Чому особи, що переїхали, не можуть отримати державну допомогу на житло?

Приблизно 4,5 млн переміщених осіб в Україні потребують житла. І хоча діє низка програм допомоги для ВПО, що охоплюють як грошові виплати і, власне, забезпечення житлом, однак, за словами експертів, їхня ефективність залишається обмеженою

Цю інформацію у коментарі для Еспресо надав юрист і правозахисник з Громадської організації "Донбас SOS" Михайло Фоменко.

"Існує кілька форматів фінансової підтримки. Наприклад, допомога на покриття житлових витрат може становити від 2 до 3 тисяч гривень для однієї особи. Для пільгових груп населення розмір виплат залежить від пенсій або середнього сімейного доходу. В цілому сума не перевищує 9 344 гривні на місяць, що відповідає чотирьом прожитковим мінімумам", - зазначає фахівець.

Також існує програма, що компенсує витрати на оренду житла, проте вона не користується великою популярністю.

Причина ситуації очевидна: власники квартир не бажають укладати офіційні угоди та документувати процес здачі житла. Внаслідок цього, люди, які могли б скористатися відповідною допомогою, фактично її не отримують. Основний спосіб вирішення проблеми з житлом для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) - це створення житлового фонду для тимчасового проживання. Люди стають у чергу та отримують бали відповідно до складу сім’ї та наявності осіб з пільгами. Таке житло надається безкоштовно, з вимогою лише сплати комунальних послуг. Однак, основна проблема полягає в його гострій нестачі. Наприклад, у Києві до 2024 року не було жодного варіанту тимчасового житла для ВПО. Станом на вересень 2025 року на обліку перебуває понад 2000 сімей, які потребують такого житла, а забезпечено всього близько 115 сімей, - зазначив Фоменко.

Він зазначає, що кредитні програми функціонують, але, на жаль, не для кожного.

"Наприклад, у 2021 році була запроваджена державна програма під 3% для внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО. Фактично забезпечили житлом лише кілька сотень людей. Нині вона працює лише коштом повернення коштів попередніх позичальників, а нових кредитів видають одиниці. Половина всіх учасників зареєструвалися на цю програму з Києва. Було декілька тисяч, а забезпечили житлом десь сотню. Тобто видали 100 кредитів. Нові кредити видають дуже повільно, десь по декілька на рік", - каже юрист.

Він згадав також програму "ЄОселя". Там кредити видаються під ринкові відсотки, а держава компенсує їх частину. Але потрібен перший внесок, офіційні доходи, додаткові витрати, що стає серйозним бар'єром для тих, хто потребує житла.

"Міжнародні партнери також запускають подібні програми. Наприклад, за підтримки німецького банку KfW. Там умови схожі - 3% річних, мінімальний внесок 6%. Але навіть серед відібраних учасників близько 80% відмовляються брати кредит. Кредит досить дороге задоволення. Причина та сама, потрібні гроші, які не всі мають, офіційний дохід тощо" - пояснює Михайло Фоменко.

Необхідно усвідомлювати, що кредитні програми призначені переважно для фінансово стабільних осіб. Насправді ж значна частина внутрішньо переміщених осіб складається з пенсіонерів та сімей з обмеженими доходами. Вони не матимуть змоги скористатися цими можливостями через фізичні або фінансові обмеження.