамп та його команда неодноразово давали зрозуміти про готовність зробити поступки Росії, поки що цього вдалося уникнути. Рішення, прийняті в Гаазі, повинні забезпечити безпеку для України.

Втім, зараз ведеться дискусія про те, у яких формулюваннях рішення згадає про Росію. Тут є невизначеність і можливі як добрі новини, так і не дуже.

А у питанні про допомогу ЗСУ можливі дійсно добрі новини - у НАТО схиляються до схеми, яка має полегшити фінансування зброї для України. Особливо тієї, яку виготовлятимуть українські виробники.

"Європейська правда" висвітлює це питання та надає інформацію про деталі саміту, які й досі викликають суперечки.

Почнемо з теми, яка хоча й не безпосередньо пов'язана з Україною, але має важливе значення для Альянсу та, в кінцевому підсумку, вплине і на нашу країну.

"У центрі саміту в Гаазі буде новий план інвестицій в оборону", - заявив 4 червня у Брюсселі генсек НАТО Марк Рютте. Його слова варто пояснити детально.

Ще до свого обрання на пост президента, Дональд Трамп заявляв, що вимагатиме від союзників по НАТО значного збільшення витрат на оборону. Однак нові вимоги, які Білий дім висунув на початку весни, стали несподіванкою для багатьох. Зокрема, йшлося про підвищення стандарту витрат на оборону НАТО з 2% до 5%. Два з половиною місяці тому держсекретар Марко Рубіо відвідав міністерську зустріч у Брюсселі, щоб донести, що вимога про 5% є серйозною і не є жартом ("ЄвроПравда" висвітлювала це у статті "Битва за членство та проти Росії").

Як пізніше ділилися враженнями учасники зустрічі, Рубіо застеріг своїх колег: або вони погоджуються з умовами, висунутими США, або ж Трамп зменшить військову присутність Америки в Європі.

Втім, як і припускала тоді "Європейська правда", в реальності вимога про 5% виявилася гнучкою, а Вашингтон погодився на компромісну схему. Реальні оборонні витрати мають зрости до 3-3,5% від ВВП європейських держав, а решту 1,5-2% закриють проєктами, які не пов'язані з армією і які досі ніколи не зараховували до "військових витрат". Наприклад - проєкти побудови доріг (мовляв, ними, за потреби, зможуть користуватися і танки), або ліній зв'язку, або фінансування проєктів інформаційної безпеки тощо.

Це створить для Трампа можливість для самореклами, адже він зможе стверджувати, що Європа задовольнила його вимогу щодо 5%, одночасно підтримуючи рівень оборонних витрат, який буде до снаги більшості європейських країн.

У будь-якому разі йдеться про сотні мільярдів на закупівлю зброї.

У 2024 році країни Європи, які є членами НАТО, витрачали приблизно $500 мільярдів на оборонні потреби щорічно, що становить близько 2% їх загального ВВП. Якщо цей показник підвищиться до 3% ВВП, додаткові витрати сягнуть приблизно $250 мільярдів на рік. При цьому до половини цієї суми може бути спрямовано на закупівлю озброєння та боєприпасів.

Це - неймовірні кошти, яких європейські оборонні виробництва досі ніколи не бачили.

І найважливіший аспект: справа стосується не тільки фінансів.

Поки медіа зосереджуються здебільшого на фінансових оцінках у мільярдах або відсотках, в НАТО акцентують увагу на інших аспектах. Альянс підготував секретний документ, що стосується "цілей спроможності". Цей документ містить інформацію про необхідну кількість бригад та основних типів озброєнь, які кожна країна-член повинна мати для забезпечення ефективної колективної оборони.

Під час зустрічі 5 червня міністри оборони повинні офіційно затвердити ці цілі, що стане основою для ухвалення рішення на саміті щодо підвищення оборонних витрат.

Як зазначив генеральний секретар Рютте, цей документ визначає, зокрема, масштаби системи протиповітряної оборони та протиракетної оборони, наявність дальнобійних озброєнь у союзників, чисельність сухопутних бригад, а також окремі характеристики логістичних маршрутів тощо.

