Наприкінці січня цього року російські військові витіснили українські сили з невеличкого, проте стратегічно важливого селища Велика Новосілка, яке знаходиться на кордоні Донецької та Запорізької областей.
Бої в межах Великої Новосілки тривали два місяці, один з яких українські війська змушені були вести у складних та виснажливих умовах напівоточення.
Містки через річку Мокрі Яли, що перетинає селище на три секції, були знищені. Доставку здійснювали тільки важкі дрони.
Після захоплення Великої Новосілки, російські військові остаточно контролюють усі населені пункти на Времівському виступі, які сили оборони змогли відстояти влітку 2023 року.
Виступ під Времівкою виявився найефективнішим елементом українського наступу в той час. У червні та липні 2023 року морська піхота разом із 68-ю бригадою змогли просунутися на 10 кілометрів у глибину ворожих позицій.
Серед численних подій, що мали місце як на фронті, так і у глобальній політиці за останні кілька місяців, втрата Великої Новосілки та всього Времівського виступу залишилася майже непоміченою. Проте цей фронтовий напрямок безумовно заслуговує на увагу.
Сили оборони вкотре несвоєчасно поповнили підрозділи, що стояли на Великій Новосілці, і втратили важливий оборонний рубіж.
22 січня ключовий оборонний підрозділ Великої Новосілки, 110-та механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка, абсолютно прямо, що незвично для підрозділів ЗСУ, виступила в соцмережах з відкритою заявою:
У той час, коли в Авдіївці не було боєприпасів і FPV дронів лише починали набирати популярність, основну роль відігравала піхота. Люди намагалися компенсувати брак артилерійської підтримки. Нині ж ситуація змінилася: зброя та дрони є, але не вистачає бійців. Спостерігається повна нестача особового складу в стрілецьких підрозділах.
Для більш глибокого аналізу ситуації, що виникла внаслідок втрати Великої Новосілки, "Українська правда" провела інтерв'ю з полковником Ігорем Губаренком, який у час оборони цього населеного пункту очолював 110-у бригаду. Ця окрема механізована бригада розпочала свою діяльність у цьому районі восени 2024 року і до останнього моменту боролася за Велику Новосілку.
Після втрати селища Губаренка зняли з посади.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Шановний Ігорю, вже пройшов більш ніж місяць з моменту завершення оборони Великої Новосілки та відступу вашої бригади з цього району. Чи могли б ви поділитися своїми спогадами про події, які там відбувалися? Які причини призвели до втрати цього населеного пункту?
На мою думку, Велика Новосілка стала символом героїзму підрозділів, які її захищали. Хоча їхня чисельність була обмеженою, вони протягом двох місяців невтомно відбивали атаки ворога і мужньо тримали оборону до грудневого прориву.
У той момент російські війська використали несприятливі погодні умови, пробились на техніці до Великої Новосілки та захопили кілька стратегічно важливих позицій.
Хоча починалося все інакше. Коли ми зайшли на цей напрямок, ми наступали технікою на Благодатне (село південніше від Великої Новосілки - УП) - мали успіх, закріпилися і майже два місяці тримали частину цього села. Хоч логістика до нього була дуже проблематичною.
Проте зрештою російські війська безперервно обстрілювали КАБи, знищуючи мости, і ситуація стала такою, що довелося переходити на пішохідний спосіб пересування.
- Коли ви зрозуміли, що ваші хлопці у Великій Новосілці близькі до оточення?
- Після того, як ми майже втратили Времівку - це приблизно початок січня 2025-го. Через Времівку проходив основний логістичний шлях до Великої Новосілки. Там була бетонна дорога, а також переправа, по якій можна було максимально близько під'їжджати технікою (до Великої Новосілки - УП), проводити евакуацію, а далі йти в пішому порядку.
Яким чином реалізується оборона під час оточення? Які методи ви використовували для транспортування людей і боєприпасів в ці райони?
Ми організували та замаскували дві поромні переправи. Після цього ми адаптували процес доставки особового складу та евакуації поранених до погодних умов, виконуючи ці завдання під дощем, в тумані та снігу. Увесь боєкомплект (УП) доставлявся за допомогою важких дронів, особливо після знищення переправ. Кожен дрон переносив від 5 до 10 кілограмів і виконував від двох до трьох рейсів.
