Лає, як пес, і має зуби, схожі на зміїні: що цікаво знати про найсмішніше створіння на планеті.

Здебільшого мунтжаки поодинокі й територіальні тварини.

У природі можна знайти безліч унікальних тварин, проте мунтжак особливо притягує увагу. У виданні BBC Wildlife Magazine повідомили про цікаві факти, пов'язані з цим незвичайним видом оленів.

Зазначено, що мунтжаки — це малі, але міцні олені, які поширені в лісах Великої Британії, а також у регіонах Південної та Південно-Східної Азії. Зазвичай їхній зріст не перевищує 50 см, що робить їх порівнянними за розміром із середньою собакою.

Дорослі самці мунтжаків важать від 10 до 18 кг, а дорослі самки - від 9 до 16 кг. Більшу частину літа ці олені ховаються у високій рослинності.

У публікації зазначено, що мунтжаки є рослиноїдними істотами. Їхній раціон складається з деревини та чагарників, молодих пагонів, трав, ягід, горіхів і грибів.

Здебільшого мунтжаки поодинокі й територіальні тварини. У виданні зазначили, що вони використовують запах для спілкування частіше, ніж олені, які живуть у великих групах.

Мунтжаки також відрізняються тим, що їхні роги мають всього одне або два відгалуження, на противагу багатьом іншим видам оленів. На їхніх лобах розташовані V-подібні щілини, що виконують функцію лобових залоз.

Однією з ключових характеристик мунтжаків є їх здатність гавкати, подібно до собак. Через це їх називають "гавкаючими оленями".

У статті зазначено, що гавкіт мунтжаків нагадує крик лисиці, а не звуки, які видають собаки. Зазвичай ці олені видають гавкіт декілька разів у відповідь на подразнення.

Крім того, у мунтжаків є ікла. Вони найпомітніші у дорослих самців і можуть сягати до 6 см завдовжки.

Цікаво те, що ікла мунтжаків можуть складатися, коли в них немає потреби. Наприклад, вони ховають їх під час годування.

У виданні розповіли, що мунтжаки із загрозливою швидкістю поширюються за межі свого первісного ареалу в південно-східній Англії. Експерти вважають, що це може спричинити екологічні порушення, оскільки ці олені люблять поласувати низькорослими рослинами.

Нещодавно журналістка Саммер Райландер поділилася захоплюючими відомостями про верблюжих павуків. Цей вид є одним з найоригінальніших серед усіх павуків на планеті.

Верблюжі павуки мають вісім кінцівок та дві педипальпи. Їхній колір зазвичай варіюється від коричневого до світло-коричневого, що допомагає їм зливатися з навколишнім середовищем у пустельних умовах.

Відомо, що верблюжі павуки можуть розвивати швидкість до 16 км/год і зазвичай полюють вночі. Оскільки вони не мають отрути, їм доводиться покладатися на свої сильні щелепи.