Збройні сили європейських країн повинні суттєво збільшитися.

Зараз діють "цілі спроможності", затверджені Альянсом 2021 року - тобто до початку повномасштабного вторгнення РФ.

У той період політики НАТО не мали великої впевненості в можливості безпосередньої атаки з боку Росії на Альянс. Проте військові експерти наголошували на необхідності значного збільшення чисельності армій. Як повідомляють ЗМІ, тоді в НАТО були затверджені цілі, які передбачали, що європейські країни-члени Альянсу повинні сформувати 80 бригад. Але через чотири роки ці завдання залишаються невиконаними: наприклад, Німеччина має на 20% менше бригад, ніж це було заплановано відповідно до цілей спроможності на 2021 рік.

У матеріалах, які були надані міністрам, пропонується значно розширити чисельний склад європейських збройних сил. Згідно з інформацією, отриманою від Reuters, планується збільшення до 130 бригад. Враховуючи, що нинішній "некомплект" становить приблизно 20%, це означає, що армії європейських союзників повинні майже подвоїти свою чисельність.

Терміни збільшення чисельності не розкриваються, але за заявами представників НАТО у спілкуванні з журналістами виходить, що йдеться про період не більше 10 років, що буде синхронізоване зі зростанням бюджетів до 3-3,5% ВВП. Зростання армії також буде неуникним, зважаючи на те, що в арміях держав-союзників має суттєво збільшитися кількість військової техніки, і хтось має бути навченим до її використання та обслуговування.

У НАТО підкреслюють, що основним пріоритетом є саме здатності, які країни-учасниці можуть розвивати, і це має більшу вагу, ніж розмір витрат на оборону.

"Для нас важливо, щоби вони виконали те, що зобов'язалися… Якщо якась країна не досягає поставлених цілей - то ставить під ризик інших партнерів", - пояснював цього тижня у Брюсселі на зустрічі з журналістами топпредставник Альянсу, що представляв плани з цього приводу.

В США також наголошують, що вимагатимуть від союзників дотримання обіцянок і не допустять повторення попередньої практики. Так, наприклад, на саміті в Уельсі у 2014 році всі проголосували за збільшення витрат до 2% від ВВП, але мало хто реально мав намір виконувати зобов'язання; у 2021 році лише шість членів НАТО відповідали цій нормі. "Не буде безмежного часу на виконання. Ми не можемо допустити повторення ситуації з Уельською обіцянкою", - заявив у середу посол США при НАТО Метью Вітакер.

Таке суттєве збільшення витрат на оборону, яке лідери країн НАТО обіцяють Трампу під час саміту в Гаазі, стане вигідним для України.

Наразі в Альянсі утримуються від детальних офіційних заяв про це, але генсек вже дав публічне зобов'язання, що Україна як мінімум не постраждає від змін.

"Було б дивно і нерозумно, якби збільшення витрат НАТО якось зашкодило б Україні і далі отримувати те, що їй потрібно для продовження збройного опору… Ми розробимо новий інвестиційний план таким чином, щоб він не вплинув на співпрацю союзників з Україною, щоб ви мали все необхідне для продовження боротьби", - заявив генсек Рютте, відповідаючи на запитання "Європейської правди" перед початком міністерської зустрічі.

Він утримався від коментарів стосовно фінансування ЗСУ, зазначивши, що цей план також потребує затвердження в Гаазі. Посол США при НАТО Вітакер також не став вдаватися в подробиці, пояснивши в інтерв'ю "ЄП", що країни-учасниці ще перебувають у процесі переговорів.

"ЄвроПравда" дізналася про деталі, які вже були погоджені союзниками.

Як вже йшлося вище, витрати на оборону, що мають зрештою досягти 5% від ВВП, будуть поділені на дві частини. Найімовірніший розподіл - 3,5% на "жорстку безпеку", тобто закупівлю озброєння, зарплатню військовим тощо; ще 1,5% - на "витрати, пов'язані з безпекою", як-от інфраструктурні проєкти.