Отже, вся територія Великої Новосілки розділена водними бар'єрами на три сегменти. Північна зона виявилася майже повністю під контролем ворога, центральна частина зайнята на 50%, а південна - з обох сторін оточена водою, з третього боку намагається прорватися противник. Таким чином, один з наших підрозділів опинився в оточенні.
Проте хлопці залишалися на своєму до останнього, поки не отримали команду.
- Чи можна було уникнути оточення у Великій Новосілці? І взагалі втрати цього населеного пункту?
- Знаєте, аналізуючи ситуацію, ту тактичну обстановку - так, можна було. Треба було вчасно застосувати резерви, завести нові сили, змінити підрозділи, які втратили свою боєготовність або не спроможні виконувати завдання. Тоді так, тоді можна було. Але це все досвід, аналіз... і, як не ганебно, втрата людських життів і територій.
Чи ви зверталися до вищого керівництва з проханням про підкріплення, щоб зберегти контроль над Великою Новосілкою?
- Усі командири бригад, розуміючи стан справ у своєму підрозділі, звертаються (до вищого командування - УП). Але не завжди є вільний особовий склад. Десь є більш загрозливі напрямки, десь менш. Якщо порівнювати Велику Новосілку з Покровським напрямком...
- Або Курщиною...
- ...Або Курщиною, то в пріоритеті буде Курщина, Покровськ, а потім Велика Новосілка. Хоча насправді це досить великий населений пункт, із забудовою.
Нам не вистачило людей, але ми зробили максимум, край наших можливостей.
Скільки осіб вам бракувало для захисту Великої Новосілки? Які приблизні цифри маємо на увазі: від 100 до 250 чи, можливо, від 500 до 600?
- 500-600.
- Як це - воювати на менш пріоритетному напрямку? З меншою кількістю людей, боєприпасів, дронів.
Від імені всіх можу стверджувати: головною проблемою на сьогоднішній день є брак особового складу.
От візьмемо, наприклад, повернення з СЗЧ: людина, яка залишила позицію, а потім повернулася, уже не воюватиме так, як треба. Поки більш-менш тихо, вона сидітиме, а як тільки почнеться більш активна фаза, вона піде в СЗЧ повторно. Або піде в лікарню шукати в собі купу хвороб.
Так, є ті, хто повертаються й гідно воюють, але більшість - не воюватимуть. Вони знають, що в них завжди є шанс пропетляти.
Необхідний мотивований персонал, який усвідомлює мету своєї боротьби. До речі, нещодавно я почув термін "бусифікація"...
- Ви не знали, що таке "бусифікація"?
Давайте скажемо так: я не був у курсі подій, не відстежував ситуацію. Однак людина, яку силоміць заштовхнули в бусик на вулиці, навряд чи захоче брати участь у бойових діях. Важливо знайти способи, щоб мотивувати людей вступати до армії. Водночас необхідно запровадити більш суворі покарання за невиконання наказів та самовільне покинення частини.
За ці висловлювання в коментарях до попереднього інтерв'ю вас охрестили молодим Жуковим?
Ні, я маю на увазі те, що 18-річні можуть брати участь у війні. Скільки ж часу минуло з тих пір, як я це вам повідомляв?
Рік.
Які тенденції спостерігаємо сьогодні? Спеціальні угоди для молоді віком 18-24 роки. Це один з тих елементів, який може заохотити чимало людей. Це може дати досить позитивний результат.
- Куди рухаються росіяни після захоплення Великої Новосілки - у бік Запорізької області чи далі по Донецькій? Що їм потрібніше?
На мою думку, вони спробують контролювати всю територію Донецької області.
Якщо подивитися на карту, проаналізувати, то вони рухаються з півдня на північ, і зі сходу на захід. Від Курахового вони йдуть до Багатиря, від Великої Новосілки - вверх уздовж річки (Мокрі Яли - УП) до Новопавлівки.
Нещодавно Сергій Наєв був призначений на цей пост після інтерв'ю з "Українською правдою". Як ви вважаєте, чи може це кадрове рішення позитивно вплинути на ситуацію в районі Вугледара та Великої Новосілки?
Наєв – це сильний генерал, який володіє значними зв'язками та чималим досвідом. Є сподівання на можливі позитивні трансформації.
Але ще раз: яким би гуру військової тактики ти не був, у тебе нічого не вийде без людей, техніки та боєприпасів. Якщо в окопі має сидіти мінімум чотири військовослужбовці, а їх у тебе немає...
