"Чудо на Алясці" та боротьба за Нобелівську нагороду.

дипломат та економіст, колишній посол України в Туреччині та Японії

Досі я мав переконання, що ірраціональна віра в чудеса є характерною рисою нашого народу. Пригадайте, наприклад, псевдопророків, які збивали з пантелику своїми безкінечними вигадками на початку війни.

Так от, загальний настрій коментаторів щодо зустрічі на Алясці дає привід для оптимізму - у диво вже, здається, ніхто не вірить.

Усі усвідомили, що Трампу вкрай необхідно здобути статус миротворця. Його ірраціональне прагнення потрапити до числа лауреатів Нобелівської премії миру, де вже перебувають, здається, чотири колишніх президенти США та один віце-президент, змушує його прагнути бути одним із них. Я можу зрозуміти, якби він став "переможцем", але п’ятим?! Хоча це вже інша історія.

Усі усвідомили, що якщо за російське питання у Трампа відповідає Віткофф, то ситуація серйозна, особливо для самих Сполучених Штатів. І так не мали ясного уявлення про Росію, а тепер їхнє розуміння ще більше ускладниться. Саме тому Європа так тривожно реагує, адже відчуває можливу зраду, яка може реалізуватися в теорії.

Проте цього не відбудеться, адже можна припустити, що Путін знову зуміє маніпулювати Трампом. Є інформація від джерел, які мають уявлення про емоції 47-го президента, що всередині Трамп може відчувати захоплення Сі Цзіньпінем та Путіним. Йому імпонує концепція управління, де одна особа контролює все, зберігаючи при цьому ілюзію демократії.

Існує безліч незвичайних прикладів, про які знає небагато людей, наприклад, "золота" особиста акція Трампа у спільному проєкті Nippon Steel та U.S. Steel. Тому його мотивація стає очевидною.

Схоже на мотивацію Путіна. Він насолоджується процесом безперервного підвищення ставок. Жодні тарифи, запроваджені проти Індії, не зможуть його стримати, як, до речі, і ті, що стосуються Китаю.

Китай має достатню стратегічну глибину для протидії, але не відмовиться від Росії. Приватна нафтова станція з безмежними ресурсами завжди була цінною, особливо в часи, коли панує штучний інтелект.

Так само смішно спостерігати, що США почали куртуазно поводитись з Пакистаном - союзником КНР і противником Індії. Це тільки послабить позиції США в Індо-Тихоокеанському регіоні та нічого не додасть до переговорів з КНР.

Помилково вважати, що Путін не усвідомлює зростаючу залежність від Китаю. Однак, на мою думку, він сподівається врешті-решт перевершити китайців. Коли він відновить Російську імперію, його переговори з Китаєм стануть зовсім іншими. А до того часу він продовжуватиме зміцнювати союз з КНР та КНДР. Тому йому немає сенсу справді завершувати війну. Він може погодитися на тимчасове перемир'я, але лише для того, щоб підготуватися до подальших боїв і все глибше втягувати Китай у цей конфлікт.

До речі, не варто особливо сподіватись, що тема з Кавказом вже закінчилася. Думаю, там можна очікувати провокацій, інша справа - коли і яких.

Всі питають - чому Аляска, По-перше, США не є стороною Римського статуту і не визнають ордер МКС. По-друге, найкоротша відстань до РФ, якщо треба буде замість двійника підвезти трійника. На всяк випадок.