Депутати знову прагнуть займати дві позиції одночасно.

У Верховній Раді розпочалася активна дискусія щодо можливості народних депутатів виконувати обов'язки як в парламенті, так і в уряді. Практика сумісництва існувала в парламенті протягом багатьох скликань, набираючи популярності особливо за часів колишнього президента Віктора Януковича. Ліквідувати цю практику вдалося лише після подій Революції гідності.

Цей законопроект надає можливість народним депутатам займати такі посади, як прем'єр-міністр, віцепрем'єр, міністр, заступник міністра та інші політичні позиції, при цьому не втрачаючи своїх депутатських прав.

Ця ініціатива спровокувала активні дискусії, оскільки йде в розріз із попередніми тлумаченнями Конституційного Суду.

Зазначений законопроєкт пропонує внесення поправок у законодавство, що надасть можливість народним депутатам займати позиції у виконавчій владі. Це означає, що депутат зможе обіймати політичні посади, такі як прем'єр-міністр або міністр, не втрачаючи свого мандата.

Народний депутат Віталій Безгін ("Слуга народу"), член Комітету з питань організації державної влади, вважає, що рішення Конституційного Суду від 4 липня 2002 року, що забороняє суміщення мандата депутата з посадами в Кабінеті Міністрів, вже не відповідає сучасним реаліям. За його словами, посади міністрів та їхніх заступників давно стали політичними, що робить попередні тлумачення застарілими.

"Така практика успішно працює в 19 європейських країнах, де депутати можуть поєднувати законодавчу та виконавчу діяльність. Це дозволяє підвищити ефективність роботи уряду та парламенту", - вважає Безгін.

Так, практика поєднання різних посад дійсно є звичайною справою в європейських країнах. Наприклад, у парламентарних демократіях, таких як Німеччина або Франція, депутати часто займають урядові посади, що дозволяє швидше реалізовувати політичні рішення. В Україні ж такі зміни можуть викликати як прихильність, так і опозицію, оскільки наше суспільство дуже чутливе до питань концентрації влади.

Автори законопроєкту - парламентарі Галина Третьякова, Максим Павлюк, Олег Бондаренко, Андрій Клочко та Олександр Федієнко аргументують, що такі зміни сприятимуть кращій координації між законодавчою та виконавчою гілками влади.

Експерти, близькі до влади, підкреслюють, що введення можливості суміщення посад може суттєво покращити роботу уряду. Депутати з досвідом у законотворчій діяльності отримають можливість безпосередньо впливати на виконання урядових процесів.

А критики цієї ініціативи - навпаки, застерігають, що це може порушити принцип розподілу влади, закріплений у Конституції. Вони вважають, що за таких умов руйнується принцип розподілу між гілками влади та принцип підзвітності.

Згідно з деякими думками, сумісництво може бути охарактеризоване як "політичний кентавр" або "політична шизофренія", адже воно здатне викликати конфлікти інтересів навіть у рамках загальних процесів. Яку ж саме роль виконуватиме такий політик під час години запитань до уряду: як народний депутат чи як міністр? Або, наприклад, під час обговорення та голосування за бюджет — чи буде він присутній у сесійній залі як представник фракції з правом голосу, чи займе місце в урядовій ложі серед інших міністрів?

Одночасно, в запальних обговореннях теми сумісництва часто згадують негативний випадок, що трапився понад десять років тому, який став яскравим прикладом.

Це сталося в момент, коли міністру оборони та представнику регіоналів Павлу Лебедєву було пред'явлено звинувачення у державній зраді. Йому призначили заочний арешт у справі, що стосується розстрілів на Майдані.

Якщо розглядати ситуацію об'єктивно, то можна зазначити, що законопроєкт 13304 відкриває нові горизонти для співпраці між парламентом і урядом, проте також викликає сумніви щодо дотримання існуючих конституційних норм. Чи зможуть ініціатори переконати Конституційний Суд у необхідності перегляду вже прийнятих рішень? Це питання залишається невирішеним. Наразі триває активна дискусія, і суспільство разом з експертами уважно спостерігає за подальшими подіями.

Нагадуємо, що відповідно до статті 78 Конституції України, народним депутатам заборонено займатися сумісництвом.

Там ясно і однозначно вказано:

Попри це, творці ініціативи вважають, що загальна заборона на здійснення депутатами оплачуваної діяльності в існуючому законодавстві є недостатньо чіткою, а в правозастосуванні виникає значна правова невизначеність, що призводить до різного трактування закону.

Крім цього, вони вважають, що тлумачення Конституційним Судом України поєднання депутатського мандата з виконанням функцій у виконавчій владі, зокрема в Кабінеті Міністрів, яке раніше визнавалося суперечливим щодо принципу поділу влади, більше не є актуальним. Це пов'язано з тим, що посади членів Кабміну були виключені з категорії державної служби та стали прирівнюватися до політичних. Більш того, представники "Слуг Народу" переконані, що така зміна відповідає принципам політичної відповідальності.

Можна лише здогадуватися, що представники більшості, ймовірно, намагаються знайти "софістичні" лазівки в цій ініціативі та по-своєму інтерпретувати законодавство, щоб одночасно вирішити питання з кадрами на вакантні посади та забезпечити необхідну підтримку у сесійній залі. Або ж це може бути просто спробою адаптувати закон під власні інтереси чи потреби окремих народних депутатів. Врешті-решт, це не є новим явищем у політичному житті України.

Однак, безумовно, що просто наявність політичної волі не є достатньою, адже у таких ініціативах не вистачає раціональних підстав, а також належного аналізу потенційних наслідків.

Натомість політичний досвід попередніх скликань українського парламенту чітко продемонстрував, що сумісництво політичних посад -- це не лише постійний конфлікт інтересів. Це саме ті "граблі", які щоразу луплять по одному й тому ж місцю політичного лоба.