Тіні бюрократії

Так сталося, що декілька останніх місяців я займався польовими дослідженнями армійської бюрократії. Роздивлявся її зсередини. Побачене вразило.

Це особливий всесвіт, який існує поряд із нашим. У ньому є свої цінності, унікальна культура та традиції, а також власні герої.

Не можу точно визначити, скільки людей проживає тут, але припускаю, що їх безліч — понад сотню тисяч. Усі вони щодня витрачають величезні зусилля (втомлюються, виснажуються, зазнають вигорання) на справи, які, можливо, краще було б просто не робити. Це не лише не сприяє досягненню успіху на полі бою, а іноді навіть серйозно ускладнює ефективність ведення війни.

Коли я вперше натрапив на розповіді про жорсткий контроль над шрифтами, кеглями і відступами в документах, мені здавалося, що це всього лише художня вигадка, перебільшення. Адже як в країні, що бореться за своє існування, може знайтися місце для такого абсурду? У нашій реальності - так, але схоже, що паралельний паперовий світ не відчуває жодних загроз для свого існування.

Виявляється, що деякі відповідальні особи вважають своїм обов'язком змусити вас перепрацювати його кілька разів.

У документі, який може вплинути на бойову готовність підрозділу, їх більше турбує пунктуація, ніж сам зміст. Вони переконані, що отримують свою зарплату саме за затримки в обробці документів.

Безліч однотипних звітів, які готуються двічі на день, щоденно, щотижнево та щомісячно для різних уповноважених осіб. Ці документи, що не викликають жодного інтересу, часто залишаються непоміченими, а їх зміст зазвичай зводять до короткого переказу, який потрібно виголосити усно перед керівництвом. Також є десятки контрольних листів від "вищих" інстанцій, на які доводиться надавати стандартні формальні відповіді, які, здається, теж ніхто не переглядає.

Щоб запустити в експлуатацію нещасний "Мавік" або, наприклад, штикову лопату, необхідно підготувати і роздрукувати кілька десятків сторінок документів, зміст яких не цікавить нікого, навіть тих, хто ставить підписи. Додатково потрібно зібрати автографи приблизно десяти осіб, на яких часто доводиться чекати або яких потрібно шукати протягом кількох тижнів; деякі з них можуть навіть вимагати за свій підпис певного приниження. А після цього ще довго чекати, поки документи повернуться з темряви фінансових установ і казначейства.

Добре, якщо все вдасться з першої спроби і тобі не доведеться повторювати весь цей цикл вдруге та втретє.

Отже, щоб військові змогли отримати "Мавік" або лопату, які вже були передані їм волонтерами, нам доводиться витрачати від півтора до двох місяців (а іноді й більше) на безглузду бюрократію. У той же час, тривалість використання "Мавіка" або лопати в бойових умовах часто становить лише кілька днів або тижнів.

Щодо більш складних процесів, таких як списання втраченого майна, я навіть не стану їх торкатися. Ці процедури можуть затягуватися на роки, не приносячи жодних результатів і витрачаючи час багатьох людей.

Якщо звільнити хоча б 50% цих коштів, можна було б, наприклад, закупити 38 000 "Мавіків" для елітних підрозділів або ж 30 танків Т-80.

Бюрократія обходиться державі неймовірно дорого. І справа не лише в фінансах. Вона гальмує наш прогрес, перешкоджаючи модернізації, що позбавляє нас ключових переваг перед значно сильнішим супротивником. В результаті це призводить до втрат серед наших захисників.

Усі ці складні та заплутані алгоритми, на перший погляд, розроблені для моніторингу використання державних ресурсів та фінансів платників податків. Тобто, їх мета полягає у запобіганні зловживанням і корупційним схемам.

Проте насправді така надмірно ускладнена система, можливо, навмисно, створює ідеальні умови для корупційних проявів на всіх рівнях. Від дрібних випадків, коли потрібно "підсобити" підполковнику для прискорення вирішення вашого питання, до масштабних схем, коли за допомогою заплутаних процедур можна безперешкодно маніпулювати величезними державними контрактами на свою користь.

У системі вже є чимало цінних, мотивованих людей, які мислять сучасно, усвідомлюють існуючі проблеми та готові пропонувати рішення. Вони щиро прагнуть зробити все можливе для забезпечення фронту всім необхідним для ведення бойових дій. Хоча я зовсім не маю на меті знецінювати їхній внесок у нашу перемогу, потрібно визнати, що вони все ще залишаються в меншості і поки що не мають змоги суттєво змінювати систему.

Існує безліч ініціатив, спрямованих на розробку програмних рішень для автоматизації обліку активів та оптимізації документообігу. Проте, на мою думку, їх реалізація зустрічає опір на кожному етапі процесу.

Зрозуміло, що цей процес вимагатиме значної кількості часу, і, зрештою, є велика ймовірність того, що замість зручних для користувачів додатків, які, безсумнівно, були задумувані розробниками, ми отримаємо незграбні "франкенштейни", використання яких викликатиме тільки розчарування, і від яких всі намагатимуться втекти.

Якщо цифровізацію, подібно до яскравого світла прожектора, вдасться реалізувати успішно, це покаже, що значна частина, можливо, навіть дві третини працівників, які нині задіяні в системі, виявляються зайвими. Вони не забезпечують армію необхідними послугами, а лише створюють нові труднощі.

Що ж станеться з усіма цими тисячами "вузькопрофільних спеціалістів", якщо замість створення куп паперів і збору підписів, як це буває в милостині, буде достатньо просто натиснути кілька кнопок для активації нещасного "Мавіка", а звіти генеруватимуться автоматично? Чи не відправлять їх, зрештою, на фронт, так?