Іран не має нічого, що могло б його стримати, і саме це слугує його найбільшою перевагою у конфлікті з США, - зазначає The Guardian.

В даний момент існує три можливих сценарії для завершення конфлікту на Близькому Сході.

Політика балансування на межі, а саме здатність довести країну до межі війни, не занурюючи її в прірву, була наріжним каменем дипломатії під час холодної війни. Однак тепер, коли межа між державними та недержавними субʼєктами зникла, а військова техніка стала всюди доступною, світ цього тижня перейшов межі. Про це пише редактор The Guardian з питань дипломатії Патрік Вінтур.

Протягом перших шести днів конфлікту в Ірані Сполучені Штати витратили 12,7 мільярда доларів, однак тепер Пентагон звертається за військовим фінансуванням у розмірі 200 мільярдів доларів. Ціна нафти в 125 доларів за барель більше не є лише мрією Ірану чи Росії. Катарська перлина, завод зі зрідження природного газу Рас-Лаффан – найбільший у світі – може не відновити свою діяльність на повну потужність протягом наступних п'яти років, що обернеться для країни в 20 мільярдів доларів витрат щорічно. Інші нафтові резервуари в Перській затоці, від Бахрейну до Абу-Дабі, також піддаються загрозі з боку дешевих іранських дронів. Додайте до цього людські втрати: 18 тисяч поранених цивільних осіб і понад 3 тисячі загиблих лише в Ірані, - зазначив автор статті.

Він наголосив, що режим у Тегерані, що намагається зберегти своє існування, вже давно застерігав: у випадку атаки країна відповість, націлившись на американські військові бази в регіоні. Напевно, президент США Дональд Трамп був здивований, коли це насправді відбулося. Зокрема, покійний верховний лідер Ірану Алі Хаменеї в лютому цього року зазначав:

"Громадяни США мають усвідомити, що в разі початку конфлікту, це може перерости у регіональний масштаб."

В Ірані також повідомили, що в разі атаки на їхні енергетичні інфраструктури запуститься новий етап конфлікту.

Отже, за словами Вінтура, іранський уряд абсолютно не відчуває жодних моральних сумнівів щодо загострення конфлікту, оскільки їхня готовність до цього є найсильнішою зброєю національного рівня. Цього тижня один з іранських посадовців зробив попередження:

"Були розроблені інші карти, які будуть введені в гру у відповідний момент".

Ймовірно, мова йде про підприємства з виробництва прісної води в Перській затоці, які є важливою частиною вразливої екологічної системи цього регіону.

Іранське керівництво, яке не має чого втрачати, використовує асиметричну перевагу страху. Наприклад, для європейських політиків, таких як Джорджіа Мелоні, італійський прем'єр, основними тривогами є економічна рецесія та величезний наплив біженців з розгромленого Ірану. Вона заявляє, що Європа повинна бути готова до можливого закриття своїх кордонів. Аналогічно, відправка військових кораблів для забезпечення безпеки в проточній зоні Ормуз виглядає для європейських лідерів як серйозний політичний ризик, підкреслив редактор.

Зараз Трамп може закликати до "спільних зусиль" для забезпечення безпеки протоки, але від Європи вимагають ескалації війни, щодо якої з нею не консультувалися та наслідки якої вона передбачала.

Наразі існують три можливі сценарії: тривалий і затяжний конфлікт, що може завершитися капітуляцією Ірану; одностороннє оголошення перемоги з боку Трампа; або ж угода, яка припинить військові дії.

Як вважає колишній постійний секретар Міністерства закордонних справ Великої Британії Саймон Макдональд, не варто виключати перемогу США та Ізраїлю.

"З того, що я спостерігаю в Ірані, Ізраїль є країною, яка реалізує свої амбіції. Нетаньягу протягом всього свого життя був глибоко зацікавлений Іраном. У його кабінеті стояв бюст Черчілля, якого він вважав своїм ідолом. Черчілль був єдиним у 1930-х роках, хто усвідомлював загрозу, яку становила нацистська Німеччина, і він вірив, що небезпека від Ірану є аналогічною. Це є кульмінацією його довгострокового плану. Це може виявитися успішним. Існує безліч песимістичних оцінок щодо ситуації в Ірані, але Ізраїль має шанси досягти своїх цілей", - підкреслив дипломат.

У той же час, Аслі Айдинташбаш, науковий співробітник аналітичного центру Брукінгського інституту у Вашингтоні, поділилася своїми думками щодо режиму в Тегерані:

"Відбулася зміна в способі функціонування, а не в самому режимі, і ця зміна призвела до погіршення ситуації, оскільки Корпус вартових ісламської революції став більш жорстким і націоналістично налаштованим, працюючи в умовах децентралізованої командної структури."

Міністр закордонних справ Оману Бадр Альбусаїді, який відігравав роль посередника у восьми раундах переговорів між США та Іраном, поділився своїми думками в статті для The Economist. Він запропонував раціональну концепцію, відповідно до якої всі учасники регіону могли б укласти важливу угоду щодо ядерної прозорості в рамках регіонального договору про ненапад.

Країни Перської затоки мають різні погляди на те, хто є найбільшою загрозою для регіону: Ізраїль чи Іран. Іран, який готовий жертвувати економічними інтересами сусідніх країн, втрачає цю дискусію навіть у Катарі та Туреччині — двох державах, які могли б мати значний вплив на іранське керівництво, заохочуючи його до переговорів. Хоча в деяких колах обговорюється можливість переоцінки ролі американських військових баз у регіоні та їхнього впливу на стабільність, це питання залишається досить спірним, зазначає автор статті.

Своєю чергою принц Файсал бін Фархан, міністр закордонних справ Саудівської Аравії заявив, що Іран прорахувався, якщо вважав, що країни Перської затоки не здатні відповісти на його дії.

"Та невелика довіра, яка була раніше, повністю зруйнована, і зруйнована на багатьох рівнях", - наголосив він.

Отже, Патрік Вінтур вказав, що "у відсутності довіри руйнування лише продовжуватимуться, а Іран відзначить Навруз - свій Новий рік - без жодної надії на відновлення".

Раніше The Wall Street Journal писав, що Тегеран хоче взяти під контроль головний енергетичний коридор світу. За інформацією журналістів, Іран може недооцінювати рішучість Вашингтона та можливості Ізраїлю завдати серйозного удару по військовій інфраструктурі та керівництву Ісламської Республіки.

"Іранці не планують зупиняти війну, оскільки отримали важливий урок: вони здатні завдати значної шкоди та спричинити серйозні потрясіння без великих витрат. Тепер вони прагнуть, щоб цей урок був усвідомлений усім світом", - зазначила Діна Есфандіарі, експерт з іранських питань та авторка книги, присвяченої зовнішній політиці Ірану.

У той же час CBS News повідомило, що Трамп працює над планом для захоплення ядерних арсеналів Ірану. На даний момент залишається незрозумілим, коли саме може бути реалізована така операція, якщо її затвердить президент США.

"Йдеться про балони, що містять газ з високим вмістом гексафториду урану (60%), тому з ним дуже складно працювати. Я не кажу, що це неможливо. Існують неймовірні військові можливості для цього, але це, безумовно, буде дуже складна операція", - висловився генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі.