Планував створити "Олімпійський". Як проходили останні тижні життя Степана Гіги (ексклюзивне інтерв'ю)

Цю інформацію в ексклюзивному інтерв'ю для РБК-Україна поділився турменеджер Гіги Роман Слобода.

Ви мали досить тісну співпрацю зі Степаном Петровичем. Поділіться, яким був Гіга як особистість?

- Справжньою людиною був. Це саме про нього. Він був в усьому справжнім - якщо йому щось не подобалося, то не подобалося. А якщо йому щось подобалося, то дійсно так і було. От якщо він так сказав, значить так і було. Він завжди говорив все як є і без фальші. І він був легендою.

Знаєте, часто кажуть, що легендами стають, коли помирають. А він був легендою при житті. Ми з ним їздили всією Україною. В театрах, в залах казали, коли ми приїжджали в одне і те саме місто по 4-5-6 разів - що такої історії ніде не було. Настільки люди ходили на його концерти. Це люди, які знали пісні, це були маленькі діти, старші люди.

Це була істинна українська ікона. Україна зазнала втрати видатної особистості, такої як Володимир Івасюк, Ігор Білозір та інші видатні композитори і артисти, серед яких і Степан Гіга. Він вже за життя став легендою. Все, що я можу сказати про нього.

Чи могли б ви поділитися інформацією про Степана Гігу, яка залишається невідомою його шанувальникам, але була б корисною для глибшого розуміння його особистості та творчості?

Завжди викликало у нього неприємні відчуття, коли оточуючі не могли зрозуміти його стан і після виступів безперервно вимагали фотографій чи уваги. Багато хто вважав його байдужим, оскільки він не виходив до фанатів. Проте ніхто не брав до уваги, що йому вже 65 років і він теж має потребу в відпочинку. Щоденні концерти, постійні переїзди та двогодинні виступи ставали для нього справжнім випробуванням. Це було надзвичайно важко.

Приділити час кожному було справжнім викликом. Однак він завжди прагнув спілкування з людьми. Наша команда завжди намагалася його захистити після концертів. Ми іноді відводили його до готелю чи гримерки, щоб забезпечити йому спокій. Ми дбали про нього до самого кінця. Коли ми збирали стадіони на 4-5 тисяч глядачів, було неможливо сфотографуватися з кожним, адже приділити увагу всім було надзвичайно важко.

Це була справжня особистість. Людина, яка не тільки діяла, але й створювала щось нове, утримуючи при цьому величезну команду. Він був опорою для цілої армії людей.

- Про що він мріяв? Що він не встиг зробити?

- НСК "Олімпійський". Він завжди казав: "Рома, ми з тобою зберемо НСК "Олімпійський". І мріяв, я вірив в цю його мрію, завжди про це говорив.

Мріяв про те, щоб його нащадки продовжили його справу. Хоча вони не зможуть повторити його досвід, їм під силу донести до світу те, що він створював протягом усіх цих років.

- На вашу думку, він відчував, що скоро піде? Якими були останні тижні його життя?

Ні, я не відчував цього. Ми зустрічалися з ним напередодні його Дня народження, який припадає на 26 листопада. У нас було заплановано виступ у Палаці спорту 29 листопада, а також великий тур по Україні, Європі та Америці. Він сказав: "Я встану". Він дійсно планував вийти на сцену Палацу спорту. Хоча він зазначив: "Не можу гарантувати, що зможу поїхати в тур, адже у мене болить нога, але я обіцяю з'явитися на сцені Палацу спорту".

Як він опинився в лікарні? Це стало справжнім шоком для його шанувальників, адже ніхто навіть не здогадувався про це.

- Це і для нас це було шоком. Але це вже питання до його родини, я в подробиці не вдаюся, але вимушено було потрібно його доправити до лікарні.

Яка пісня була його улюбленою для виконання?

- "Яворину". Він завжди її присвячував героям. Він дуже багато допомагав армії, військовим. Багато робив, творив. І дуже багато чого ним було зроблено для української музики та культури.