Під час оборонної кампанії у Великій Новосілці ви згадували, що відправляли до піхоти кухарів та артилеристів. Хто ще складав ваш контингент для піхотних підрозділів у цей період?
- Майже нічого не змінилося. Великою частиною особового складу, яка була залучена у Великій Новосілці, були підрозділи забезпечення.
Хлопці перетинали річку через поромну переправу, що становила щонайменше 40 метрів, а далі продовжували шлях пішки. Багато з них усвідомлювали, що якщо погодяться на цей ризик, повернутися назад буде надзвичайно важко, особливо у разі серйозного поранення. Проте, усвідомлюючи, що їхні товариші чекають на допомогу, вони сміливо йшли вперед. Звичайно, були й такі, хто відмовлявся від участі в піхоті.
Хто приймає рішення про вихід із населеного пункту — ви як комбриг чи командир вищого рангу?
Кожен командир, будь то з батальйону, роти, бригади, тактичної групи, ОТУ чи ОСУВ, має можливість ухвалювати рішення. Проте, разом із цим правом, кожен з них також відповідає за наслідки своїх рішень.
У випадку Великої Новосілки це рішення ухвалювало вище керівництво. Після виходу ми зайняли наступний рубіж оборони, стали по річці Мокрі Яли і продовжили виконання бойових задач.
Чи вірно я зрозумів, що втрата Великої Новосілки стала причиною вашої відставки з посади командира бригади?
- Тяжко сказати - за втрату чи не за втрату, покарання це було чи не покарання. Усе відносно. Про звільнення мені стало відомо на початку лютого.
(За даними УП, Губаренка зняли з посади комбрига 110-ої бригади саме за втрату Великої Новосілки.
З грудня 2024-го року, відколи командиром ОТУ "Донецьк" став бригадний генерал Олександр Тарнавський, у зоні відповідальності ОТУ зняли комбригів щонайменше семи бригад. Ідеться про "старі" та відносно досвідчені бригади - 35, 33, 46 і, власне, 110, а також новостворені - 155, 157, 153. У 35-ій бригаді комбрига змінили навіть двічі.
Принаймні двоє з восьми комбригів, які попросили УП не розголошувати своїх імен, вважають, що їхнє звільнення було ініційоване бригадним генералом Тарнавським.
Один із ваших товаришів з 110-ї бригади, командир роти, Герой України Ігор Тимощук у розмові з Юрієм Бутусовим висловив свою рішучу незгоду з рішенням усунути все командування 110-ї бригади після втрати Великої Новосілки.
Час покаже, чи було вірним рішення про зміну командування бригади (УП). Зараз я не можу точно оцінити цю ситуацію. Можливо, дійсно потрібен новий підхід до проблеми. А може, цей крок і не варто було робити.
Хто став новим командиром 110-ї бригади?
Полковник Сергій Анатолійович Захаревич, який раніше обіймав посаду заступника командира 33-ї бригади, тепер очолює 110-ту. Він активно керує бойовими діями та приймає важливі рішення. Його призначення стало моїм повним заміщенням.
- Пане Ігорю, ви не перший рік воюєте на Донечині. Ви бачили, як сипався фронт після виходу наших сил з Авдіївки, як росіяни пройшли 40 кілометрів від Авдіївки і до Покровська. У вас є розуміння, чому це сталося?
На мою думку, кожен сприймає цю ситуацію по-своєму. Я вважаю, що спочатку варто було зупинити ворога, а вже потім переходити до відновлення. Проте з іншого боку, ворог не зупиниться, якщо ми не відреагуємо на його дії... потрібно дати йому зрозуміти, що ми також здатні на активні контрдії.
На мою думку, в Донеччині використовувалися нові, недостатньо підготовлені підрозділи. Було б доцільніше надати їм більше часу для тренувань та набуття досвіду, щоб вони могли адаптуватися до бойових умов.
- Нещодавно Павло Паліса підтвердив, що в Україні зупиняється створення нових бригад - натомість ми будемо комплектувати вже діючі підрозділи. Цьому рішенню передувала регулярна критика новостворених підрозділів, зокрема через те, що вони втрачали західну техніку. Як ви оцінюєте таке рішення?
Як командир бригади, я мав у своєму розпорядженні БМП-1 та БМП-2, які є радянськими бойовими машинами піхоти. В нових бригадах використовується бронетехніка сучасніших моделей, оснащена вдосконаленими системами озброєння, такими як "Бредлі", "Кірпі" та "Мардери".