Швидше за все, Україні нададуть можливість фінансування через обидва джерела.

На даний момент країни-союзники почали враховувати деяку частину допомоги, яку вони надають Збройним Силам України, у своїх оборонних витратах. Це, зокрема, відноситься до випадків, коли вони купують нове обладнання для української армії безпосередньо у виробників.

Ця можливість повинна бути збережена. "Військова допомога Україні вже стала невід'ємною складовою 'твердої безпеки' і залишиться такою в майбутньому," - запевнив представник Альянсу під час розмови з журналістами. У цьому розділі ми наводимо інформацію від джерел, які попросили зберегти анонімність через політичну делікатність питання до його остаточного затвердження на саміті.

Але з'являється також нова можливість для фінансування. Очікується що саміт у Гаазі дасть державам-членам НАТО право обліковувати свою допомогу Україні як витрати, пов'язані з безпекою, тобто у числі 1,5%. Генсек Рютте письмово повідомив про це уряди союзників у закритому листуванні, де представив їм обриси проєкту рішення про збільшення оборонних витрат.

Цей лист викликав певні суперечки серед союзників — виникла думка, що всю підтримку для Збройних сил України слід перенаправити з "жорсткого" блоку в "м'який". Українська сторона навіть взяла на себе ініціативу переконати партнерів та генсека в необхідності перегляду цього підходу, повідомило одне з джерел "ЄвроПравди". Адже у блоці, що становить 3,5% ВВП, повинно бути значно більше вільних ресурсів, ніж у блоці на 1,5% ВВП. "ЄП" не вдалося з'ясувати, чи дійсно Марк Рютте мав на увазі такий перерозподіл, але наразі в Альянсі домінує думка, що Україна отримуватиме допомогу за обома бюджетними програмами.

"Ми прагнемо забезпечити нашим союзникам найбільшу можливу гнучкість у виборі напрямків, у які вони направлять допомогу Україні", - зазначив високопосадовець, відповідальний за формулювання нових цілей Альянсу, під час прес-конференції в Брюсселі.

За його словами, розподіл допомоги буде варіюватися в залежності від її виду, оскільки не можна вважати військовою підтримкою всі ресурси, які ми надаємо Україні. Він навів приклад допомоги, що стосується інфраструктури та логістики, але зазначив, що подробиці переговорів розголошувати не може. Невідомо, чи розглядається, зокрема, можливість зарахування витрат на "м'яку безпеку" з тієї допомоги, яку західні країни надають для зміцнення стійкості або відновлення України; таке рішення дійсно могло б стати важливим кроком уперед.

Але у будь-якому разі збільшення бюджетних цілей разом із дозволом включати допомогу Україні у ці бюджетні категорії має допомогти ЗСУ.

Адже є всі підстави очікувати, що держави Альянсу стикнуться зі складнощами у витрачанні коштів у тих обсягах, яких вимагають США.

Про це, зокрема, повідомив в середу міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. Яскравим підтвердженням цього є труднощі в досягненні значно скромніших цілей 2021 року, зокрема, щодо збільшення чисельності військових формувань у Європі. Нарешті, суттєвою перешкодою виявляються обмежені потужності оборонної промисловості, яка навіть на четвертий рік повномасштабних бойових дій в Європі не змогла збільшити виробництво до рівня, необхідного для задоволення потреб оборонних відомств європейських країн.

Ще більші проблеми з виконанням вимог Трампа матиме Канада. Ця держава, яка має наземний кордон лише із США і через це донедавна не відчувала безпосередньої військової загрози - досі лишається далекою навіть від показника оборонних витрат у 2% ВВП. У 2024 році канадський уряд витратив на оборону лише 1,37% ВВП (п'ятий з кінця показник серед держав Альянсу). "Навіть коли гроші виділені, Оттава стикається з серйозною проблемою щодо їх фактичного витрачання. Останніми роками асигнування на оборону лишалися невикористаними у кінці року через неуспішний процес закупівель", - пише канадське видання Globe and Mail, констатуючи, що планка у 3,5% є нереальною для країни.

