"Газовий відступ": Україна збільшує обсяги видобутку та експорту газу.

В Україні видобуток газу набирає обертів, незважаючи на те, що основна частина виробничих потужностей розташована на сході країни. У світлі наближення закінчення угоди щодо транзиту російського газу, власні ресурси стають для нас практично єдиною альтернативою.

Перед початком повномасштабної війни в Україні відбулася так звана "газова війна", в якій Кремль намагався підкорити Україну не військовими засобами, а шляхом шантажу з приводу цін на російський газ. Ця конфліктна ситуація завершилася укладанням так званого "газового Мінська", ініційованого тодішньою прем'єркою Юлією Тимошенко, яка зафіксувала стратегічну залежність української економіки та населення від угоди на постачання російського пального. Це яскраво свідчить про те, наскільки критично важливим є газ для нашої економіки та повсякденного життя.

Для того щоб остаточно звільнитися від залежності від російського газу, Україні знадобилося пройти через кілька політичних криз і витримати більше 3000 днів війни, з яких тисяча - це повномасштабна агресія. І зараз, на порозі 2025 року, наша країна опинилася на межі звільнення від цього "газового ярма". Контракт на транзит російського газу може завершитися у новорічну ніч. Але чи готові ми до цього кроку?

В "Нафтогазі" запевняють, що готові до опалювального сезону. Вони стверджують, що Україна вже вдруге поспіль зможе забезпечити себе виключно власним "блакитним паливом". Проте, яка ситуація з видобутком? Хто є лідером у видобутку газу – державні компанії чи приватні підприємства? Що ще потрібно для того, щоб прискорити видобуток, і чи досягли ми хоча б довоєнних показників? Усі ці питання були коректно розглянуті журналістами УНІАН.

З одного боку, після проголошення незалежності Україні дісталася значна промислова спадщина від Радянського Союзу. Однак, з іншого боку, ця промисловість виявилася надто "енергетично ненаситною", споживаючи величезні обсяги енергії, зокрема природного газу. У 1991 році споживання "блакитного палива" в країні сягнуло вражаючих 114 мільярдів кубометрів, основна частина якого імпортувалася з Російської Федерації.

З плином часу Україна втратила або модернізувала більшість своїх промислових об'єктів, що призвело до значного зменшення споживання енергоресурсів. В наші дні потреба в газі вже не така, як у 1991 році. В Асоціації газовидобувних компаній України повідомляють, що під час воєнного стану детальна інформація про споживання газу є секретною. Проте міністр енергетики Герман Галущенко, виступаючи в "телемарафоні", випадково розкрив, що за підсумками 2023 року Україна спожила 19,8 мільярдів кубометрів газу.

Проте "зникнення" важкої промисловості без її оновлення й модернізації відбувалося дуже "болісно" для економічної ситуації. Насправді, ми змушені розпочати нову індустріалізацію майже з "нульової" точки, оскільки застарілі радянські заводи або були доведені до банкрутства та розібрані на металобрухт, або ж знищені внаслідок російських ракетних ударів.

Залишилися лише деякі "артефакти" радянської доби, які мають стратегічне або військове призначення і просто не можуть бути зупинені. І які провели або зараз проводять модернізацію.

Відновлення промислового сектору, включаючи військово-промисловий комплекс та енергетичну генерацію, вимагає газу. При цьому, бажано використовувати власні ресурси, щоб уникнути повторення помилок імпортозалежності, які ми пережили під час "газових війн".

На відзначення трагічної круглой дати - 1000 днів повномасштабної війни - відбулася презентація президентського "Плану стійкості", в рамках якого енергетика має свій спеціальний розділ. Хоча конкретні аспекти енергетичної частини ще не були оприлюднені, очевидно, що без збільшення власного видобутку не обійшлося, оскільки це вже стало одним з головних пріоритетів уряду та державних підприємств. Компанія "Нафтогаз" разом із своїми дочірніми структурами постійно підкреслює, що цьогоріч ми знову зможемо задовольнити свої потреби за рахунок "блакитного пального" вітчизняного видобутку.

Але декларувати нарощування видобутку та демонструвати його на практиці - не одне й те саме. Тож як виглядає ситуація насправді?

Керівник "Нафтогазу" Олексій Чернишов зазначив, що за підсумками дев'яти місяців 2024 року державні підприємства видобули понад 11 мільярдів кубометрів товарного газу, що на 0,7 мільярда кубометрів перевищує аналогічний показник минулого року.

"Ми продовжуємо нарощувати видобуток газу в Україні. Цього опалювального сезону, як і в минулому, маємо намір забезпечити населення та інші категорії споживачів виключно за рахунок власних ресурсів (ПСО або режим "покладення спеціальних обов'язків" дозволяє зберігати попередні - нижчі - тарифи для промислових споживачів, включаючи міськ- та облгази, - УНІАН). На сьогоднішній день ми на 2% перевищуємо заплановані обсяги видобутку. Ми продовжимо підтримувати курс на енергонезалежність України", - зазначив Олексій Чернишов у жовтні.

Одночасно експерти Центру Разумкова зазначають, що підвищення на 2% є лише в межах "статистичної похибки", тому передчасно святкувати. Вони підрахували, що вітчизняні підприємства щорічно видобувають приблизно 19 млрд кубометрів газу, а в Україні є можливість протягом наступного десятиліття збільшити видобуток до 25-27 млрд кубометрів.

"Два відсотки майже не матимуть суттєвого впливу. Хоча це непогано, що ми спостерігаємо не падіння, а навіть незначне зростання, яке, проте, залишається в межах статистичної похибки. Але я б не називав це зростання вирішальним фактором у питанні газозабезпечення, - відзначає Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова. - Адже основною причиною, чому ми успішно проходимо осінньо-зимовий період (як цей, так і попередній), є не збільшення видобутку, а значне зниження споживання природного газу внаслідок війни."

У жовтні цього року стало відомо, що "Укргазвидобування" не тільки займається бурінням нових свердловин, але й повертає до експлуатації раніше законсервовані. Наприклад, у тому ж місяці компанія оголосила про відновлення свердловини глибиною 5920 метрів, яка продукує 110 тисяч кубометрів газу щодня.

"Проектна команда планує закласти на цьому родовищі ще дві нові оціночно-експлуатаційні свердловини", - окреслює перспективи Сергій Лагно, т.в.о. генерального директора "Укргазвидобування".

Тобто усе нове - це добре забуте старе, адже колись Україна була лідером з видобутку газу у СРСР.

Відкриття Шебелінського родовища в кінці 1950-х років перетворило Україну на ключове джерело природного газу для Радянського Союзу. Однак з початком освоєння Сибірських родовищ та виснаженням поверхневих свердловин ситуація змінилася на нашу шкоду. Тим не менш, ті свердловини, які були законсервовані через високу вартість і складність розробки, сьогодні слугують нашим "резервом", який державні компанії тепер активно відновлюють.

Проте є й нові свердловини, які, втім, поки що важко назвати вражаючими з точки зору видобутку. Ті +2% наочно показують, що результат позитивний, але вкрай обмежений. Однак не лише у "Нафтогазі" випромінюють оптимізм. Його демонструє у спілкуванні з УНІАН і Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України (АГКУ), яка моніторить безпосередньо динаміку видобутку - не лише державну, але й приватну.

Уже другий рік поспіль Україна збільшує обсяги видобутку газу, незважаючи на триваючу війну та постійні атаки. За даними АГКУ станом на 16 листопада 2024 року, в Україні було видобуто 16,7 млрд кубометрів газу. Це перевищує минулорічні показники більш ніж на 330 млн кубометрів, - зазначає голова АГКУ. Проте він також висловлює певні застереження: "Якщо порівнювати з довоєнним періодом, то наші обсяги все ще трохи нижчі. Важливо, однак, що ми спостерігаємо позитивну динаміку у видобутку".

На думку експертів, розвиток газовидобутку стримується через ряд об'єктивних факторів, серед яких триває війна, постійні обстріли, зниження споживання з боку промисловості — основного покупця незалежних виробників, а також призупинення дії деяких спеціальних дозволів. Незважаючи на ці виклики, Асоціація прогнозує, що до кінця 2024 року видобуток газу в Україні досягне 19,1 млрд кубометрів, що має задовольнити внутрішні потреби країни без необхідності в імпорті.

У цьому контексті державні компанії займають провідні позиції в галузі видобутку, забезпечуючи, відповідно до оцінок АГКУ, 82% від загального обсягу. Натомість приватний сектор вносить лише 18%.

"Незалежні компанії також докладають максимум зусиль, щоб вийти на позитивну динаміку видобутку і збільшити свою частку. Загалом на обсяги їхнього виробництва безпосередній вплив мали зупинки деяких спецдозволів на розробку родовищ, а також атаки російської армії по виробничих об'єктах. Однак впродовж останніх місяців ми фіксуємо приріст видобутку незалежними компаніями: у жовтні середньодобовий видобуток був на 5% вище, ніж торік", - додає Артем Петренко.

Асоціація дійшла висновку, що сектор приватного бізнесу продовжить розширювати свою участь, що сприятиме прискоренню загального обсягу видобутку.

Наші ключові газові ресурси розташовані на сході України, в зонах, що межують з фронтом. Однак західна частина країни, де також існують газові родовища, поступово демонструє поліпшення показників.

Станом на сьогодні, Полтавщина займає провідну позицію у виробництві, а її сусідка Харківщина йде слідом. Харківська область є однією з найскладніших зон, яка серйозно страждає від дій російських терористів. Умови для ведення бізнесу там залишаються досить важкими, але підприємства роблять все можливе для підтримки виробничих процесів. На Харківщину та Полтавщину припадає 88% від загального обсягу видобутку газу в Україні, - зазначає Артем Петренко. - Ще близько 10% ресурсу видобувається у західних регіонах, де лідируючі позиції займають Львівщина та Івано-Франківщина.

Експерт підкреслює, що західна частина країни має великі перспективи для розвитку та привертає увагу інвесторів. Це, безумовно, пов'язано з її віддаленістю від зони бойових дій.

"Прикладом може слугувати той факт, що чотири з п'яти ділянок, придбаних під час нафтогазових аукціонів у вересні, розташовані у Львівській та Івано-Франківській областях. Однак, приватному сектору необхідно вирішити ряд проблем, які стримують інвестиційні потоки. Серед ключових факторів для видобувних компаній є стабільність податкової політики, незмінність правил та безпекова ситуація. Незважаючи на те, що в Україні триває повномасштабна війна вже 1000 днів, бізнес продовжує функціонувати і інвестує в цей сектор. Як наслідок, ми спостерігаємо зростання газовидобутку в країні. Хоча обсяги можуть бути не такими великими, як хотілося б, результати все ж вражають", - зазначає експерт.

Фахівці не прогнозують справжнього "прориву" у галузі видобутку "блакитного палива", проте очікують подальше повільне зростання показників.

"Середньодобовий валовий видобуток природного газу у жовтні 2024 р. склав 53,6 млн куб м. Але нагадаю, що середньодобовий видобуток газу протягом, наприклад, травня 2020 склав 55,6 млн. куб м (або на майже 4% більше). Тобто останні майже 5 років ми товчемося на місці, і ще далеко від показників 2018-2019 років", - пише у Фейсбуці ексочільник "Оператора ГТС України" Сергій Макогон.

Артем Петренко погоджується з цією точкою зору, проте зазначає, що, за інформацією компанії Baker Hughes, в Україні експлуатують 46 бурових установок з 119, що працюють у Європі. Це означає, що близько 40% усіх європейських потужностей, що використовуються для буріння, наразі сконцентровані в Україні.

Єдиним способом підтримувати та збільшувати обсяги видобутку є буріння нових свердловин. З січня по вересень в Україні було закладено 102 свердловини, що фактично відповідає показникам попереднього року. Наприкінці року ця цифра може зрости до 140 або навіть більше, підкреслює керівник АГКУ. З початку повномасштабного вторгнення Росії видобувники вже пробурили 326 свердловин. Якщо ж розглядати період з 2018 по 2024 роки, коли діє стимулююче оподаткування для нових бурінь, кількість закладених свердловин перевищить 720. Така активність ще раз підтверджує ефективність стимулів, які мають бути збережені для подальшого розвитку галузі.

Втім, щодо прогнозів на наступний рік експерт є досить обережним.

"Існують зовнішні й внутрішні чинники, які не залежать від виробників, але можуть суттєво вплинути на загальну ситуацію. Наша Асоціація проводить моделювання різних сценаріїв. Відповідно до основного прогнозу, ми очікуємо, що тенденція до зростання видобутку збережеться. Передбачається, що державні компанії продовжать демонструвати позитивну динаміку, аналогічні результати також прогнозуються й для приватного сектора", - зазначив пан Петренко.

Одним із ключових показників галузі та важливих джерел занепокоєння є зимовий період, коли прогнозується нова хвиля масованих атак з боку Росії. Експерт також підкреслює, що особливості цієї сфери не дозволяють швидко реагувати на виклики - миттєве збільшення обсягів виробництва є неможливим, оскільки це вимагає часу на дослідження та нові бурові роботи. Крім того, варто врахувати щорічне природне зниження виробництва та виснаження українських родовищ.

Але попри наявні виклики, Артем Петренко дивиться у майбутнє з оптимізмом.

"Уже другу зиму поспіль країна має намір пройти цей сезон, спираючись на ресурси власного видобутку. Це завдання цілком здійсненне. Я, в свою чергу, налаштований оптимістично і впевнений, що ми зможемо успішно подолати цю зиму, як і в попередні роки. Принаймні, газовидобувники докладають усіх зусиль, щоб забезпечити країну необхідним газом," - зазначає він.

Україна справді показує обнадійливі результати у видобутку власного газу. Проте, на жаль, ми ще не досягли навіть показників 2021 року, не кажучи вже про часи до 2018 року, коли існувало менше законодавчих обмежень, а також не було ані повномасштабної війни, ані пандемії COVID-19. Пікові обсяги видобутку, зафіксовані в радянський період, сьогодні виглядають практично недосяжними.

Тим не менш, динаміка зараз позитивна, і вона вже підтверджена двома роками - тобто це вже тренд, а не випадковість. А те, що війна змушує нас до економії та оптимізації виробництв є "ложкою меду в бочці дьогтю" на тлі військових загроз та знищення промисловості України.

Ця зима та наступна весна стануть індикаторам, які покажуть головне - чи зможемо ми пройти його власними ресурсами, та чи "перетнуться" дві "криві" - зниження попиту на газ та початок відновлення промисловості. Адже зростання промислового виробництва на тлі зменшення енергозалежності є ознакою оптимізації та реального старту нової індустріалізації України.