Якщо БМП-1 підривається на міні, на ній можна ставити крапку. І весь екіпаж, десант, який там був, або поранені, або загиблі. А от якщо підривається "Бредлі", фантастична машина, то особовий склад залишається живим. Відповідно, він не боїться в цю машину сідати.
Тому, на мою думку, краще вже робочі бригади укомплектувати цією технікою й поповнювати особовим складом.
Щодо нових бригад, які ще потрібно створити: можливо, доцільніше буде сформувати не повний склад бригади з 5-6 тисяч осіб, а зосередитися на формуванні лише одного батальйону, який можна було б передати в резерв вже сформованій, досвідченій бригаді для практичного використання.
Отже, у нас завжди залишатимуться люди на фронті, а не 5000 військових у резерві, комплектування яких займає від 6 до 8 місяців.
Чи не надто пізно ми прийшли до такого висновку?
- Це ж все досвід. Звідки ми знали, що так буде?
Це був надзвичайно цінний досвід...
- Дешевого досвіду не буває.
- Наша розмова часто впирається в тему мобілізації, зокрема ми вже згадували про мільйонні контракти для молоді віком 18-24 років. Скільки людей, на вашу думку, прийде на такий контракт? 100 тисяч наберемо?
На мою думку, скоріш за все, це не здійсниться. На молодого чоловіка у віці 20 років, навіть якщо він має сильну мотивацію, впливають численні зовнішні фактори. Зокрема, батьки можуть вказувати: "Сину, не варто туди йти".
Проте я вважаю, що ці угоди слід було укласти рік тому, адже саме тоді вони могли б значно покращити ситуацію.
Останнім часом я часто стикаюся з думкою, що частина наших піхотинців не бере активної участі у боях. Це означає, що солдат, який займає позицію, відчуває значний страх, ховається в укритті і гине не в результаті перестрілки, а від рук російського піхотинця, який раптово нападає на його окоп. Наскільки ця ситуація є поширеною?
Так, ця проблема дійсно існує. Вона пов'язана з тим, що особа, яка зайняла цю позицію, не має необхідного досвіду. У критичній ситуації їй важко усвідомити, що перед нею не термінатори, а звичайні люди, які також відчувають страх і біль. Якщо в них стріляти, вони загинуть. Завдання нашого бійця полягає не в тому, щоб загинути, а в тому, щоб захистити Україну та своїх товаришів по зброї.
Якщо на позиції перебуває досвідчений військовий, який говорить: "Вставай", "Відкривай вогонь", "Обстрілюй", "З правого боку буде обходження", це надає бійцеві впевненості та мотивації.
Власне, немає нічого критичного в тому, що супротивник відступає. Основна частина наших територіальних втрат не викликана наступом російської техніки, а скоріше пересуванням їхніх піхотинців. Наша недосвідчена армія спостерігає це і може відчувати страх перед вступом у вогневий контакт.
Отже, кожній команді необхідний кваліфікований центр, який зможе надихати та направляти.
- Ми вже згадували про полковника Павла Палісу, який віднедавна працює заступником керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Якщо чесно, побачивши новину про його переміщення з фронту в тил, у той час, коли в нас є доволі відчутні проблеми з перебігом бойових дій, я була трохи здивована.
На вашу думку, присутність Паліси в ОП матиме позитивний вплив на перебіг мобілізації або ж бойових дій?
На мою думку, це абсолютно вірний вибір. Дозвольте пояснити: Павло має зв'язки з багатьма комбригами та комбатами. Наприклад, я можу зателефонувати йому і сказати: "Паша, я не можу зв'язатися з цими людьми, мені потрібна твоя підтримка".
Коли я обіймав посаду командира бригади в середині лютого, відбулася важлива розмова з Павлом та Єрмаком, до якої долучилися й інші комбриги. Це була відверта дискусія, під час якої ми озвучили проблеми, що існують у бригадах. Це був перший раз за весь час війни, наскільки мені відомо. І я вважаю, що це значний крок у правильному напрямку.
Отже, Офіс президента має можливість взаємодіяти безпосередньо з командирами бригад. Адже саме командири бригад, які очолюють свої підрозділи і мають глибоке розуміння внутрішніх проблем, здатні найкраще передати ці питання на вищий рівень державного управління.
- Чи не є це перебиранням частини повноважень Генштабу? Офіс президента - це ж політична інституція.
- Я вважаю, що ні, це не є перебиранням повноважень. Тому що дуже багато проблем потребують вирішення якраз на політичному рівні - наприклад, Армія+.
Військовослужбовці подають запити на переведення через платформу Армія+, і ці запити обробляються автоматично. Після цього командиру бригади надходить відповідний наказ. У свою чергу, командири намагаються оскаржити ці накази та не відпускати військових. Проте, приблизно 80% випадків все ж закінчуються відпусткою.
Проте, як командир бойової бригади, яка страждає від нестачі особового складу, я не можу просто так їх відпустити. Це було одним з питань, яке безпосередньо порушувалося в Офісі президента.
Які інші теми обговорювалися? На що особливо акцентували свою увагу командири бригад?
Там відбувалося досить активне обговорення. Спочатку всі сприйняли ситуацію як щось незрозуміле, хвилюючись про можливі наслідки... Піднімалися питання щодо субвенцій, фінансування, програми Армія+, процесу нагородження, постачання боєприпасів, а також залучення бізнесу в ролі спонсорів. Різноманітні теми обговорювалися, і шукалися варіанти їх вирішення.
Ось ще один проєкт, який нещодавно став відомим - "Лінія дронів". Його суть полягає в тому, щоб найефективніші підрозділи безпілотників, такі як "Птахи Мадяра", "К-2", "Рарог" та інші, завдавали ударів по російській піхоті ще до того, як вона зможе дістатися до українських позицій. Таким чином, Сили оборони мають намір створити своєрідну бар'єрну лінію з дронів. Як ви вважаєте, чи можливо це здійснити?
- Реально, але на це має бути просто скажений ресурс. Мають працювати як FPV-дрони, так і тяжкі, а також, люди мають не боятися їх втратити. (У Великій Новосілці - УП) був день, коли опустився туман і був мороз, й дрони не могли піднятися. Але в той же час ми розуміли, що противник може підійти. Тому ми працювали і за шість годин втратили 10 нічних дронів - це скажена сума.
- Скільки коштує один нічний Mavic, десь 250 тисяч? Тобто це більше ніж мільйон за ніч?
- За шість годин.
Для успішної реалізації проєкту "Лінія дронів" (УП) особам, що керують цими безпілотниками, необхідно позбутися будь-яких побоювань щодо їх можливих втрат. Важливо впровадити спрощені процедури для ввезення, розмитнення, постачання та закупівель. Це питання потребує уваги не тільки на рівні окремих бригад, а й на державному рівні.
Крім того, ця система повинна функціонувати в синергії з наземними роботизованими платформами, які наразі розробляються, а також з піхотинцем, чия реакція є набагато швидшою, ніж у дронів.
Скільки FPV-дронів на рівні бригади ви змогли б забезпечити для використання під час захисту Великої Новосілки?
Середній добовий витрата FPV-дронів на бригаду під час активних бойових дій коливався від 100 до 150 одиниць. Ці дрони фінансувалися з державного бюджету, коштів ПДФО, субвенцій, а також завдяки волонтерським внескам. У той період бригада не відчувала нестачі в FPV-дронах.
Ми мали проблеми з кількістю екіпажів, які ми можемо застосувати. Не вистачало особового складу. Навіть підрозділам Сил безпілотних систем їх не вистачає.
Супротивник перейшов до нової тактики, відмовившись від дій на передовій. Тепер він націлюється на другу лінію, де зосереджені наші антени та дрони. Знищивши антену, в ясну погоду неможливо оперативно доставити нову. В результаті цього ти втрачаєш не лише техніку, а й екіпаж, що робить його неефективним. Це суттєвий удар по розвідувальним можливостям...
- Щодо коригування артилерійського вогню...
Вибравши одну ланку, вся система зруйнувалася. Тому важливо мати щонайменше ще один, два або три резервні варіанти.
Українські збройні сили змінилися: тепер проблема не в недостатній кількості дронів, а в нестачі операторів для них?
Отже, під час оборони Великої Новосілки у мене в запасах було понад 150 дронів Mavic-3Т. У деяких підрозділах їх нараховувалося близько 20 штук. Я не роздавав їх бездумно, а наполягав на обережному використанні з урахуванням погодних умов, радіоелектронної боротьби та інших факторів. Але, як це часто буває, втратили - отримали, втратили - отримали. Ніяких труднощів з цим не виникало.
На завершення поговоримо про США. Висловлювання Дональда Трампа щодо "4% підтримки Зеленського", необхідності проведення виборів та зруйнованих міст, які обговорюються в моєму оточенні, викликали сильне обурення серед цивільних осіб. Тож хотілося б дізнатися, як на ці заяви реагують військові. Чи відчувають вони тривогу, чи, можливо, є надія на те, що конфлікт незабаром завершиться?
Військові покладаються виключно на власні сили, на товаришів, які знаходяться поруч з ними, як зліва, так і справа, а також на тих, хто підтримує їх з тилу. Усе інше для них не має значення.
Всі розуміють, за що ми боремося і чому не можемо поступитися жодним сантиметром цієї території супротивнику.
Всі помічають позитивні трансформації, що відбуваються під керівництвом держави та Збройних сил. Хоча не всі ці зміни приносять очікуваний результат, варто пам'ятати, що для досягнення мети потрібен час.
"4%", не "4%" - проведення виборів під час воєнного стану є неможливим. Чи зможуть мешканці окупованих територій взяти участь у голосуванні? Як відбудеться голосування для військових, які перебувають на фронті? Чи можливе голосування через Дію? Адже не завжди є доступ до інтернету. Це дійсно складний процес.
На мою думку, ці заяви Трампа (згідно з інформацією УП) є зовнішнім впливом, який має на меті дестабілізувати ситуацію в країні, зокрема серед цивільного населення. Пригадайте, наприклад, термін "бусифікація" – більшість джерел, які поширюють такі відео, є проросійськими каналами, що виривають факти з контексту і подають їх у негативному світлі.
На який термін Україні вистачить ресурсів для ведення бойових дій без підтримки з боку США?
Зможемо. Давайте підрахуємо: за ці три роки ми розпочали виробництво від наших патронів до безпілотників, що можуть долати дві тисячі кілометрів. Так, можливі недоліки (в боєприпасах - УП), чогось може не вистачати, але ми вже проходили через цей етап, і тоді ми стояли твердо та боролися. Якщо в нас буде не 100, а лише 50 снарядів - нічого страшного, будемо ще більш точними та ефективними у стрільбі.
- От якщо брати Велику Новосілку: який відсоток у вашій обороні мала американська допомога?
Чи справді це американське? Насправді, ми не отримували мін американського виробництва, лише українські та європейські. Щодо техніки, то у нас були М119 — легка буксирована гаубиця калібру 105 мм, а також "Паладіни" — самохідна артилерійська установка калібру 155 мм. До речі, "Паладіни" — це дійсно відмінні машини, проте у нас були лише моделі четвертого покоління, тоді як п'яті були б бажаними, оскільки вони мають кращі характеристики дальності та різноманітності модифікацій. Це дійсно дуже якісна система.
У Великій Новосілці не виникло жодних труднощів із 155 калібром, але, чесно кажучи, не завжди була можливість застосувати його в оптимальний спосіб. Це було зумовлено як погодними умовами, так і діяльністю противника. Щодо радянського калібру, то його наявність була б бажаною у більших обсягах.
- Як думаєте, чи будемо ми в принципі далі воювати без американської допомоги? Тобто чи ухвалимо ми таке рішення?
Отже, ми й надалі продовжимо боротьбу. Хоча спочатку це буде нелегко, ми все ж залишимося на своїй позиції.
Вони не виконали навіть половини обіцяної підтримки. Але ж ми боремося? Це наша країна.
#Дональд Трамп #Україна #Збройні сили України #Донецьк #Росія #Командир підрозділу #Українська правда #Сполучені Штати #Бригада #Бойові дії #Росіяни #Курська губернія #Оборонна бойова позиція #Радянський Союз #Донецька область #Запорізька область #Курахове #Володимир Зеленський #Артилерія #Логістика #Оточення #Боєприпаси #Ворожий комбатант #Імператорська російська армія #Авдіївка #Екстрена евакуація #Рубіж оборони #Покровськ #Дрон #Піхота #Велика Новосілка #Новосілки (Золочівський район) #Комбриг #Омар Бредлі #Мокрі Яли #Георгій Жуков
![СМИ раскрыли секрет молодости нардепа Николая Тищенко: названо имя косметолога [фото]](/images/content/bb2066a6e4e9a3a1bdb5465f49bc18d1/ebbafd2f61aead020fb655ce709e6194.jpg)