Інший показовий приклад країни, яка просто не може витратити такі кошти на переозброєння - це Люксембург (зараз витрачає 1,29%, на третьому місці з кінця у НАТО). Ця крихітна, але дуже багата країна не має реальної можливості довести витрати на свою оборону до тих показників, які вимагає її членство в Альянсі.

Отже, деякі зобов'язання держав-союзників можуть намагатися компенсувати за рахунок української складової.

У тому числі - з використанням потужностей української оборонки, яка демонструє значно вищі темпи зростання. І нова ідея створення "індустріального "Рамштайну" для виробництва зброї може стати ще одним шляхом для європейських лідерів, щоби підвищити рівень виконання оборонних обіцянок для США.

Також на даний момент розглядається варіант зміни співвідношення 3,5% / 1,5% для деяких країн, зокрема для Люксембургу, з метою збільшення частки фінансування на витрати, пов’язані з "м’якою безпекою", що охоплює незбройну підтримку Україні.

Безумовно, підтримка ЗСУ не може повністю задовольнити потребу в переозброєнні Європи. "Не йдеться про вибір між наданням допомоги Україні та розвитком власних військових можливостей союзниками. Необхідно займатися обома цими завданнями!" - зазначає високопосадовець Альянсу.

Від усіх співрозмовників доводилося чути, що за цієї схеми у Гаазі має скластися консенсус за збільшення оборонних і пов'язаних з безпекою витрат.

Ми зосередили значну увагу на темі витрат на оборону Альянсу з однієї основної причини: це стане, по суті, єдиним питанням, яке буде детально розглянуте під час саміту НАТО і за яким будуть прийняті рішення.

Відомо, що країни-учасники альянсу вирішили звести фінальне рішення саміту до мінімуму – прогнозується, що воно включатиме не більше п'яти пунктів. У Вашингтоні підсумкова декларація, враховуючи окремий український розділ, нараховувала понад 40 пунктів, тоді як у Вільнюсі їх було 90.

Таке скорочення, як не дивно, грає на руку Україні.

Річ у тім, що зараз - принаймні на нинішньому етапі президентства Трампа - неможливо досягти настільки амбітних формулювань щодо України, які були записані у Вашингтонській декларації. Там, нагадаємо, з'явилося формулювання щодо незворотного шляху України до членства в НАТО. "Це рішення лишається чинним", - наголосив цього тижня у Брюсселі генсек Альянсу Марк Рютте.

Трамп, як відомо, відкрито висловлює намір зупинити просування України до членства через вимоги Кремля. Отже, будь-яка спроба знайти компроміс, що відповідатиме інтересам Білого дому, призведе до формалізації зниження амбіцій у співпраці між Україною та НАТО.

Заразішня стратегія, що передбачає відмову Альянсу обговорювати будь-які інші питання, окрім фінансування, є єдиним шляхом, який дозволяє Україні зберегти свій статус у відносинах.

Чи свідчить це про те, що Україна залишиться поза увагою на саміті? Не обов'язково. Включення пункту щодо фінансування допомоги Україні може стати важливим аспектом, і це стане на користь Києва.

Зрештою, неможливо обійтися без посилань на Росію. Адже саме російська агресія стала основною причиною значного збільшення витрат і перегляду стратегічних цілей оборонних можливостей НАТО.

І тут криється, напевно, найбільша загадка Гаазького рішення Альянсу. Чи вдасться іншим країнам-союзникам переконати Сполучені Штати прийняти більш суворі формулювання стосовно Росії? Це питання залишається відкритим і, ймовірно, так і не знайде відповіді до самих останніх днів перед самітом.

"ЄвроПравда" буде уважно стежити за розвитком подій у Гаазі та інформуватиме вас про те, що відбувалося за лаштунками саміту Альянсу.

Автор: Сергій Сидоренко,